Лекція № 16 Тема: " Визначення вартості індивідуально виготовлених лікарських засобів"

Лекція № 16

ТЕМА: « Визначення вартості індивідуальних лікарських засобів»

План

1.Загальні правила таксування рецептів на індивідуальні лікарські засоби.

2. Особливості таксування різних лікарських форм (порошків, рідких та м’яких лікарських форм, ліків що виготовляють в асептичних умовах)

3.Тариф, його сутність, порядок визначення при таксуванні рецептів.

4. Облік амбулаторної рецептури.

5.Рецептура та її структура.

6.Методи реєстрації рецептів на лікарські засоби індивідуального виготовлення.

7.Облік екстемпоральної рецептури.

Актуальність теми.

Приймання рецептів на різні групи лікарських засобів для різних категорій хворих, перевірка правильності їх оформ­лення нерозривно зв'язані з визначенням вартості, виготовленням, офор­мленням та відпуском ліків, оскільки є складовими єдиного організацій­ного процесу, що визначає актуальність цієї теми для майбутньої прак­тичної роботи фармацевтичного фахівця.

Виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки здійснюється лише за наявності у них відповідної ліцензії та відповідно до вимог, установлених наказом Моз України No812 від 17.10.2012 р. «Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках».

Вироблені (виготовлені) в аптеках ЛЗ не підлягають державній реєстрації, а їх реалізація іншим суб’єктам господарювання (крім ЛПЗ) заборонена. Реалізація ліків, вироблених (виготовлених) в аптеках, дозволена лише через власні аптеки та аптечні пункти суб’єкта господарювання з дотриманням умов зберігання, відпуску та транспортування.

Перелік внутрішньоаптечної заготовки, що виробляє (виготовляє) аптека, погоджує територіальний орган держлікслужби України.

Суб’єкт господарювання, який веде діяльність з виробництва (виготовлення) ЛЗ в аптеці, повинен забезпечувати:

• відповідність матеріально-технічної бази, наявність виробничих та допоміжних приміщень для виробництва (виготовлення) ЛЗ та зберігання сировини, внутрішньоаптечної заготовки, концентратів, напівфабрикатів, ЛЗ, вироблених (виготовлених) про запас відповідно до їх фізико-хімічних властивостей та вимог ДФУ, інших нормативних документів;

• систему якості ЛЗ, яка включає запобіжні заходи, контроль якості, вимоги до працівників, приміщень і обладнання, документації, діючих речовин (субстанцій) та допоміжних речовин, упаковки, технологічного процесу;

• дотримання санітарних норм і правил, санітарно- гігієнічного та протиепідемічного режиму;

• упровадження всіх видів контролю якості вироблених (виготовлених) ЛЗ;

• справність та точність усіх засобів вимірювальної техніки шляхом регулярної метрологічної повірки відповідно до законодавства;

• проведення вхідного контролю якості діючих речовин (субстанцій) та допоміжних речовин, пакувальних матеріалів відповідно до законодавства;

• наявність уповноваженої особи;

• наявність плану термінових дій для вилучення в разі необхідності з обігу вироблених (виготовлених) ЛЗ з їх подальшою утилізацією чи знищенням, зокрема тих, строк придатності яких закінчився;

• належні умови зберігання вироблених (виготовлених) ЛЗ;

• наявність ДФУ, технологічних інструкцій та інших НПА, які регламентують виробництво (виготовлення) та контроль якості лз в аптеках;

• регулярне проведення самоінспекцій;

• розгляд рекламацій на вироблені (виготовлені) та реалізовані ЛЗ відповідно до письмової процедури;

• систематизацію повідомлень про побічні реакції та побічні дії ЛЗ для виявлення неякісних ліків та запобігання подібним випадкам.

При виробництві (виготовленні) ЛЗ в аптеках є обов’язковим:

– проведення вхідного контролю якості діючих речовин (субстанцій), лікарської рослинної сировини та допоміжних матеріалів;

– здійснення постійного контролю за змістом усіх рецептів і вимог ЛПЗ що надходять до аптеки, правильністю оформлення, сумісністю інгредієнтів, що входять до складу ЛЗ, відповідністю прописаних доз з урахуванням віку хворого;

– здійснення серійного виробництва (виготовлення) лз, які виробляються (виготовляються) про запас за технологічними інструкціями, затвердженими в установленому порядку;

– здійснення контролю якості ЛЗ відповідно до чинних НПА;

– мікробіологічний контроль з відбором проб повітря, очищеної води та води для ін’єкцій, змивів з устаткування та обладнання, рук та одягу персоналу, аптечного посуду та вироблених (виготовлених) ЛЗ, що має проводитися в порядку планового огляду один раз на квартал.

Організація роботи стосовно приймання рецептів

Для виконання цієї роботи виділяється спеціальне місце в залі обслуго­вування – рецептурна. Вона оснащується необхідним обладнанням, яке забезпечує максимум зручностей та оперативності в роботі, а також пра­вильне зберігання призначених для відпуску ліків. У великих аптеках ос­нащаються окремі робочі місця для приймання рецептів і відпуску виго­товлених ліків, у невеликих аптеках ці робочі місця об'єднані.

Робоче місце для приймання рецептів обладнується секційним сто­лом, шафою з двома поворотними секціями з вертушками для виготов­лених ліків, металевою шафою для зберігання лікарських засобів, що містять наркотичні, психотропні та отруйні речовини і прекурсори спис­ку № 1, холодильником тощо.

У своїй роботі аптечний фахівець використовує різні засоби механі­зації та оргтехніки, а саме: обчислювальну машинку, набір штампів, ну­мератор, мікрофонний зв'язок та ін. На робочому місці повинна знахо­дитися така документація: Державна Фармакопея України, таблиці ви­щих разових і вищих добових доз, таблиця перевірки доз в рідких лікарсь­ких формах, таблиці розчинності, довідкова література з несумісності ліків, окремі накази МОЗ України, довідкова література з лікарських за­собів із зазначенням їх синонімів і способів вживання, прейскурант роз­дрібних цін інгредієнтів, що входять до складу ліків індивідуального виго­товлення, тарифи за виготовлення, рецептурний журнал, список лікарів з номерами їх телефонів та адресами лікувально-профілактичних закладів.

Приймаючи рецепт, аптечний фахівець здійснює один з видів запобі­жних заходів, а саме – приймальний контроль. При цьому він повинен уважно прочитати рецепт, уточнити вік хворого, звернути увагу на дату виписування рецепта, сумісність і дози виписаних інгредієнтів. Особли­ву увагу звертають на ліки, які призначені дітям, а також мають у своє­му складі отруйні, наркотичні, психотропні і сильнодіючі речовини, пре­курсори списку №1.

3 метою звернення уваги провізора чи фармацевта з виготовлення ліків, назви отруйних, наркотичних, психотропних речо­вин та прекурсорів списку № 1 і етилового спирту підкреслюються в рецепті червоним олівцем або маркером.

У разі виписування отруйного, наркотичного, психотропного чи сильнодіючого лікарського засобу або прекурсора списку № 1 у дозі, яка перевищує вищий одноразовий прийом без відповідного оформлення (не вказано прописом і відсутній знак оклику), аптечний фахівець повинен відпустити прописаний лікарський засіб у половинній кількості від вищої разової дози. При прийманні рецепта, в якому прописаний препарат з нормованим відпуском на один рецепт (а це наркотичні і психотропні речовини, прекурсори списку № 1, снодійні препарати і спирт етиловий), аптечний фахівець повинен перевірити норму одночасного відпуску цих речовин. При завищеній нормі він відпускає ліки тільки в межах норми.

Лікарські засоби, що відпускаються з аптек, оцінюються, тобто таксуються. трудових, матеріальних та інших затрат, пов’язаних із виготовленням лікарської форми.

Історична довідка

Історія розвитку аптекарських такс починається з 1672 року, коли в Москві була відкрита перша аптека. з 1672 до 1917 р. було створено 16 аптекарських такс, не враховуючи «рукописних», про які згадується в «Повідомленні» до такси 1789 р. і які не збереглися до нашого часу. за радянських часів такса зазнала чимало змін, а з 1953 р. була відмінена. це порушувало закон вартості й викликало зниження рентабельності аптек.

При переведенні аптечної мережі до ринкових відносин виникла необхідність поновлення Taxa laborum. Зуведенням тарифів за виготовлення ліків й фасування товарів медичного призначення аптеки отримують можливість не тільки відшкодовувати всі витрати виробничого процесу, але й отримувати прибуток з метою подальшого розвитку своєї матеріально-технічної бази. експериментальне використання тарифів у практиці аптечної мережі почалося у 1990 році як експеримент у деяких регіонах України. Упровадження тарифів у діяльність аптек застосовувалося з 1991 року. тоді ж і був уведений порядок, який існує і донині.

