Контрольна робота з теми: «Творчість Т. Шевченка, А. Чайковського, М. Стельмаха»

1 І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило.

2 Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля диво наробило —
Тополею стала.

3 По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

4 Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю
Умер би, орючи, на ниві,
Нічого б на світі не знав,
Не був би в світі юродивим,
Людей і Бога не прокляв!..

А метаморфоза

Б сатира

В пейзаж

Г прийом контрасту, протиставлення

Д прийом гіперболізації

1 Андрій

2 Степан

3 Палажка

4 Петро

А сестра

Б батько

В мати

Г дід

Д брат

1 «Чого тільки не вмів..! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи, зробить, дайте тільки заліза, дерева… А хочете вітряка, той вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них».

2 «Коли на городі з’являвся перший пуп’янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, …брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитних очах її назбирувалося стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі».

3 «…Глибокоока… її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору. …потрісканими пальцями поправляє хустку, а в її чорних очах закипають темні сльози».

4 «Очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі».

А подружка Люба

Б бабуся

В мати

Г дідусь

Д жінка з далекого краю

1.Експозиція

2.Зав’язка дії

3.Розв’язка

А напад татарів на село; загибель діда Андрія та невістки його Палажки; узяття в полон батька Степана та його доньки Ганнусі; втеча із села Павлуся, його поранення.

Б звільнення з полону й повернення на Батьківщину.

В повідомлення про час і місце подій, які стали причиною конфлікту («Спасівку заложили на тому місці, де знайшли цілий терневий гай, та й до Дніпра було недалеко, а на випадок татарського набігу найнебезпечніше можна було скритися та втекти від поганської неволі»).

1.Павлусь

2.Семен Непорадний

3.дід Панас

4.Харциз Карий

А «Йому було вісімдесят літ зроду; та хоч було спочити старим костям у якому зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. …Стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. До того, він знав, як лічити рани зіллям…»

Б «…Був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. На ногах у нього постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена борода. …Уся його зброя — довгий ніж».

В «Він виходив, коли хотів, у місто, знайомився з ровесниками з багатих татарських родин, їздив на коні, стріляв з лука та рушниці. Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати… того… кінського пастуха».

Г «…Він… був кремезний… літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперезував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди».

Д «Їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах».