Людяність та культура, добро та книжки врятують світ, за мотивами роману М. Зузака «Крадійка книжок»

Людяність та культура, добро та книжки врятують світ, за мотивами роману М. Зузака «Крадійка книжок»

Мета:

Навчальна: ознайомити здобувачів освіти з життєвим шляхом австралійського письменника М. Ф. Зузака, поглиблювати знання про сучасну зарубіжну літературу, творчу манеру письменника, роман «Крадійка книжок»

Розвивальна: розвивати читацьку активність, формувати навички спілкування у колективі й толерантне ставлення до почуттів і думок оточуючих. Сприяти розумінню звязку творчості письменника з національними літературними традиціями та сучасними тенденціями світової літератури, удосконалювати вміння аналізувати ідейно- тематичний зміст, сюжет, композицію, проблематику художнього твору, характеризувати образи персонажів, аналізувати соціальні, моральні, політичні, історичні проблеми, порушені у прочитаних творах, висловлювати судження про них, сприймати твори сучасної літератури в контексті культури країни, яку репрезентує художній твір.

Виховна:

формування гуманістичного світогляду, любові до Батьківщини у молоді, виховання патріотичних почуттів і загальнолюдських цінностей; спонукання до вироблення та відстоювання учнів власних поглядів на будь-яку проблему; поглиблення знань про літературу як мистецтво слова; формулювати й обстоювати власну думку, вести полеміку, оцінювати життєві явища та виражати ставлення до моральних, суспільних проблем, відображених у класичних і сучасних творах.

Матеріально-технічне і дидактичне забезпечення: портрет письменника, ілюстрації до твору, текст твору, мультимедійна презентація, підручник

Тип уроку: урок -екскурс

Міжпредметні зв’язки: історія, художня культура

Епіграфи

Не було ще в світі жодного непереможного варварства.

Томас Манн

Якщо в серці хоча б однієї людини перемагає добро, світ ще не загинув, людство ще може врятуватися.

Рей Бредбері

«Вона – крадійка книжок. Він – викрадач неба»

І коли вже довкола пахне війною

і вже розгораються перші битви

говори зі мною

говори зі мною

бо словом також можна любити.©
Ю. Іздрик

«Я не ношу серп чи косу.

Чорний балахон з каптуром я надягаю лише тоді, коли холодно.

І моє обличчя не має тих черепоподібних рис, які вам так подобається на мене чіпляти.

Хочете знати, який мій справжній вигляд?

Я вам підкажу. Пошукайте собі дзеркало...»

Недаремно останніми словами є «Мене переслідують люди»...

Я

Математична хвилинка

33, 9, 4, 8, 13, 14, 10, 3

1. Скільки років було Лізель, коли вона потрапила до сімї Губерманнів?

2. Який номер будинку у Губерманнів?

3. Зі скількох частин складається роман?

4. Скільки книг було у Лізель?

5. Скільки днів проспав Макс під час хвороби?

6. Скільки разів перечитана книга «Собака на імя Фауст»?

7. Номер будинку Ільзи Герман?

8. Скільки нагород та премій отримав Маркус Зузак за роман «Крадійка книжок»?

Літературний диктант- факти

1. Роман «Крадійка книжок» Маркус Зузак присвятив батькам- Елізабет і Гельмуту Зузакам. З любов’ю і захватом

2. Події в творі відбуваються у Німеччині.

3. Оповідь у романі ведеться від імені Смерті.

4. Вперше Смерть (ч.р. ) побачив маленьку Лізель, коли прийшов забирати душу її братика

5. Головній героїні Лізель на початку твору 9 років

6. Лізель підібрала на кладовищі, коли ховали її братика, «Посібник гробаря», вона стала її першою книгою.

7. Героїня проживала в прийомних батьків на вулиці Хімелль-Штрассе, у перекладі означає «Небесна вулиця»

8. Кумиром для Руді Штайнера був Джессі Оуенс

9. Лізель вчилася писати у підвалі на стіні - новий цементний аркуш

10. Лізель вкрала з попелища на площі книгу «Знизування плечима»

11. В підвалі власного будинку подружжя Губерманнів ховає Макса Ванденбурга

12. Німці читали замість Біблії «Майн кампф» Гітлера

13. Ганс Губерманн подарував Лізель на Різдво 2 книги – «Собака на ім’я Фауст», «Маяк»

14. Лізель прочитала книгу «Собака на ім’я Фауст» 13 разів

15. Ганга Губерманна навчив грати на акордеоні німецький єврей на ім’я Ерік Ванденбурґ

16. Руді Штайнер вперше назвав Лізель крадійкою книжок.

