Тема. Мацуо Басьо. Творчість. Лірика.
Навчальні цілі: розповісти учням про своєрідність японської культури, творчість Баско, дати визначення поняття «хоку» та його жанрових ознак; дати короткі відомості про життя і творчість Мацуо Басьо.
Методи: розповідь, бесіда, пояснення, малюнки, таблиці, робота з книгою, спостереження.
Обладнання: портрет Мацуо Басьо, підручники, малюнки учнів, карта світу, ілюстрації із зображенням краєвидів Японії, фрагмент музичного твору.
Хід уроку:
І. Вступне слово вчителя
Сьогодні ми з Вами вирушаємо до Японії, «країни, де сходить сонце», так часто її називають.
Японія розташована на островах (їх більше 4 тисяч) у Тихому океані. Найбільшими є чотири острови: Хонсю, Хокайдо, Кюсю, Сікоку. Три чверті території замають гори. Найвищою точкою Японії є гора Фудзіяма, її шанують як національну святиню. Японські острови - високосейсмічний район: щороку тут реєструють близько півтори тисячі землетрусів, на узбережжі вони нерідко супроводжуються гігантськими хвилями - цунамі.
Японія - високо розвинута країна, за повоєнні роки вона досягла феноменальних результатів в економіці та соціальному розвитку. Це країна найновіших та найдосконаліших технічних, технологічних та електронних винаходів та нововведень. Усім нам відомо фірми «Соні», «Панасонік», «Тойота» та інші.
Однак Японія відзначається не тільки високим економічним розвитком, а й своєрідною, самобутньою культурою. Це країна орігамі (традиційне японське мистецтво рукоділля). Це країна ікебани (прикладне мистецтво компонування квітів та гілок у возі). Це країна мистецтва боксай (вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст). Це країна чайної церемонії (мистецтво приготування та пиття чайного напою в присутності гостей). Це країна боротьби сумо (борці сумо відрізняються могутньою статурою: їх вага перевищує 130, а іноді 170 кг.; у них не звичайний зовнішній вигляд: вони носять довгі коси, зібрані на маківці). Це країна яскравих свят: в Японії майже на кожний день припадає яке-небудь свято.
Це країна, у якій біля трьох століть тому з'явилась нова поетична форма - японський трирядник хоку. Творцем хоку є японський поет XVII століття Мацуо Басьо. Вірші Басьо - переважно, пейзажна лірика, але за образами природи завжди можна побачити настрої, переживання, та глибокі роздуми автора.
Сьогодні ми з вами познайомимося з поетом Мацуо Басьо та його спадщиною.
II. Основна частина уроку.
1) Знайомство з поетом.
Наприкінці XVII століття дорогами Японії довгі роки мандрувала людина вже не першої молодості та неміцного здоров'я, на вигляд схожа на жебрака. Не один раз, мабуть слуги вельможних феодалів, зганяли її з дороги, але жодний тогочасний князь не був удостоєний всесвітньої посмертної слави, що випала на долю цьому не примітному мандрівцю - японському поету Мацуо Басьо.
Ось, спираючись на посох, простує він гірською дорогою в осінню негоду. На ньому - пошарпаний халат - плаття з цупкого покритого лаком паперу, плащ з очерету, а на ногах - солом'яні сандалі:
Зморшки на ньому розгладжу
І вирушу милуватися снігом
Старе паперове плаття.
Листям ірисів На ногах закріплю
Сандалі без поворозок.
У невеликій подорожній торбинці знаходиться насущне: дві - три найулюбленіші збірки віршів,каламар, флейта, записники. Голову прикриває великий, мов парасолька, бриль з кипарисової стружки.
Як я давно не прощався!
Тоді бриль - у руці, на плечах -
Легка святкова накидка.
Вже закінчився рік,
А я і досі - під брилем
І в сандалях з соломи
Паперове плаття, бриль та солом'яні сандалі майже не захищають від холоду та дощу, вітру та морозу. Але поет ще знаходить у собі сили посміхнутися:
Мабуть, заснув,
Тільки позичивши одяг у опудала!
Опівнічний мороз.
Поет мандрує дорогами Японії, а у його записниках з'являються все нові і нові враження. Та роздуми. Мов вусики плюща, в'ються на полях візерунки письмен: дорожні записи, вірші. Ніякі труднощі не могли зупинити Басьо. Він трясеться у сідлі в взимку, коли навіть тінь його «крижаніє на спині у коня»:
Набридла столиця, Вирішив серед вітрів Поселитися взимку.
