Людина в Середньовіччі. Світогляд і взаємини з природою

Як природні та географічні умови впливали на заняття мешканців цивілізацій Стародавнього світу?

Світогляд середньовічної людини

Про що думала, у що вірила, чого сподівалася середньовічна людина, у якої не було телебачення, інтернету, соцмереж і навіть електрики? За браком джерел складно відновити далеке минуле, а достовірно відтворити погляди пересічних європейців, здається, нереально, адже чимало залежало від місця проживання, заняття, статусу, статі, віку тощо. Та все ж можна спробувати, опираючись на те, що стало спільним для європейців Середньовіччя, – християнське віровчення. Бога, Творця світу, християни сприймають у Святій Трійці – Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. Син Божий прийшов на землю, щоб спасти грішників, і був розп’ятий. Воскрес, вознісся на небо і прийде вдруге судити живих і мертвих. Шанування Христа як Бога відрізняє християнство від юдаїзму та ісламу (як і дозвіл зображати Бога та святих). Середньовічні християни вірили в світ видимий і невидимий, у безсмертя людської душі. А також знали, що людину створив Бог за своїм образом і подобою, дав їй панування над природою. Вірили в те, що люди приречені на страждання через непослух перших людей, Адама і Єви. Життя релігійної людини пов’язане з дотриманням певних правил. Християни мали бути милосердними, дотримувати норм моралі. Адже ті, що жили праведно, після Страшного суду опиняться в раю (на небі), де душа отримає вічне життя в блаженстві, а на грішників чекає остаточне прокляття (пекло), вічна розлука з Богом. Проміжне місце між раєм і пеклом, у якому душі грішників очищуються, перш ніж отримати місце в раю, католики називають чистилищем. Найстрашнішим покаранням за життя вважали анафему – відлучення від церкви з довічним прокляттям.

«Свята Трійця», мініатюра на пергаменті з «Книги годин» («Часослова») Анни Бретанської, близько 1503-1508 рр.

Чому, на вашу думку, християнське віровчення найбільше впливало на сприйняття світу середньовічними європейцями?

Вплив кліматичних та географічних умов Європи на життя середньовічних людей

У Середньовіччі так само, як в епоху Стародавнього світу, природні та географічні умови визначали особливості господарювання людей. Те, що людина буде їсти, у що одягатися, де жити, як почуватися, суттєво залежало від коливань температури, рівня вологості ґрунту, наявності лісів, поведінки річок. Понад те, кліматичні катаклізми нерідко ставали поштовхом до суспільних змін. Так, серед чинників, що зумовили Велике переселення народів, розглядають різке похолодання III-VIII ст., яке обмежило ресурси варварських народів. Суттєве потепління ІХ-ХIII ст. сприяло розвитку землеробства та зростанню кількості населення в Європі. Теплолюбні рослини «просувалися» на північ, непогані врожаї сприяли пожвавленню економічних процесів. У тогочасних хроніках є відомості про вирощування винограду, оливи, інжиру навіть у нижній течії річки Рейн. Цікаво, що в цей самий період відбувалися й важливі зміни в державному житті. Згодом, у XIV-XIX ст. настало різке похолодання. Чи могло воно спричинити суттєві зміни в житті європейців, ви будете розмірковувати у 8 класі.

Графік глобальної температури за 2 тисячі років (так званий «Середньовічний теплий період» позначено рожевим, а «Малий льодовиковий період» — блакитним), графік Еда Хокінса, 2019 рік

Географічні особливості теж зумовлювали відмінності у веденні господарства. Землеробство не скрізь могло забезпечувати харчами. Щоб природа відновлювала родючість ґрунту, частину поля залишали в спокої, засіваючи іншу ділянку. У деяких регіонах Європи хащі швидко «відвойовували» полишені землеробами простори. Річки слугували додатковими джерелами їжі, оборонними перешкодами, державними кордонами, торговельними маршрутами. Однак весняні повені та літні посухи заподіювали чимало збитків. Виручали середньовічну людину ліси. Вони давали будівельний матеріал, дрова для обігріву й приготування страв, а також «постачали» їжу. Щоб поповнити раціон, полювали на дичину, в дуплах добували бортний мед (від лісових бджіл), на узліссях збирали ягоди, гриби, кедрові горіхи, жолуді (ними годували свиней). Водночас ліси лякали людей, адже дикі звірі завдавали відчутної шкоди господарству, а іноді могли й напасти на людей. У хащах переховувалися розбійники.

Кількість середньовічних європейців полічити нереально, поодинокі записи є суперечливими й неточними. За тими джерелами, що збереглися до наших днів, наприкінці XI ст. Британію (без Шотландії та Ірландії) населяло близько 1,1 млн людей. Уже на початку XIV ст. там само проживало 3,5 млн «британців». Тоді ж в Італії налічувалося близько 9 млн осіб. Загалом, на початку XV ст. майже 43 млн представників різних народів уважали своїм домом Європу. Безперечно, ці дані не є точними, однак вони дають підставу стверджувати, що впродовж ХІ-ХІV ст. населення зросло принаймні втричі (згадайте потепління). Жінок зазвичай було більше, тому що постійні війни невпинно забирали життя чоловіків. За підрахунками французьких дослідників, середній вік тоді становив трохи більше 20 років. Сорокарічну людину вважали старою.

Зростання народжуваності змушувало селян задумуватися про майбутнє своїх родин, адже оброблюваних земель та родючих угідь на всіх не вистачало. Від неврожаїв рятувалися переселеннями. Цікаво, що влада сприяла переселенським рухам. Воліючи розкішніше облаштовувати власні маєтки й вигідніше порядкувати на неозорих, але необроблених, полях, знатні та заможні спеціально запрошували звідусіль працівників, гарантуючи їм певні привілеї: права та свободи. Так відбувалася внутрішня колонізація — заселення й освоєння вільних земель усередині країни. Однак місць, придатних до господарювання, деколи бракувало. Тому зазіхали на закордонні володіння, завойовуючи їх, що спричиняло зовнішню колонізацію.

На демографічні процеси впливали епідемії, що спалахували в різних країнах Європи. У середині XIV ст. «чорна смерть» (чума) звела зі світу ледь не половину населення. За деякими підрахунками, повністю подолати людські втрати вдалося лише в XIX ст. Ті, що вижили, вимагали для себе кращих умов оплати праці. Інші, рятуючись від хвороби, втікали з рідних земель і оселялися в більш безпечних місцевостях.

Аптека, мініатюра з «Tacuinum sanitatis», трактату про здоров’я, XIV ст.

Із погляду сучасності здається, що ранньосередньовічні європейці свавільно розправлялися з довкіллям. Безперечно, пожвавлення господарства впродовж IX-XI ст. призвело до вирубування лісів, осушування боліт, «пограбування» природи. Однак причина всьому — бажання вижити, а не нажитися.

Визначте, як впливали географічні умови на особливості ведення господарства.

Чим життя середньовічної сім’ї відрізнялося від способу життя сучасних родин?

Створити кросворд «Людина і природа в Середньовіччі», використовуючи матеріал параграфа.

Виконай тест!