Мацуо Басьо (1644-1694) Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця.

Добрий день, шестикласники. Сьогодні у нас вивчення нової теми " Поетичне бачення світу" Кожна країна неповторна. Своєрідна її мова, звичаї і традиції.Сьогодні ми поговоримо про Японію. Її називають Ніхон, що в перекладі означає «Країна Вранішнього  Сонця», бо вона й справді перша зустрічає сонечко. Навіть герб цієї країни схожий на сонце, а ще на хризантему, яку називають «квіткою сонця». В цій країні ми помилуємося чудовими краєвидами, насолодимося прекрасною природою, яку в своїх віршах – замальовках оспівав відомий японський поет М. Басьо. Один із західних літературознавців, Реджинальд Блайс, порівняв поезію Мацуо Басьо з «напіввідчиненими дверима». Спробуємо і ми заглянути, побачити й зрозуміти, що ховається за ними!

Отже, тема уроку «Мацуо Басьо. Хайку. Відображення японських уявлень про красу в  поезії митця.  -- запишіть у зошитах число та тему уроку. Сьогодні ми відправимось до далекої країни - Японії, ознайомимось з культурою японського народу, дізнаємось про життя і творчість відомого японського поета М. Басьо, відкриємо нову форму вірша  – хайку.

• Перегляньте відео урок, тут ви знайдете біографію Мацуо Басьо та аналіз хайку поета

• Та Японія відзначається не тільки високим економічним розвитком, а й своєрідною, самобутньою культурою. Кожен митець повинен відкрити людям очі на красу, допомогти побачити її. «Не створи, а знайди й відкрий» - це загальний девіз японського мистецтва. Японія – це країна:

  - ікебани ( прикладне мистецтво комбінування квітів та гілок у вазі. Ці композиції не продаються і не даруються, вони виготовляються для себе, для своєї родини).

  - бонсай ( мистецтво вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст).

  - чайної церемонії ( мистецтво приготування чайного напою в присутності гостей).

  -  орігамі ( Традиційне японське мистецтво: з квадратного аркуша паперу шляхом складання виходять різні фігурки та предмети). ( Записати в зошит)

• Хайку дуже нагадують живопис країни, де сходить сонце. Японські художники часто зображували лише частину того, що бачили в своїй уяві. Залишаючи місце на полотні для білих плям, вони давали волю глядачам фантазувати і домалювати побачене. Автор хайку, мов художник, зображує те, що повинно розбудити думки і почуття читача. Він начебто запрошує читачів до творчої співпраці: «Пофантазуйте і поміркуйте разом зі мною, і вам відкриються секрети хайку»

• Завдання :

  1.Прочитати виразно хайку.

  2.Які картини постали у вашій уяві під час читання ?

  3.Яким настроєм пройняті мініатюрні поезії Басьо ?

  4.Знайдіть і підкресліть слова, що вказують на пору року.

  5. Яка пора року описується в поезії?

• Під час квітування сакур

  Горам краси не додасть

  Навіть ранкова зоря. (Весна)

• Не страшна їй роса:

  Глибоко бджола сховалась

  У пелюстках піона.(Літо)

• Туман і осінній дощ.

  Хай невидима Фудзі,

  Радує серце вона! (Осінь)

• Це ж, мабуть, цілісіньку ніч

  Морозив бамбукове листя іній,

  що ним милуюся я вранці. (Зима)

• Секрети хайку

  • Хайку вчить читачів шукати красу в простому, непомітному, повсякденному;

  • у хайку відтворено не лише зорові, а й слухові образи;

  • хайку - це своєрідна «шпаринка», через яку можна побачити неосяжний простір;

  • спостерігаючи за життям природи, людина відчуває зв’язок з нею, осягає сенс власного життя;

  • мистецтво писати хайку – це вміння сказати багато обмеженою кількістю слів (стисло, лаконічно)

    - Чому ж присвячені ці дивовижні вірші – замальовки? Вони оспівують красу природи кожної пори року. Водночас націлюють читачів, споглядаючи за буйним цвітом сакури або за падінням капель осіннього дощу,  розмірковувати про життя людини, її думки, настрої, почуття.

    Збірки хайку укладали за розділами: весна, літо, осінь, зима. Це у свою чергу вимагає від поета обов’язкового включення в текст вірша того чи іншого «сезонного» слова, які вказують читачеві на пору року. Наприклад,

    Весна – слива,  молода трава, соловей, жайворонок, ластівка, жаба.

    Літо – троянда, гроза, веселка, літня річка, водограй, зозуля, цикада, муха, віяло.

    Осінь – осінній вечір, сутінки,  мряка, іній, листя, очерет, хризантема, цвіркун.

    Зима – грудень,  короткий день, січень, зимова самота, сніг, холод.

    Тому слова, які вказують на певну пору року називають «сезонними».

  • Закінчити урок хочу словами української поетеси Ліни Костенко:

    Поезія – це завжди неповторність,

    Якийсь безсмертний дотик до душі.

Домашнє завдання: сторінка у підручнику 192-194 Читати й аналізувати хайку; намалювати ілюстрацію до одного з них (за бажанням) скинути на Всеосвіту. Записати визначення поняття «хайку» в зошит

Хайку (хоку) — традиційний для японської поезії неримо- ваний трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони розподіляються за схемою: п’ять складів у першому рядку, сім — у другому, п’ять — у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальовку повсякденного життя. Така замальовка найчастіше має інакомовний зміст.

В кого не має підручника скидаю хоку Старий ставок!

Жабка стрибне —

сплеск пролунає.

Переклад Г. Туркова

*

Метелик літає.

Одна-однісінька тінь

на всьому полі.

Переклад Г. Туркова

*

Все вибілив ранковий сніг.

Одна прикмета для погляду —

стрілки цибулі в саду...

Переклад А. Сіренка

*

Квітучі сливи,

ніжні верби... І подібні до них

молоді хлопці, жінки!

Переклад Г. Туркова

*

Тиха місячна ніч.

Чутно, як надра каштана

гризе хробак.

Переклад А. Сіренка