Зимове сонце!
Задубілий верхівець.
І сам - як тінь.
Він йде пішки з гірської ущелини на пагорб, с пагорбу на гірський перевал у розпал літньої спеки, долаючи величезні відстані, і відпочиває «під самими хмарами»:
Сотні рі подолав
Нагородою - відпочинок у холодку
Під самими хмарами.
Він мандрує на одинці з природою та своїми роздумами, інколи днями не зустрічаючи жодної людини:
Дорого моя!
Нема нікого на зустріч.
Лиш осінній смерк.
А заночувати може поет будь-де: і в заїжджому дворі, і просто неба:
Сьогодні вдало заночував! –
У відведеній мені кімнаті –
Сяйво грудневого місяця.
Скільки тут лікарських трав!
Під якими квітами краще
Переночувати мандрівцю?
3 Робота по теорії літератури
Хоку – трирядковий вірш без рими з особливою будовою .
Загальна кількість складів у хоку – 17 :
Перший – 5;
Другий - 7 ;
Третій - 5.
На жаль у перекладах ці особливості будови хоку втрачаються.
Фран. учений Андре Бельєр писав: «Жоден народ не надавав такого значення дивовижній красі природи і не спостерігав за нею так уважно як японці».
Саме тому віками вироблялись правила складання хоку й використання певної лексики . Були так звані « сезонні слова», які свідчили про конкретну пору року.( Розповідь учнів про «сезонні слова» )
Визначити за «сезонними словами», якій порі року присвячене хоку:
Річка Чистий водоспад !
Під літнім місяцем видко:
Нема й порошинки у хвилях.(літо)
Квітучі сливи,
Ніжні верби …І подібні до них
Молоді хлопці, жінки ! ( весна)
Яке блаженство !
Снігу аромат
З Південної долини долина ( зима)
Вже вітер осінній дме ,
А вона зелена,
Шкаралупиця каштану.(осінь)
-Скласти словник сезонної лірики для української поезії.
І група- Весна ( Пролісок, грак, шпаківня, бруньки берези,
березовий сік, повінь..).
ІІ група-Літо ( Соловей, жайворонок, спека, злива, зоряна ніч,
цикада, муха, комар...)
ІІІ група- Осінь ( Жнива, літаюче павутиння, золотаве листя,
пожовкла трава, листопад...)
ІV група-Зима ( Сніг, холодний вітер, снігопад, снігур,
завірюха, короткий день, довга ніч...)
Дослідницько – пошукова робота
Образи – символи.
У японській поезії доволі багато образів – символів:
1 . Дерева – вічність , життя – слива , верба , бамбук.
2. Квіти – краса – фіалки , хризантеми , сакура.
3. Птахи – прагнення до високості , воля , прагнення піднятися над негараздами - крук , зозуля , соловей.
4. Мандрівка - пошук добра , краси , істини - сандалі , плащ , дорога.
4 Засвоєння нових знань
Робота з підручником (с. 168)
Виразне читання хоку.
- Яке враження справив на вас вірш?
- Про що він?
- Чому серед усіх птахів поет обирає саме крука? (символ старості , близької смерті, мудрості)
- Чи можемо сказати , що у крука і гілки є подібне? ( вони самотні)
- Коли відбуваються події , відображені в хоку? (глибока осінь)
- Що означає «глибока осінь»?(осінь скинула вбрання , холодна , дощова погода)
Порівняння перекладів
- Які образи є у всіх 3-х перекладах? (крук , гілка)
- Що відрізняє 1 –й переклад від 2- го і 3 – го?( у 1 образом є осінь ,а 2і3 – вечір; 1 і 2 – всохла , засохла , а у 3 – гола)
- Чиїми очима ми бачимо і гілку , і крука?
- Як оповідач опинився біля цього дерева?( він мандрівник)
- Який настрій у мандрівника?
- Яка зовнішність ? Він старий чи молодий?
- Чим зацікавив крук оповідача?
- Якою людиною є оповідач?
- Хіба у хоку зображена людина?
- То як же ми змогли схарактеризувати оповідача? Про кого Мацуо Басьо написав цей вірш?
Висновок: на думку поета , спостерігаючи світ , можна глибше зрозуміти людину.
Тематика хоку: - праця і відпочинок ;
-самотність і дружба;
- подорожі і мистецтво;
- милування природою.
Жанр японської поезії хоку , з яким ми познайомилися , вимагає від читачів творчої уяви . Якщо читач буде пасивним , байдужим , він не зрозуміє змісту , який вклав в нього автор . Хоку не містить повчань , прямих оцінок , його завдання – створити поетичну картину , яка збентежить душу , примусить читача замислитись.
Японська мудрість говорить : «Якщо людина любить квіти , то кожна людина квітка»
- Як ви розумієте цей вислів?
У Японії є традиція милуватися квітами , адже маленька квітка є частиною природи , всесвіту. На думку японців , якщо люди люблять квіти , то вони також частина природи і всесвіту ; красу великого можна побачити в маленькій квітці .
5 Естетична хвилинка . Перегляд відео «Японська сакура»
У Японії високо цінують мистецтво віршування. У давнину чимало віршів складали на поетичних турнірах . Дуже часто такі змагання влаштовував сам правитель країни , який задавав тему .
У Мацуо Басьо є такий вірш :
Весняний дощ!
Шкода мені людей -
Які не вміють вірша написати.
Не будемо розчаровувати поета й спробуємо самі скласти хоку за власним спостереженням. Тема « Шкільне життя»
Біжу до школи
Збирати знання :
Отримав 12.
Рятівний дзвінок :
Прощай , двійко!
Надіюсь не побачимось.
В класі тиша
Літають думки над партами,
Контрольна робота
Знову перерва
Довгоочікувана,-
Синець під оком.
ІІІ Закріплення вивченого
Гадаю , що уявлення про Японію, її культуру , у вас склалось . Поділіться враженнями від почутого на уроці ,використавши алгоритми:
Дізнався про те ,що…
Був вражений тим що… Я Замислився над тим…
Отже , коли ви стомитесь від суєти від навчання , від телефонних розмов,візьміть в руки томик японської поезії – і ви відчуєте ,як спокій наповнює ваше серце . Щезне утома , залишиться тільки цілюща магія слова, магія вічної невмирущої краси.
Словникова робота : мініатюра- невеличкий художній твір:
каліграфічний- мистецтво писати чітким , рівним
і красивим почерком;
сакура- японська вишня;
псевдонім- вигадане літературне ім’я письменника;
самурай- дрібні дворяни в Японії, які присвячували
себе військовій службі.
Видатний майстер хоку Мацуо Басьо повернув цьому жанрові високий стиль і поєднав у ньому дві традиції: класичну і народну. У кінці 16- на початку 17 століть існувало дві школи хоку: „Давня школа” і школа „Данрін”. Звернувшись до проблем повсякденності, поєднавши класичну стриманість мови і народну простоту образів, глибокий філософський зміст і добрий гумор, Басьо створив третю школу хоку, яка дістала назву „Справжньої”.
Для поетичної школи Басьо характерна проста, зрозуміла мова. Чим менше слів, тим більше місця для уяви читача. Причому читач теж повинен переживати образи хоку, разом із поетом відчувати сум, навіяний картинами природи. Мініатюрна замальовка, виведена в хоку, повинна ніби давати поштовх до роздумів, спогадів, розгортання асоціацій у читача, який стає в цьому випадку справжнім співавтором твору.
Центральною у творчості поета стає тема величі природи, єдності людини й оточуючого її світу. Його вірші сповнені тихого смутку. Басьо через образи природи прагнув передати відчуття самотності та спокою, свободи від повсякденних дрібних турбот, співчуття до всього сущого.
Мацуо Басьо прожив нелегке життя. Його справжнє ім’я- Дзінсітіро Гіндзаемон. Народився він у 1644 році в при замковому місті Уено, столиці провінції Іга, яка вважалася колискою старої японської культури. Майбутній поет був третьою дитиною в сім’ї небагатого самурая Мацуо Йодзаемона Дзінсітіро, який здобув хорошу освіту і захоплювався читанням китайських авторів, кілька років служив у молодого князя Йосітада, батько якого управляв замком Уено. Дзінсітіро виявив достатню майстерність, щоб деякі його вірші, як і вірші молодого князя, увійшли до однієї з антологій японської поезії. Тоді ж Дзінсітіро прийняв літературне ім’я Мунефуса. Наступного року, і квітні 1666, його спіткала жахлива трата- юний Йосітада, господар і найкращий друг Дзінсітіро, несподівано помер.