Вартість лікарського засобу, що готується в аптеках, вираховується підсумовуванням вартості кожного інгредієнта, що витрачається (у тому числі води очищеної або для ін’єкцій), вартості упаковки (банки, флакона, коробки та ін.), а також тарифу за виготовлення і фасування. У зв’язку з тим, що витрати аптек значно змінювалися, по регіонах були складені регіональні тарифи, але нині при ринковому реформуванні аптек виникла необхідність розробки тарифів на продукцію кожного окремо взятого підприємства.

Тарифи в аптеці відображають у таких документах обліку і звітності:

– тарифи на виготовлення екстемпоральних ліків — на рецепті, після вартості інгредієнтів та упаковки, а також у квитанційній книжці, журналі обліку рецептури;

– тарифи на виготовлення лікарських форм і фасування за стаціонарною рецептурою ЛПЗ — у вимогах-накладних окремою графою на кожну лікарську форму;
– тарифи за внутрішньоаптечну заготовку і фасування — в лабораторно-фасувальному журналі окремою графою за пропис;

-сума, отримана аптекою за тарифами на виготовлення екстемпоральних ліків і фасування за звітний період, — у прибутковій частині товарного звіту в звіті аптеки за місяць.

Приклад тарифів, що був розрахований згідно з методичними рекомендаціями для однієї з аптек, наведено у таблицях..

Згідно з рекомендаціями процес розрахунків тарифів складається з таких етапів:

1. Розрахунок проміжних показників.

2. Розподіл загальних витрат аптеки на витрати обігу та виробництва за допомогою проміжних показників.

3. Розрахунок доходу за виготовлення ліків в аптеці (витрати виробництва плюс прибуток).

4. Розрахунок загальної витратомісткості виготовлення лз в аптеці.

5. Розрахунок вартості одиниці витратомісткості (дохід розділити на загальну витратомісткість).

6. Розрахунок тарифів (вартість одиниці витратомісткості множиться на коефіцієнт витратомісткості).

Таксування рецепта — це визначення вартості екстемпоральної лікарської форми з урахуванням роздрібних цін на лікарські засоби, що входять до її складу, а також упаковки і тарифу за виготовлення.

Аптекарська такса (Taxa laborum), тариф — оцінювання трудових, матеріальних та інших затрат, пов’язаних із виготов- ленням лікарської форми.

Таксування рецепта - це визначення вартості індивідуальної лікарської форми з врахування чинних роздрібних цін на лікарські засоби, що входять до її складу, а також упаковки і тарифу за виготовлення .

Загальні правила таксування виготовлених індивідуально ЛЗ.

Нині існують такі загальні правила таксування рецептів

Необхідно дотримуватися таких загальних правил:

1. таксування здійснюється на лівій стороні рецептурного бланку;

2. перед визначенням вартості кожного прописаного в рецепті інгре­дієнту розраховують його кількість,округлення частки копійок;

3. при встановленні ціни індивідуальної лікарської форми враховуєть­ся вартість прописаних лікарських засобів, вартість розчинника, упаков­ки (склянки, флакони, коробки тощо), тарифи за виготовлення;

4. вартість кожного інгредієнта проставляють зліва навпроти його найменування, ціна упаковки записується окремим рядком;

5. при встановленні вартості інгредієнтів підраховують як цілі, так і десяті частки копійок, округлення допускається тільки у підсумковій ціні;

6. підрахована ціна всіх взятих інгредієнтів записується окремим рядком;

7. ціна упаковки вказується окремим рядком;

8. на рецепті для пільгового відпуску, крім загальної вартості лікарсь­кої форми, вказують суму, яку має оплатити хворий;

9. вода очищена чи для ін'єкцій вважається окремим компонентом;

10. допоміжні матеріали (етикетки, сигнатури, корки тощо), а також допоміжні речовини не оцінюються, їх вартість включена в тарифи.

11. тариф за виготовлення лікарської форми записується окремим рядком;

12. підраховується загальна вартість інгредієнтів, упаковки і тарифу;

13. округлення частки копійок допускається тільки в підсумковій ціні.