17. Лізель під час бомбардування була в підвалі.

18. Дружина бургомістра віддає Лізель книжку «Свистун»

19. Ільза Германн запропонувала героїні писати власну книгу.

20. Померла Лізель у передмісті Сіднея.

"Крадійка книжок" є вражаючим літературним твором, який не тільки розповідає цікаву історію, але й піднімає проблемні питання людського життя, а саме:

1.Влада слова

Книга підкреслює велику силу слів та літератури. Головна героїня, Лізель, вивчає силу слова і використовує її як засіб вираження своїх думок, але також як інструмент для збереження життя.

2.Спротив та героїзм простих людей

Герої здійснюють невеличкі подвиги проти насильства та нацизма.

Дружба та родинні відносини:

3.Вплив війни на дитинство

Роман досліджує, як війна впливає на дитинство та як діти сприймають та реагують на події навколо них.

Сила слова і літератури

Книга підкреслює силу слова і літератури як засіб вираження і збереження людської історії. Головна героїня, Лізель, вивчає та використовує слово як інструмент вираження своїх думок та емоцій.

Виживання в незвичних умовах

Роман розглядає тему виживання та адаптації в непередбачуваних умовах, особливо в контексті існування людей в нацистській Німеччині під час Другої світової війни.

Дружба та людські стосунки

Взаємодія між різними персонажами розкриває важливі аспекти дружби, родинних відносин та глибокої людяності в умовах великого конфлікту.

Руйнування стереотипів

Герої роману виступають проти стереотипів і усталених принципів життя, демонструючи важливість індивідуальності та сміливого виразу своїх переконань.

Вплив війни на звичайних людей

Зузак зосереджує увагу на впливі війни на звичайних людей, зокрема на дітей, які змушені зіткнутися з важкими обставинами.

Роль мистецтва у важкі часи

Герої використовують мистецтво (в даному випадку, слово та література) як засіб збереження своєї гідності та незалежності в важких умовах.

Реалізм у відображенні трагедій війни

Роман пропонує реалістичний та емоційно вражаючий погляд на трагедії війни, як на події, що впливають на життя кожного людини.

Тож, «Крадійка книжок» – це історія дитинства в часи Другої світової війни. Нацисти при владі, Німеччина переживає пік масового психозу, обожнювання Гітлера досягає небаченого розмаху, євреїв знищують тисячами, палають купи невгодних владі книжок. А тим часом на Небесній вулиці в прийомних батьків підростає дівчинка Лізель. Світ, що її оточує, звичайний, навіть у чомусь прекрасний. Сусіди загалом добрі люди, але зі своїми дивацтвами. Єдине, що треба пам’ятати, так би мовити, підрядково: ці «добрі люди» тримають на собі нацистську державу, їхні сини воюють під Сталінградом, чи не щотижня містом проходить «парад» євреїв. Але це відбувається наче не з їхньої волі, немов якась вища сила примушує їх коритися невідворотному. Наприкінці читач ще намочить очі, коли всі вони загинуть під час бомбардувань. Тих самих бомбардувань, що передували перемозі нещасних з іншого боку фронту. У війні немає переможців і переможених, є лише жертви.

Слово викладача

Ми з вами живемо у золоту добу інформаційного суспільства коли можемо дістати книжку не тільки у бібліотеці, а й у інтернеті. Книжки скрізь , книжки коло нас. Книжки розмовляють з нами.

«Книга- це світ видимий через людину»- стверджував Ісаак Бабель. Справді, у центрі художнього твору, навіть якщо в ньому зображується безлюдна пустеля або життя тварин, завжди перебуває людина, її внутрішній світ та стосунки із зовнішнім світом, її духовний пошук та самовизначення.

Саме тому художню літературу нерідко ототожнюють з людинознавством. Адже читач знаходить у книжці не лише естетичну насолоду чи прояви художньої майстерності , але й мудрість, імпульси для особистісного зростання, суспільні діагнози, зрештою, розмисли над ключовими питаннями буття.

У «Повісті минулих літ» є такі рядки: «Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, -це джерела мудрості. Книга бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла і душі» Ці записи свідчать про те, що книга з давніх давен була і залишається великою цінністю для людини.

Ми уже звикли до цієї книжкової свободи, яка стала нашим повітрям. Проте у величезному потоці видань не легко знайти те, що потрібно зараз саме тобі, книжку яка буквально переверне душу, яку захочеться тримати на столі постійно, до якої будеш повертатися щоразу.

