Образ Меґі – дівчинки, котра любить читати.
Меґі – 12-річна дівчинка, дочка палітурника Мортімера Фольхарта. Вона обожнює читати книжки. Це захоплення передалося Меггі від батька, якого вона ніжно називає «книжковим лікарем».
Риси характеру Меґі – весела, відважна, смілива, добра, наділена магічною силою, цілеспрямована, розумна.
Меггі виросла без матері, батько та книжки стали її світом, саме книжки формують уявлення дівчинки про те, яким має бути життя. Її батько Мо є книжковим фанатом, саме він навчив Меґі цінувати красу друкарського слова.
Але, крім цієї пристрасті, Меґі, героїня книги “Чорнильне серце”, мала здатність “оживлювати книги”, як і її батько. Вони можуть оживлювати героїв із прочитаних ними вголос книжок. Однак ця таємниця, як і обставини зникнення її мами, розкрилася дівчинці лише під час незвичайних подій: неочікуваних, жахливих і нереальних.
У Меґі є сховок — скринька з книжками, яку вона бере із собою в кожну подорож. Саме книжки навчили дівчинку мислити, відрізняти добро від зла, поважати кожну людину й бажати всім щастя. Лише така позитивна героїня здатна побороти темні сили, не допустити світове зло на Землю й визволити власних батьків.
Меґі– розумна та кмітлива дівчинка, вона примусила повірити Басту, що вбити письменника – наразити себе на смертельну небезпеку. Вона незважаючи на страх, готова на все аби завадити планам Каприкорна. І у неї все виходить. Завдяки їй повертається мама, а Каприкон та його люди безслідно зникають.
Меґі з гідністю проходить усі випробування, бо має сильний характер, мету, до якої іде, любить своїх рідних, друзів, персонажів своїх книжок. Усі ці якості вона взяла з книжок, які є її найбільшим найтяжчим скарбом.
Цитатна харакетристика Меґі
“Меґі дивилася йому просто в очі. Вона завжди бачила, коли батько казав неправду, хоч би як він це приховував.”
“Це від нього (від батька) Меґі успадкувала пристрасть до книжок. Коли іноді вона прокидалася з поганого сну й утікала спати до нього, то ніщо не присипляло її краще, ніж його спокійне дихання й шелестіння сторінок. Ніщо не проганяє страшних снів швидше, ніж шурхіт задрукованого літерами паперу.”
” А Меґі коси дісталися біляві – од матері, про яку вона знала лише з кількох вицвілих фотознімків. “Радій, що ти більше схожа на неї, ніж на мене, – часто казав Мо. – Така голова, як у мене, до дівочої шийки зовсім не пасувала б”. Але Меґі дуже хотілося бути схожою на батька, адже на світі не було іншого обличчя, яке б вона так любила.”
“– Скільки ж це вже їй? – Вогнерукий усміхнувся до дівчинки… – Дванадцять, – сказав Мо.”
“Книжки підбадьорювали Меґі, коли в неї було сумно на душі, проганяли нудьгу”
“..на думку Меґі, слово “палітурник” не дуже пасувало до батькової професії, і кілька років тому вона змайструвала на двері його майстерні табличку з написом: “Мортимер Фольхарт, книжковий лікар”.
“Улюблена квітка Меґі мак самосій. Його пелюстки легко можна було засушувати між сторінками в книжках, а маточка, коли її притиснути до шкіри, залишала слід у вигляді зірочки. “
“А план Меґі мала такий: вона вирішила навчитися складати історії, як це робив Феноліо. Вона хотіла навчитися знаходити такі слова, які можна було б читати вголос матері, не потерпаючи, що з них хтось вийде і що той хтось дивитиметься на неї очима, сповненими туги за домівкою. Бо лише слова могли повернути їх додому – повернути всіх тих, хто був створений просто з літер. Меґі поклала собі, що саме слова стануть її ремеслом. “
“Книжки мають бути важкі – бо в них цілий світ”.
.png)
.png)