Лекція 9.Хірургія.«Пов’язки »

«Пов’язки »

Мета заняття: Ознайомитися з поняттям про пов’язки. Вивчити їх видів та способів накладання. Сформувати у студентів лікарське мислення та любов до обраної професії.

План заняття :

1. Поняття про пов’язки .

2. Перев’язний матеріал, форми його застосування.

3. Види пов’язок.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Поняття про пов’язки

Пов'язка — це засіб, за допомогою якого забезпечують спокій ураженої ділянки тіла.

Пов'язки застосовують для: 1) спинення кровотечі з ран (стискальна ); 2) захисту ран і частин тіла від зовнішньої дії (захисна пов'язка); 3) вбирання крові, лімфи та ранових виділень (вбирна, або всмоктувальна, пов'язка); 4) лікування при закритих ушкодженнях і різних запальних процесах м'яких тканин (лікувальна пов'язка, пов'язка-компрес); 5) лікування ран і захисту їх від зовнішніх шкідливих впливів (ранова пов'язка); 6) укріплення ділянки тіла при переломах, вивихах та інших процесах (нерухома, або іммобілізувальна, пов'язка).

Більшість пов'язок складаються з трьох частин: 1) перев'язного матеріалу, що накладається безпосередньо на рану або шкіру тва­рини в ділянці ушкодження (нерідко його називають перев'язкою); 2) гігроскопічного (вбирного) або утеплювального матеріалу; 3) тканини, яка фіксує в певному положенні перев'язний матеріал (нерідко його називають власне пов'язкою). У практиці під перев'язкою прийнято розуміти лікувальні заходи, що включають зняття старої пов'язки, обробку рани і накладання нової пов'язки.

1. Перев’язний матеріал, форми його застосування.

Види перев’язного матеріалу: вата, марля, целофан, лігнін. Форми перев’язного матеріалу: бинт, лонгет, праща, косинка, компрес, дренаж, тампони і т.д.

1. Види пов’язок.

Пов'язку потрібно накладати так, щоб вона добре утримувалась на тілі тварини й водночас не перешкоджала крово- та лімфообігу, рівномірно прилягала в усіх точках і не зміщувалася під час рухів. Пов'язка добре утримується, якщо враховано анатомічні особливості ділянки тіла, на яку її накладено.

Залежно від форми застосування і способів накладання перев'язного матеріалу розрізняють пов'язки косинкові, пращоподібні, бинтові, спеціальні на різні частини тіла тварини, каркасні, лігатурні, клейові та іммобілізувальні (шинні й гіпсові).

Косинкові пов'язки виготовляють з полотна, бязі або зшитої вдвоє марлі трикутної форми. Для великих тварин косинка має основу завдовжки 180 см і висоту 65 см, а для дрібних — відповідно 50 і 20 см. Косинкові пов'язки застосовують майже на всіх ділянках тіла тварини. У розгорнутому вигляді їх накладають навелику ділянку тіла тварини: шию, груди, холку, спину, круп. Ці пов'язки застосовують згорнутими — для перев'язування невеликих ділянок і скрученими — як джгут при тимчасовому спиненні кровотечі. Часто до кінців косинки пришивають додаткові тасьмочки.

Пращоподібні пов'язки. Пращі виготовляють з товстого й еластичного матеріалу (коленкору, бязі, полотна).

Бинтові пов'язки застосовують на нижній половині кінцівок, до зап'ясткового і скакального суглобів включно, на хвості, рогах і частково на голові; у дрібних тварин, крім того, — в ділянці грудей і живота.

За формою накладання розрізняють такі види бинтових пов'язок: циркулярну, спіральну, повзучу, вісімкоподібну і на окремі органи тварини — копито, ріг, хвіст та ін.

Спеціальні, або типові, пов'язки застосовують на тих ділянках тіла, де погано тримаються бинтові пов'язки. Укріплюють типові пов'язки за допомогою тасьмочок. Найчастіше їх накладають на ділянки спини, крупа, попереку, живота і вимені.

Каркасні пов'язки мають у своїй основі опорне пристосування (частіше з дроту) і є засобом фіксування перев'язного матеріалу. На кінцівці застосовують каркас із м'якого дроту, на який надягають гумову трубку, в ділянці холки — каркас у вигляді дуги, обтягнутої марлею.

Для фіксації бинтової пов'язки, накладеної на скакальний суг­лоб, застосовують гумові кільця, укріплюючи їх чотирма тасьмочка­ми з бинта на передній або задній поверхні суглоба. Цю пов'язку можна скріплювати короткими гумовими трубками з гачками на кінцях.

Лігатурні пов'язки. Ці види пов'язок застосовують для захисту ран, що закриті глухим швом.

Лігатурну пов'язку за Медведєвим застосовують на рани, зашиті швами з валиками. Після укріплення валиків на одному боці кінціїх лігатур залишають вільними, а на валики протилежного боку лігатури прив'язують додатково. На рану (між валиками) кладуть марлеву серветку, складену в 4 — 6 шарів, і фік­сують її лігатурами. Лігатурну пов'язку за Гірголавою накладають на рани, зашиті вузловим швом. Після зав'язування швів частину ниток обрізують, а тими, що за­лишилися (кількість їх залежить від довжини рани), закріплюють на рані марлевий валик.

Клейові пов'язки широко застосовують для закриття ран у тих місцях тіла тварини, де бинтові та інші описані вище пов'язки погано тримаються або накладати їх складно (ділянки тулуба, стегна, голови тощо).

Іммобілізувальні пов'язки забезпечують спокій і нерухомість ушкодженого органа, їх застосовують при вивихах суглобів, розривах і розтягах зв'язок, сухожилків і суглобових капсул, а також при переломах кісток. Іммобілізувальні пов'язки бувають шинні (тимчасові) й гіпсові (постійні).

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування,

Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів:

Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія», замалювати схему накладання бинтової пов’язки.