Порядок визначення тарифу при таксуванні рецептів:

1. • основний тариф береться за виготовлення лікарської форми;

2. • для порошків та супозиторіїв додатково оцінюється робота за виготовлення кожного наступного десятка (від 1 до 10) понад перші десять порошків або супозиторіїв;

3. • додатковий тариф береться:

4. – у тому разі, коли до пропису входить один або декілька додаткових інгредієнтів (понад два), оцінюється кожна операція додавання компонента (оцінка роботи за введення емульгатора, стабілізатора як додаткового компонента закладена у тарифі на виготовлення лікарської форми і при розрахунку тарифу не враховується).

5. – утому разі,коли до пропису входить отруйна,наркотична або прирівняна до них речовина.

Таксування рідин для зовнішнього і внутрішнього застосування, очних крапель, ін'єкційних розчинів

При таксуванні цих лікарських форм необхідно розрахувати кількість сухих речовин і розчинника. Якщо до складу розчину входять порошкоподібні речовини в сумарній кількості 3% і більше, то необхідно враховувати коефіцієнт збільшення об'єму для прописаних інгредієнтів. Потім оцінюють сухі речовини, розчинник, посуд, розрахо­вують тариф і загальну вартість до і після округлення

Таблиця 1.1

Приклад тарифів за виготовлення лікарських форм в аптеках

Таблиця 1.2

Тарифи за виготовлення лікарських засобів

Таблиця 2

Вартість упаковки (приклад)

Якщо розчинник у прописі не зазначений, то готують водні розчини. При вказані концентрації водного розчину у відсотках розуміють масооб'ємні відсотки. При зазначені концентрації розчину 1:100, 1:200 і т. д. мають на увазі вміст лікарської речовини за масою у відповідному об'ємі розчину.

Оцінка рідких лікарських засобів, виписаних в рецепті в краплях, здійснюється з врахуванням фактичної кількості крапель даного лікарсь­кого засобу в 1 мл чи в 1 г, використовуючи для цього таблицю крапель.

Об'єм рідкої лікарської форми визначають додаванням усіх рідин, що входять до її складу.

Варто пам'ятати, що лікарські засоби, які випускаються фармацев­тичними підприємствами у вигляді рідин (настоянки, сиропи тощо), для виготовлення лікарських форм дозують за об'ємом.

В'язкі рідини (бензилбензоат, вінілін, гліцерин, дьоготь, мінеральні і рослинні олії, іхтіол, поліетиленоксид-400, силікони), леткі (димексид, скипидар, метилсаліцилат, хлороформ, ефір медичний, ефірні олії), а та­кож рідини з великою густиною (пергідроль, концентровані кислоти) до­зують за масою безпосередньо у склянку (флакон) для відпуску. Якщо необхідно встановити об'єм рідких лікарських форм, до складу яких вхо­дять вказані вище рідини, то враховують їх густину.

Таксування порошків, свічок, пілюль і мазей

При таксуванні порошків :

1. визначають кількість кожного інгредієнту шляхом множення про­писаної кількості кожної речовини на число доз;

2. оцінюють кожен інгредієнт окремо;

3. оцінюють упаковку;

4. розраховують тарифи за виготовлення;

5. знаходять загальну вартість лікарської форми до і після округлення.

При таксуванні мазей оцінюють діючі речовини, основу, упаковку, роз­раховують тариф та знаходять загальну вартість лікарської форми до і після округлення. Коли не вказана концентрація мазі, то приготовляють 10 % мазь (приклад 3). Якщо лікар не зазначив основу і пропис мазі не фармакопейний, то мазь виготовляють на вазеліні, а якщо мазь очна, то беруть основу, яка складається з 1 частини ланоліну і 9 частин вазеліну сорту для очних мазей.

Свічки таксують аналогічно порошкам, якщо в рецепті вказана маса кожного інгредієнту.

Коли в прописі свічок не зазначена кількість основи, виходять з се­редньої маси ректальної свічки для дорослих, рівної 3 г, вагінальної - 4 г. Визначають загальну масу свічок, вираховують з неї масу прописаних інгредієнтів і знаходять необхідну кількість основи (приклад 4).

Якщо свічки виготовляють методом виливання, то для визначення кількості основи використовують коефіцієнти заміщення лікарських за­собів (або зворотні) коефіцієнти.

