Короткі відомості з історії хімії

Хімія стародавнього світу

Мабуть, першим перетворенням речовин, яке спостерігали наші предки, було горіння. Спочатку люди боялися вогню, але згодом почали використовувати його для приготування їжі та обігріву. Виникненню хімії, як і інших наук, сприяли практичні потреби. З давніх давен люди здійснювали численні перетворення одних речовин на інші: виноградний сік у вино, вино – в оцет. Знали про існування таких металів як золото, срібло, олово, залізо; вміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримували керамічний посуд, цеглу і скло, готувати барвники і косметичні засоби.  Нагромаджувались результати спостережень, розроблялись  і застосовувались різні методи, прийоми і рецепти на  практиці, почали виникати хімічні ремесла.

На батьківщині хімії – у Стародавньому Єгипті – таємницею «священного мистецтва» володіла каста жерців. Вони були настільки всесильними, що їх побоювались навіть фараони. У храмах жерці, крім ритуальних богослужінь, займалися політикою і науками. Вони вміли бальзамувати трупи, виготовляти косметичні препарати, ліки, смертоносні отрути, розробляли способи підробки коштовного каміння і золота.
Понад 5 тисяч років тому в Стародавньому Єгипті вже виготовляли і випалювали цеглу, з якої були зведені деякі піраміди, виготовляли кольорове скло, керамічні вироби, блакитну фарбу. Для захисного покриття малюнків використовували високоякісні лаки. Добували ртуть, виплавляли бронзу, свинець, олово, видобували й обробляли мідь.

Успішно розвивалось хімічне ремесло і в країнах Азії: Месопотамії, Індії та Китаї. Металурги стародавнього Вавилону виплавляли сурму та сурм’янисті бронзи вже близько 3000 років до н. е. Майже 6000 років тому для виготовлення зброї і знарядь використовували мідь, а пізніше – з I тисячоліття до н.е. – й залізо.

Одним з найдавніших хімічних ремесел на теренах України було чинбарство – вичинка та дублення шкір, гончарство. Для обробки шкіри використовували попіл, відвари дубової кори та інших рослин. Кіммерійці, що мешкали в Північному Причорномор’ї, вже в І тисячолітті до н. е. виплавляли з болотної руди залізо (крицю), виготовляли зброю, чорний порох, чорнило, знаряддя праці. Бронзові наконечники стріл, срібні й золоті вироби археологи знаходять у скіфських похованнях VI-IV ст. до н.е.
Розкопки підтверджують, що поблизу сучасного Нікополя був розташований центр металургії та металообробки стародавньої Скіфії. Знайдено серп та чимало предметів повсякденного ужитку, прикрас та зброї, виготовлені з металу приблизно у V столітті до н.е.
Давня мідна індустрія на теренах сучасного Донбасу з’явилася значно раніше, ніж копальні на острові Кіпр.

У добу середньовіччя в Україні високого рівня розвитку досягли прийоми фарбування тканин, виготовлення ліків, барвників та чорнила, винокуріння, скловаріння, а особливо виробництво поташу, селітри,  курного пороху, зброї та знарядь праці.

Період алхімії (IV–XVI століття)

Практичний досвід людей упродовж тисячоліть усе більше посилював їхню віру у неабиякі можливості хімічного ремесла. Давньоєгипетське мистецтво підробки золота, срібла й коштовного каміння заполонило розум людей. Хімічні знання почали поширюватись у Греції і Римі. У VII столітті кочові племена арабів заволоділи Олександрією (заснована у IV столітті до н. е.) і в бібліотеці Олександрійської академії захопили книги, з яких арабські вчені запозичили нагромаджені впродовж тисячоліть знання. Араби почали називати хімію алхімією
Алхіміки шукали три речовини:

1. філософський камінь, за допомогою якого можна було б перетворювати звичайні метали в золото і срібло;

2. еліксир життя, який лікував би всі хвороби і зробив би людину безсмертною;

3. алькагест – універсальний розчинник.
   
   Прагнучи досягти привабливої мети – створення незліченних багатств, алхіміками у цей період нагромаджено неабиякий фактичний матеріал, здобуто й описано чимало речовин (цинк, сурму, вісмут, миш’як), розроблено експериментальні методи і прийоми, якими користуються й досі. Наприклад, гамбурзький алхімік Брандт відкрив білий фосфор.

Становлення хімії як науки (XVІ-XIX століття)

Учені вважають, що знання про перетворення речовин, нагромаджені до XVI століття, ще не були наукою. Певна сума фактів стає наукою лише тоді, коли з’являються теорії, що пояснюють відомі факти й передбачають нові відкриття. Становлення хімії було підготоване першими теоріями перетворення речовин (багато з яких були помилковими), які виникли в Європі у другій половині XVII століття.
Німецький учений Георг Шталь (1659 – 1734 рр.) створив першу хімічну теорію, названу теорією флогістону. Вона розглядала процес горіння, як реакцію розкладу. Флогістоном вважалася особлива речовина – «вогняна матерія», складова частина усіх здатних горіти речовин. Роль повітря зводилася до «вбирання» флогістону: зелені листки «всмоктували» флогістон із повітря, при горінні деревини він знову виділявся.

Російський учений М. В. Ломоносов (1711 – 1765 рр.) довів, що горіння – це реакція сполучення. Він розвинув атомно-молекулярне вчення про будову речовин, сформулював принципи збереження матерії і руху, заклав основи фізичної хімії.