До таких книжок, що можна вважати своєрідним духовним порятунком для дорослих і для молоді належить роман австралійського письменника Марка Зузака «Книжкова злодюжка».

Написаний у 2006 році цей твір дуже швидко облетів не тільки Австралію, але й США, Європу та інші континенти. Він став визначним бестселером ХХІ століття.

За мотивами роману «Книжкова злодюжка» створено однойменний фільм, режисера Браєна Персеваля виробництво США- Німеччина, 2013 рік. Книжку і фільм варто читати всією родиною..

Отже хто ж він такий Маркус Зузак? Йому близько 40 років. Живе у Сіднеї разом з дружиною та донькою. Захоплюється серфінгом та кіномистецтвом але його покликання –література.

Його батьки переїхали до Австралії з Європи, з Австрії. Мати німкеня, батько австріяк. М. Зузак був найменшим із 4 дітей, яким батьки важкою працею намагалися дати гарну освіту. Син простих робітників емігрантів М. Зузак добре знає як важко виживати тим, хто у чужому краї змушений щодня боротися за своє існування і дбати про свою родину.

Незважаючи на важкі життєві обставини, книжки стали невід’ємною частиною життя Зузака. Як згадує письменник у своєму інтерв’ю «Батьки ніколи не примушували дітей читати, а робили так, щоб у домі були книжки. Мене так захопили книжкові світи, що я не помічав як гортаються сторінки. Піднявши погляд від тексту, я подумав: саме цим я хочу займатися у житті і я вирішив, що стану письменником і ніщо не могло мене зупинити». Так митець пояснював свій життєвий вибір.

Із моменту першої публікації 1999 року Маркус Зузак став одним із найпопулярніших авторів не тільки Австралії, а й усього сучасного світу. Найпопулярнішим його романом став твір «Крадійка книжок»

Чим же цікавий твір для нас? У цьому творі зібрано і узагальнено досвід багатьох поколінь в осмисленні подій ІІ світової війни. Сам Зузак не бачив війни, але він зібрав досвід тих хто особисто пережив її та досвід їхніх нащадків. Це досвід різних народів, які потерпали від фашизму і досвід простих німців, яким довелося жити в умовах нацистської Німеччини. Це досвід дорослих і досвід дітей.

На переконання письменника війна і смерть- нерозривні поняття. Тому розповідь у романі веде незвичайний оповідач- Смерть, що бачить людей у різних обставинах…. (цитати з твору)

На межі життя і смерті люди виявляють свою справжню духовну сутність, власне вони випробовуються на свою внутрішню міць. Смерть створює незвичайний ракурс зображень всьому тому, що розповідається у творі…

Смерть панує там де війна. Але як подолати смерть і війну? Що може допомогти здолати той смертельний жах, що оселився в душах людей? Чи є щось таке, що можна протиставити смерті?

Письменник відповідає – Є! Це: Людяність і Культура, Доброта і Книжки!

Війна у зображенні Зузака постає у повсякденному житті німецького міста, де прості люди щодня відчувають на собі вплив страшної гітлерівської машини. Втративши батьків і болісно переживши смерть братика , дівчинка Лізель потрапляє у дім Ганса Губерманна і його дружини Рози. Вони стають її названими батьками.

У ворожому світі серед чужих людей їй доведеться відчути багато страждань . Але навіть тоді, коли здається, що зовсім немає виходу, несподівано приходить порятунок від добрих людей, які здатні творити добро попри смерть і насильство.

Простий маляр Ганс Губерманн навчив Лізель читати. У підвалі свого будинку він намалював для неї алфавіт. У цьому чарівному світі букв Лізель знаходить душевний притулок та порятунок. Букви складаються у слова, а слова у книжки, які стали невід’ємною частиною життя героїні твору.

Маркус Зузак змушує переглянути наші уявлення про німецький народ, якому випало пережити фашизм. У романі йдеться про те, що маленькі люди нацистської Німеччини так само потерпали від насильства, як і народи інших країн Європи, власне зараз те ж саме відбувається і у нас в Україні. Простих німців силоміць забирали в армію, примушували воювати. Вони не мали достатньо грошей і хліба, але і серед них були люди у яких жеврів невидимий протест проти насильства. Ганс Губерманн врятував не тільки душу Лізель від зла, він також врятував від переслідувань єврея Макса. Зумівши переконати свою не дуже доброзичливу дружину Розу, Ганс Губерманн, незважаючи на небезпек, робить свій підвал місцем тимчасового помешкання для єврея. Із того моменту саме в підвалі розгортаються події важливі для становлення дівчинки Лізель. Вона і Макс разом читають книжки, обговорюють їх, сміються над фюрером. Макс створює для Лізель власну книжку, замалювавши сторінки „Mein Kampf“ білою фарбою. І в цьому є величезна перемога цих маленьких людей над фашизмом.