Для таксування пілюль необхідно знати технологію їх виготовлення (співвідношення густих, рідких та порошкоподібних інгредієнтів, можли­вості використання тієї чи іншої допоміжної речовини тощо, взятих за потребою – quantum satis) і оцінювати всі інгредієнти, які беруться при виготовленні пілюль. Для обсипання пілюль використовують 1-1,5 г ліко­подію (цукрової пудри або білої глини) на кожні ЗО пілюль. Середня маса пілюлі при відсутності вказівки в рецепті – 0,2 г (приклад 5).

Таксування водних витяжок

Настої і відвари таксують, виходячи з сухих екстрактів-концентратів або лікарської рослинної сировини.

Якщо кількість лікарської рослинної сировини на рецепті не зазначе­на, то витяжку готують у співвідношенні 1:10. Водні витяжки з лікарсь­кої рослинної сировини групи сильнодіючих виготовляють тільки за прописами лікарів. Якщо відсутні дані про концентрацію витяжки, то слід брати 1 вагову частину сировини на 400 об'ємних частин води. Водні витяжки з трави горицвіту, коренів і кореневища валеріани і коріння істоду виготовляють у співвідношенні 1:30.

При таксуванні водних витяжок необхідно знати їх офіціальні пропи­си, технологію виготовлення, коефіцієнти водопоглинання чи розхідні (ви­даткові) коефіцієнти (для алтейного коріння). Оцінюють сировину, воду посуд, розраховують тарифи та загальну вартість до і після округлення.

Таксування спирту і спиртових розчинів

При виготовлені спиртових розчинів, якщо немає інших вказівок, ви­користовують спирт етиловий. Коли міцність етилового спирту не зазна­чена, то використовують 90 % спирт. Якщо на спиртовий розчин затвер­джена аналітико-нормативна документація (АНД), то використовують спирт тієї міцності, яка зазначена в АНД. Готуючи рідкі лікарські фор­ми, до складу яких входить спирт, його дозують за об'ємом, а готуючи ін'єкційний розчин - за масою.

Ціна етилового спирту в чистому вигляді та у суміші однакова, ос­кільки її визначають за вмістом 96 % спирту у виписаній лікарській формі.

Коли етиловий спирт відпускається у чистому вигляді, то беруть та­риф за відпуск спирту, якщо ж він входить у склад лікарської форми, то рахується, як компонент.

Після таксування і визначення вартості індивідуальної лікарської форми рецепт реєструють у відповідній документації. При цьому використову­ють журнальний або квитанційний метод реєстрації рецептів.

Методика журнального методу реєстрації рецептів

Журнальний метод полягає у заповнені рецептурного журналу. В жур­налі записується дата, номер рецепта (він же номер запису), прізвище хворого, лікарська форма, вартість інгредієнтів і упаковки, вартість та­рифів, вартість води очищеної, загальна вартість інвідуальної лікарської формиГКоли в аптеці рецептурно-виробничий відділ об'єднаний з відділом готових лікарських форм, то у журналі додатково ведуть ще графи для готових ліків і внутрішньоаптечної заготівлі, які є самостійними і не зв'я­зані з попередніми графами.

У кінці зміни (робочого дня) підраховується і записується в журналі загальний обсяг роздрібної реалізації, кількість та вартість виготовле­них лікарських форм, кількість та вартість реалізованих готових ліків, кількість та вартість відпущених одиниць внутрішньоаптечної заготівлі, вартість тарифів і води очищеної. За результатами роботи за місяць вартість тарифів і води очищеної реєструється в довідці про дооцінку і уцінку.

Після реєстрації рецепта в журналі провізор виписує квитанцію, за якою хворий може отримати виготовлену лікарську форму. У квитанції вказують номер, під яким зареєстрований рецепт в рецептурному жур­налі. Цей же номер проставляється на рецепті та етикетці при оформ­ленні лікарської форми індивідуального виготовлення.