У глибокій скорботі 23-річний Мунефуса опинився в Кіото, де вступив на службу до відомого поета Кігіна. У Кіото він прожив п’ять років. У столиці він познайомився з іншими літераторами і в одній із збірок надрукував 2 хоку. У 1672 році сьогун викликав Кігіна в Едо. Знаменитий поет прибув до міста разом зі своїм молодим учнем. Щоб якось допомогти Мацуо забезпечити себе, його призначили відповідальним за будівництво споруд водопостачання. Але Мацуо, який продовжував вивчати класиків і писати вірші, невдовзі відмовився від цієї посади і обрав собі професію вчителя поезії, яка не давала йому особливого зиску.
Кількість учнів Мацуо, багато з яких потім стали відомими людьми, постійно зростала. З кожною публікацією росла і слава поета. Один із учнів , багатий постачальник риби до двору сьогуна, подарував йому хатину в Едо, розташованому на березі річки Сусіда. Тут у саду поет посадив банан(басьо),
І учні стали називати його житло „ Басьоан”( „ Хатина бананового листя”). Саме тоді поет взяв собі літературний псевдонім Басьо, під яким і став найбільш відомим.
Цей стрункий, невисокого зросту чоловік з тонкими рисами обличчя і голеною, як у буддійських ченців , головою мав слабке здоров’я. Але при цьому Мацуо Басьо був людиною спокійною і надзвичайно турботливою, щедрою і вірною по відношенню до близьких. Хоча все життя поет потерпав від злиднів, він майже не звертав на це уваги , залишаючись істинним філософом.
Узимку 1682 року в сьогунській столиці Едо в черговий раз спалахнула велика пожежа, під час якої згоріла „ Хатина бананового листя” і мало не загинув сам Басьо. Залишившись без даху над головою, він вирушає в коротку подорож. Повернувшись до Едо , поет зі своїми вірними учнями будує нову хижу і садить новий банан. Але відтепер Басьо до кінця свого життя стає мандрівним поетом. У серпні 1684 року в супроводі свого учня сорокарічний Басьо вирушає в нову подорож.
Протягом 1687 року він живе у своїй хатині й видає збірку своїх віршів та віршів учнів. Саме з цим періодом життя пов’язують завершення формування його творчої манери, яка характеризується лаконізмом мови віршів, використанням мінімуму засобів виразності та принципу „ сумної чарівливості і єдності з Природою”. Басьо говорив: „ Відчувати прекрасне- означає наслідувати природу, бути другом чотирьох пір року.”
Під час останньої мандрівки до міста Осака Мацуо Басьо раптово захворів. Його принесли до будинку квіткаря, який виділив поету невелику кімнату. Дізнавшись про нещастя, до будинку прийшли юрби учнів, друзів і тих, хто захоплювався талантом поета. Важкохворого доглядали десять учнів, яким лікар дозволив бути присутніми біля поета. Зрозумівши, що учитель помирає, один з учнів попросив його скласти останнє хоку, але поет відповів: „ Кожний вірш , який я написав в житті- це останній вірш...”
51- річний Мацуо Басьо помер у 1694 році у місті Осака на руках своїх вірних учнів. Останню сьому збірку віршів Басьо учні видали вже після смерті поета.
Закріплення нового матеріалу.
Що характерно для хоку?
У чому полягає простота і одночасно складність хоку?
Яка головна тема творчості японського поета?
Який образ є головним в поетичних мініатюрах Басьо?
Що значить для Басьо природа?
IV. Заключне слово учителя.
Перлиною світової поезії можна назвати хоку Мацуо Басьо, якого вважають співцем природи. Японська земля дуже красива: чудові японські пейзажі вулканів, гір, островів, озер є багатством самобутньої культури Японії. Але природа Японії сувора і так просто не віддає своїх багатств тим, хто не розуміє її краси, не відчуває себе щасливим від споглядання цвітіння сакури. У світі техніки, бетону й заліза людина не може побачити краси природи, тому потрібно зупинитися і вчитися бачити красу навколо тебе, виховувати в собі почуття поваги до народу, який в суворих природних умовах зумів зберегти й подарувати уміння бути щасливим.
Завершити урок хочеться словами Антона Макаренка: „Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна”. Поміркуйте вдома над цими словами і спробуйте підтвердити цю думку.
V. Домашнє завдання.
Вивчити хоку (одне-два на вибір), повторити поняття „хоку” та його ознаки.
.png)