Маркус Зузак утверджує думку про те, що подвиг це не тільки щось видиме і героїчно велике, а й непомітні справи маленьких людей, які зберегли в собі живу душу і були милосердними.

Слово, на думку письменника, може врятувати світ. Мистецтво дає духовну мету людському існуванню, а ще особливе відчуття свободи, внутрішньої гідності, які ніхто не може відібрати у людей, які читають.

Маркус Зузак подарував нам велику радість незвичайно розумний і добрий твір, який нагадує про важливу роль книжок у світі. Книжок, які здатні рятувати світ. Прочитайте цей твір! Над деякими сторінками ви будете плакати, але тут немає безвиході. Ви відкриєте для себе щось нове і дуже важливе для сьогодення.

Сьогодні, коли Україна виборює право на своє існування у війні з росіянами, цей твір є дуже актуальним, так як піднімає ті ж самі проблеми, з якими стикнулися і герої роману Маркуса Зузака.

Цитати з книги «Крадійка книжок»

«Це сталося в маленькому містечку в самому серці гітлерівської Німеччини. Потік все нових страждань вперто не зупиняв свого плину, і зараз приніс його невелику частину. Євреїв гнали околицями Мюнхена, і одна дівчинка-підліток зробила щось нечуване – вона протиснулась крізь юрбу і пішла разом з ними. Коли солдати відтягнули її і штовхнули на землю, вона знову підвелася. І знову пішла».

«Слова. Навіщо їм взагалі існувати? Якби не вони, усього цього б не сталося. Без своїх слів фюрер нічого не вартий. Без них не було б кульгавих в’язнів, не було б потреби втішати і вигадувати всілякі словесні хитрощі, щоб нам від них стало краще. Яка користь від слів?»

«Мабуть, багато німців бачили наближення. Вони завжди так роблять – найкращі душі. Підіймаються мені [Смерті] назустріч і кажуть: «Я знаю, хто ти, і я готовий…» Такі душі завжди легші, тому що більшу частину вони вже віддали. Більшість із них вже знайшли свій шлях в інші місця.»

«Мене дивує, на що здатні люди, навіть тоді, коли їхніми обличчями збігають струмочки, а вони заточуються, кашляють, але йдуть далі, шукають і знаходять.»

«Це була нація із вирощеними, як на фермі, думками.»

«У нацистській Німеччині не видавали карток покарання, але кожен мав отримати своє. Для когось це смерть на війні в чужій країні. Для інших – злидні і провина, коли війна закінчиться і по всій Європі проведуть шість мільйонів відкриттів.»

«…війна – це смерть, але земля завжди вислизає з-під ніг тоді, коли вона забирає тих, хто жив і дихав поряд.»

«Німецькі діти вишукували загублені монети, а німецькі євреї пильнували, щоб їх не спіймали.»

«Німці у підвалах викликали жалість, але у них, принаймні, був шанс. Підвал – не душова. Їх ніхто туди не заганяв. Для них життя було ще досяжним.»

«Йому або дуже щастило, або він не заслуговував на смерть, або ж у нього була вагома причина, щоб залишитись живим.»

«Кажуть, що війна – найкращий друг смерті, але мушу висловити іншу точку зору. Для мене [Смерті] війна – ніби новий начальник, який вимагає неможливого. Він стоїть за плечима і без упину повторяє те саме: «Виконуй, виконуй»

«Але визнання свого страху – хіба це боягузтво? Хіба це боягузливо – радіти з того, що вижив?»

«Більше не хочу молитися, щоб Макс вижив і з ним усе було добре. Чи Алекс. Тому що цей світ їх не заслуговує.»

«Вона не розуміла, чому це було так важливо, але тішилася самою думкою про те, що така величезна кімната, вщерть забита книжками, належала жінці.»

«Чи заслужили вони на кращу долю, усі ці люди? Скільки з них, загіпнотизовані запахом Гітлерового погляду, активно долучалися до переслідувань інших людей, повторюючи вислови, абзаци, цілі сторінки свого фюрера? Чи була у чомусь винна Роза Губерманн? Переховувачка єврея? Чи Ганс? Невже вони всі заслуговували на смерть? А діти? Мене дуже цікавлять відповіді на ці запитання, але я не можу дозволити їм спокусити себе. Я лише знаю, що тієї ночі всі ті люди, окрім хіба найменших дітей, могли відчути мене [Смерть]. Я був натяком. Я був порадою, і мої уявні ноги човгали кухнею і коридором.»