Методика квитанційного методу реєстрації рецептів

При впровадженні в аптеці квитанційного методу реєстрації рецептів заповнюється квитанційна книга, яка виготовляється друкарським спо­собом. Кожний аркуш книжки розділений на три частини:

- перша частина – корінець, який служить основою для обліку лікарських форм, виготовлених індивідуально. На корінці вказують номер запису, прізвище та ініціали хворого, вид і вартість лікарської форми, при цьому з розбивкою на вартість медикаментів і упаковки, води і тарифів;

1. друга частина квитанційної книги містить дані про підприємство-засновника, аптеку, а також номер лікарського засобу, прізвище та ініціа­ли хворого. На ній вказується година, на яку буде готова лікарська фор­ма, її вид та остаточна вартість. Ця частина видається хворому на руки і служить квитанцією для одержання виготовленого препарату;

2. третя частина, із зазначенням найменування підприємства-засновника, номера аптеки і виду ліків, часу виготовлення, призначена для підписів осіб, що виготовили, перевірили і відпустили, та прикладається до рецепта.

Особливості реєстрації безоплатних і пільгових рецептів

Для реєстрації таких рецептів в аптеці використовують відповідні рецептурні журнали. Якщо аптека обслуговує великий контингент хворих, які мають право на безоплатний та пільговий відпуск ліків в амбулатор­них умовах за рецептами лікарів, можливе ведення не одного, а декіль­кох журналів для окремих категорій хворих (наприклад, дітям до трьох років, хворим на цукровий діабет, дітям від трьох до шести років).

Рецептурні журнали для безоплатного та пільгового відпуску за структурою подібні до звичайних рецептурних журналів, проте для реє­страції пільгового відпуску вводиться окрема додаткова графа – зап­лачено хворими.

Щомісяця складається реєстр рецептів на безоплатний або пільго­вий відпуск медикаментів, при цьому за окремими категоріями хворих і в двох екземплярах. В реєстрі вказується назва підприємства-засновника, номер аптеки, її відділ, назва лікувально-профілактичного закладу, в якому виписані рецепти, категорія хворих, місяць, номер запису, номер рецепта і прізвище та ініціали хворого, вартість відпущених ліків, сума, яка заплачена хворим, сума, що підлягає поверненню. Окремо пропи­сом проставляється кількість рецептів у реєстрі, їх вартість, зокрема оплачену хворим і ту, що слід доплатити. Підписує реєстр завідувач ап­теки та бухгалтер. Паралельно з реєстром оформляється рахунок на оплату. Реєстр і рахунок подаються в місцеве відділення державного казначейства для оплати.

Особливості таксування окремих виготовлених індивідуально лікарських форм (порошки, супозиторії, мазі, розчини тощо)

У ринкових умовах кожна аптека самостійно робить закупівлю лікарських засобів і упаковки, розрахунки тарифів. Для таксування використовують прайс-листи з ціною на лікарські засоби.
Витяг з прайс-листа на лікарські засоби

Прайс-лист на тару, упаковку

При визначенні вартості ЕЛВ враховувати технологічні особливості виготовлення різних лікарських форм, наведені в таблиці.

Порядок відпуску ліків індивідуального виготовлення з аптек

При відпуску виготовлених ліків з аптек здійснюється контроль при відпуску. Даному контролю підлягають усі виготовлені в аптеці лікарські форми. При цьому перевіряється відповідність:

1. упаковки лікарських засобів фізико-хімічним властивостям
   інгредієнтів, що входять до складу лікарської форми;

2. оформлення лікарських засобів вимогам діючих нормативних матеріалів;

3. указаних у рецепті доз лікарських речовин списку А і Б віку хворого;

4. номера на рецепті і на етикетці;

5. прізвище хворого на квитанції, етикетці і рецепті або його копії (сигнатурі);

6. копії рецепта (сигнатури) з рецептурним прописом.

Фармацевтичний фахівець, що відпустив лікарський засіб, повинен поставити свій підпис на звороті рецепта.

Відпуск ліків без квитанції

Інколи в аптеку звертаються хворі, які замовляли ліки індивідуально­го виготовлення, але десь "посіяли" квитанцію на їх отримання. У такому випадку фармацевтичний фахівець повинен провести докладну розмову з відвідувачем аптеки. Спочатку він повинен запитати дату замовлення ліків та прізвище хворого і за рецептурним журналом (корінцями квитан­ційної книжки) знайти номер і вид замовленого лікарського засобу. На вертушках з нумерацією аптечний фахівець відшукує лікарську форму і рецепт до неї, просить хворого, по можливості згадати, де і хто випису­вав йому рецепт, які ліки призначалися і скільки він за них заплатив. Після цього відпускає лікарський засіб, а сам факт цієї операції реєструє у відповідному журналі, де вказує номер запису, дату відпуску, номер рецепта, прізвище хворого, лікарську форму, вартість, адресу хворого і ставить особистий підпис.

Доставка ліків додому

На сьогодні нового розвитку отримала одна з форм організації праці і логістичного обслуговування споживачів – доставка ліків додому (схе­ма 6.1). Власне доставці переду?: процес замовлення ліків. Він здійс­нюється телефоном, електронною поштою і безпосередньо в аптеці хво­рими, їх родичами чи знайомими, а також, при необхідності, лікарями.

Доставку ліків здійснюють працівники аптек, спеціальні кур'єри, ро­дичі або знайомі. Ліки додому доставляються важкохворим, інвалідам, матерям із грудними дітьми, самотнім пенсіонерам, хворим, що за яки­мись причинами не можуть прийти в аптеку за ліками. Доставка здійснюється безоплатно незалежно від вартості препарату, безоплатно при встановленій мінімальній сумі замовлення або за окремим тарифом незалежно від суми замовлення. Для доставки рецептурних препаратів хворий повинен мати відповідним чином оформлений рецепт. Облік до­ставлених додому ліків ведеться в спеціальному журналі, де вказується номер запису, дата і час прийому замовлення, хто його прийняв, прізви­ще, ім'я, по батькові хворого, номер рецепта і форма лікарського засобу, склад лікарського засобу, час відправки хворому, прізвище особи, що доставила препарат, підпис особи, яка отримала лікарських засіб.

Оформлення до відпуску лікарських форм індивідуального виготовлення

Після таксування і реєстрації рецепта фармацевтичний фахівець, пе­ред тим як передати його в асистентську, повинен додати до рецепта необхідні етикетки.

Згідно з «Правилами виготовлення лікарських засобів в умовах ап­теки», затверджених наказом МОЗ України № 626 від 15.12.2004 р., існують такі етикетки (на білому фоні сигнальні кольори):

1. для внутрішнього вживання «Внутрішнє» (зелений колір);

2. для зовнішнього вживання «Зовнішнє» (оранжевий колір);

3. для ін'єкційних розчинів «Для ін'єкцій», «Для інфузій» (синій колір);

4. для очних лікарських форм «Очна мазь», «Очні краплі» (рожевий
   колір).

Індивідуально виготовлені ліки в залежності від лікарської форми можуть оформлятися відповідними етикетками, наприклад: «Мікстура», «Порошки», «Мазь», «Назальні краплі», «Вушні краплі» тощо.

На етикетках повинні бути такі позначення:

1. емблема медицини або емблема медицини та емблема(логотип) суб’єкта господарювання або емблема(логотип) суб’єкта господарювання;

2. номер чи назва аптеки, адреса, назва суб’єкта господарської діяльності;

3. номер рецепта або вимоги(замовлення) лікувально – профілактичного закладу;

4. прізвище, ініціали хворого або номер та назва лікарні, відділення;

5. назва та/або склад лікарського засобу. Склад лікарського засобу повинен бути вказаний українською та латинською мовами. При відсутності місця на етикетці дозволяється склад вказувати однією мовою;

6. спосіб застосування( при позначенні способу застосування вказувати дозу, частоту та час приймання(до чи після їжі) чи введення(для ін’єкційних лікарських засобів);

7. приготував, перевірив, номер аналізу;

8. серія(для серійного виробництва). Серія для продукції серійного виробництва позначається цифрою, що відповідає порядковому номеру за журналом лабораторно – фасувальних робіт;

9. дата приготування;

10. термін придатності;

11. ціна.

На ліки індивідуального виготовлення, у склад яких входять отруйні, наркотичні, психотропні лікарські засоби і прекурсори списку № 1, ети­ловий спирт та сильнодіючі лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку, виписують сигнатуру з жовтою смугою у верхній частині і напи­сом на ній чорним шрифтом «Сигнатура», де крім паспортної частини рецепта вказують повний склад інгредієнтів, що входять в дану лікарсь­ку форму, прізвище та ініціали хворого і лікаря, прізвища осіб, які вигото­вили, перевірили і відпустили лікарську форму, дату і ціну.

На всіх видах внутрішньоаптечних заготовок та лікарських засобів, до яких ставляться вимоги щодо стерильності, повинно додатково вказуватися «Стерильно»(на білому фоні синій шрифт) або «Приготовлено асептично»(на білому фоні синій шрифт) – для препаратів, які не підлягають стерилізації.

