Художній розпис (Петриківський розпис)

В Україні “петриківкою” прикрашають меблі, посуд, печі, димарі й стіни хат. Назва розпису походить від місця його “народження” – села Петриківки, що на Дніпропетровщині. Нині в Петриківці живе більше шістдесяти майстрів народної творчості.

Коли саме почали малювати “петриківкою” достеменно не відомо. Деякі дослідники свідчать, що Петриківський розпис з’явився у ХІV столітті. Інші говорять, що він існував ще за часів Київської Русі. У самих Петриківцях вважають, що розпис вигадали козаки.
Є ще одна легенда. Вона розповідає про дівчину Оксану, яка у неділю залишилась вдома сама, коли її батьки поїхали на ярмарок. Дівчина сумувала й вирішила розмалювати хату. Батьки повернулись додому й не повірили у побачене. Спершу сварили доньку. Проте згодом сусіди, родичі та друзі почали просити Оксану, щоб вона так само оздобила їхні домівки. З того часу в Петриківці всі хати розписують візерунками. Люди говорять: “Красиво в цім селі, як в церкві”.

Легенди легендами, але документально малюнки були зафіксовані в середині ХІХ століття. Дослідження етнографа Дмитра Яворницького відкрили світу імена “петриківських” майстринь початку XX століття: Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярини Пилипенко та Параски Павленко. Ці художниці – єдині представниці свого покоління, чиї творіння зі встановленим авторством збереглися у музеях донині.

У 50-х роках ХІХ століття найбільш розповсюдженими були хатні розписи. Їх створювали імітаційно та абстрактно, тобто без ескізу. Малювання на папері прийшло, як замінник стінописів. Їх вирізали за контуром, продавали і ліпили на стіни.

“Петриківка” – це пелюстки, листя, стебельця та лінії, котрі в умілих руках перетворюються у несподівані квіти, кетяги калини, винограду, казкових птахів і навіть людей.

У Петриківському розписі завжди переважали рослинні візерунки, здебільшого квіткові. Створювали передусім фантастичні, небувалі у природі форми квітів, основою яких ставали елементи місцевої флори. Наприклад, “цибульки” або “кучерявки”.

Нерідко квіти та ягоди поєднували з птахами. Іноді малювали тварин та навіть людей, які мали дещо фантастичний вигляд. Часто в “петриківці” використовували образ жар-птахи. Ця істота, за українською міфологією, приносить щастя.

Дослідники “петриківки” відзначають, що для створення візерунків українці використовували природні фарби.

“Раніше люди виготовляли фарби з рослин та овочів. Я не можу стверджувати, бо це все ще треба дослідити, але мені здається, що частина малюнків створена саме фарбами з натуральних інгредієнтів”, – розповідає віце-президент “Асоціації майстрів народного мистецтва” Ніна Бурневич.

Червоний колір одержували з вишневого соку, зелений – з пирію та листя пасльону, синій – з квітів проліска. Відтінки жовтого давали пелюстки соняшника, лушпиння цибулі й кора яблуневих паростків. Фарби розводили на яєчному жовтку й молоці, а закріплювали вишневим клеєм чи буряковим цукром.

Самостійно ознайомитися з творчими здобутками українських народних майстрів.