«Небесну вулицю заповнила процесія заплутаних людей, які не відпускали найціннішого. Хтось тримав дитину. Хтось ніс купку фотоальбомів чи дерев’яну шкатулку. Лізель прихопила свої книжки, вона притисла їх руками до ребер.»

Два дні я займався своїми справами. Я подорожував світом і переносив душі на конвеєр вічності. Я дивився, як вони безвольно котилися вдалину. Декілька разів я застерігав себе триматися подалі від місця поховання братика Лізель Мемінґер. Але знехтував своєю ж порадою.

Той, хто вибрав назву для Небесної вулиці, безперечно мав здорове почуття гумору. Не скажу, що там було пекло на землі. Ні. Проте там не було й раю.

«Спочатку фарби. Потім люди. Так я зазвичай бачу світ»

«Я намагаюсь насолоджуватися всіма фарбами, які бачу»

«Люди розрізняють фарби дня тільки при його народженні і згасанні, та я чітко бачу, що будь-який день з кожною секундою, що спливає, проходить крізь міріади відтінків і інтонацій»

«Я часто спостерігаю затемнення, коли помирає людина. Я бачив мільйони затемнень. .. стільки, що краще й не згадувати»

«Небо нагадувало вариво, розмішане і кипляче. Подекуди присмалене»

«…небо тепер було неозоро червоним домашнім варивом»

«Сніжинки попелу кружляли…»

«гнилісна істина кровить…»

«чорна [фарба]недбалої карлючки [свастики] лягає на білу сліпучої земної кулі й густу червоного варива»

Загибель льотчика

«Обрій почав вугляно сіріти»

«Людина… стала кольору кістки. Шкіра скелетного відтінку»

Поховання брата.

«Лізель бачила своє розірване серце, дві його половинки. Кожна шаріла й билась у цій білизні»

«День стояв сірий – кольору Європи»

«…небо було найкращого передвечірнього синього кольору»

«…очі…були зроблені з доброти і срібла. Наче мʼякого срібла, розплавленого»

«…обличчя в нього було як тепле срібло»

«рожеві смужки світла на білосніжних берегах дахів Хіммель-штрассе»

«Важко не пройнятися людиною, яка не тільки помічає фарби, але й говорить ними»

Цитатна характеристика образу героїв літературного твору.

Знайдіть у тексті роману рядки, у яких містяться відповіді на запитання:

-Що відомо про справжню родину Лізель? Чому Паула Мемінгер погодилася віддати Лізель до іншої родини?

- Як у тексті описано зовнішність Лізель?

- Що сталося з братом Лізель, Вернером? Як ця подія вплинула на дівчинку?

- Чому Лізель підібрала з землі книжку? За яких обставин вона це зробила? Якою була книжка? Яке значення має ця крадіжка?

- Як Лізель потрапила до нових батьків? Які емоції нею керували? Що вона відчувала?

- Якою була родина Губерманів? Як нові батьки поставилися до Лізель? Чому вони погодилися прийняти у свою сімю дівчинку?

- Як у творі описано характери Рози і Ганса Губерманнів? Яким були їхні побут та звички?

- Як Лізель навчилася читати? Хто їй в цьому допоміг? Якою була перша прочитана нею книжка?

- Що відомо про однолітків Лізель? Яким було спілкування двчинки з ними? Чи був у неї друг?

- Що поєднувало Руді та Лізель? Чим вони різнилися? Як вони ставилися до крадіжок?

- Як у романі описано 20 квітня? Яку подію святкували у містечку? Яким було це святкування?

- Як Лізель потрапила до домашньої бібліотеки мера? Який етап у житті дівчинки з цим пов'язаний?

-Як саме єврейське питання повязане з долею родини Губерманнів та Лізель? Хто такий Макс Ванденбург?

- Який сенс укладали Ганс і Роза Губерманни у вимогу до Лізель бути хорошою дівчинкою? Що допомагало Лізель не збожеволіти в ситуації подвійного життя – коли ти для усіх дівчинка з гітлерюгенд, а твої батьки таємно переховуют єврея?

- Чому Руді Штайнер хотів убити фюрера? Як ви вважаєте, чому Руді перетворився з крадія на роздавача хліба?

- Чим стало для Лізель читання книг? Кому вона їх читала?