Для ліків, які вимагають особливих умов зберігання або застосуван­ня, на

етикетках можуть вдруковуватися або наклеюватися такі попе­реджувальні написи:

«Зберігати в прохолодному місці» – білий шрифт на синьому фоні;

«Зберігати в захищеному від світла місці» – білий шрифт на синьо­му фоні;

«Серцевий» – білий шрифт на оранжевому фоні;

«Берегти від вогню» – білий шрифт на червоному фоні;

«Перед уживанням збовтувати» – зелений шрифт на білому фоні;

«Поводитися з обережністю» – червоний шрифт на білому фоні;

«Дитячий» – білий шрифт на зеленому фоні.

У відповідності з правилами оформлення:

1. мікстури супроводжуються попереджувальними етикетками –«Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Перед вжи­ванням збовтувати»;

2. краплі для внутрішнього вживання, мазі, свічки, очні мазі та очні краплі – «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці»;

3. лікарські засоби, що містять отруйні речовини, а також при відпуску кислот концентрованих, розчинів пероксиду водню, фенолу в чистому вигляді або в розчинах з концентрацією понад 5% - «Поводитись обережно».

Усі етикетки повинні обов'язково містити запобіжний напис «Берег­ти від дітей».

Ліки з ртуті дихлоридом, ціанідом, оксиціанідом оформляються попереджувальною етикеткою чорного кольору з позначення білим шрифтом назви отруйного лікарського засобу, схрещених костей і черепа та надписів «Отрута» і «Поводитись обережно!», а на етикетці зазначається назва розчину українською мовою та його концентрація.

Ліки, виготовлені в аптеці в порядку внутрішньоаптечної заготівлі і фасовки, оформляються такими ж етикетками як й індивідуальні ліки із зазначенням серії та складу

І. Приймаючи рецепт, фармацевтичний фахівець здійснює один з видів запобіжних засобів - приймальний контроль, згідно з яким, він повинен:

1 – ___________________________________________;

2 – ___________________________________________;

3 – звернути увагу на:

а) ________________________________________;

б) ________________________________________;

в) ________________________________________.

2. В аптеку надійшов рецепт, у якому завищена разова доза кодеї­ну фосфату, без відповідного оформлення. Як повинен вчинити фармацевтичний фахівець?

1. - відпустити добову дозу;

2. - відпустити допустиму норму;

3. - відпустити вищу разову дозу;

4. - відпустити виписану дозу;

5. - відпустити половину вищої разової дози.

3.Офтальмологічному амбулаторному хворому був відпущений
за рецептом розчин етилморфіну гідрохлориду 1% – 10 мл. У
якому документі необхідно врахувати відпущений етилморфі­ну гідрохлорид:

1. - в "Журналі обліку лабораторних і фасувальних робіт";

2. - в "Книзі обліку оптового відпустку і розрахунків із покупцями";

3. - в "Журналі обліку наркотичних, психотропних лікарських засобів і
   прекурсорів";

4. - в " Реєстрі виписаних вимог-накладних";

5. - в "Оборотній відомості".

4.Вкажіть препарати, які підлягають предметно-кількісному об­ліку в аптеках:

1. -галоперидол;

2. - еуфілін;

3. - діазепам;

4. - псевдоефедрин;

5. - рибоксин;

6. - тинідазол.

   5.При відпуску виготовлених ліків в аптеці здійснюється конт­роль, який полягає у перевірці відповідності:

1 - упаковки лікарського засобу фізико-хімічним властивостям його інгредієнтів;

1. - _____________________________________________________________;

2. - _____________________________________________________________;

3. - _____________________________________________________________;

4. - _____________________________________________________________;

5. - _____________________________________________________________.

6.В аптеку звернувся хворий, який день тому замовляв ліки інди­відуального виготовлення, але загубив квитанцію на їх отри­мання. Як повинен діяти фармацевтичний фахівець?

1. - відпустити ліки після докладної розмови з хворим, зареєстрував­ши відпуск у відповідному журналі;

2. - відпустити ліки за наявністю у хворого паспорта;

3. - відпустити ліки за наявністю у хворого касового чека;

4. - відпустити ліки після розмови з лікарем, зареєструвавши відпуск
   у відповідному журналі;

5. - направити хворого до лікаря для виписування копії рецепта.