Казка "Зайчик Куцик"

Прочитай казку
Зайчик Куцик

У затишній хатинці на лісовій галявині жив собі зайчик Куцик. Не боявся він ні хитрої лисиці, ні сірого вовка. Зайчик був працьовитим господарем: мав невеликий город, доглянутий садочок і завжди дбав про свій дім.



Разом із ним жили мишка та їжачок. Усі троє дружили, допомагали одне одному й жили в мирі та злагоді. Влітку вони працювали на городі, збирали запаси на зиму, а вечорами сідали за стіл і розмовляли про все на світі.

Одного дня мишка захворіла. Вона важко дихала і ледве підводилася з ліжка.
— Треба принести їй теплого молока, — сказав їжачок. — Воно допоможе швидше одужати.

Куцик узяв маленьке відерце й поспішив до кози Дерези. Вона була заможною господинею: продавала на базарі молоко, сир і смачні млинці. Але характер у неї був непростий.

Підійшов зайчик до її хатинки й чемно покликав:

— Кізонько, відчиніть, будь ласка! Це я, Куцик!

Коза визирнула у віконце.

— Чого так голосно гукаєш? Я ж не глуха.

— Будь ласка, дайте трохи молока. У мене мишка захворіла.

— Це та сама мишка, що прогризла мої мішки? — примружилася коза.

— Ні, наша мишка добра й працьовита. Вона мені допомагає збирати колоски в полі.

— Не знаю я таких добрих мишей, — буркнула коза. — Якщо хочеш молока, спершу відпрацюй. Напечи мені млинців, а я тим часом відпочину.

Довелося Куцикові братися до роботи. Він замішував тісто, розпалював піч і випікав млинці один за одним. А коза лежала на печі та спостерігала.



Зайчик дуже хвилювався за мишку. Йому здавалося, що він не встигне повернутися додому вчасно.

Нарешті млинці були готові.

— Тітонько, тепер налийте мені молочка, будь ласка.

— Спочатку допоможи мені злізти з печі, — відповіла коза.

Ледве впорався Куцик із важкою господинею. А коли вона спустилася, то налила у відерце зовсім трішки молока.

— Досить і цього, — сказала вона.

Засмучений зайчик поспішив додому через сосновий бір. Раптом щось боляче вдарило його по голові. Він упав, а відерце похилилося.



— Ха-ха! Влучила! — засміялася білочка, визираючи з ялинки.

На голові у Куцика виросла велика гуля, а молока залишилося лише на самому дні.

Поруч проходила мурашка. Вона все бачила.

— Як тобі не соромно? — дорікнула вона білочці. — Йому ж боляче.



Білочка швидко сховалася в дуплі.

Мурашка допомогла зайчикові підвестися і вислухала його сумну історію.

— Не засмучуйся, — сказала вона. — Молока, що залишилося, вистачить мишці. А я принесу мурашиного спирту. Розітремо її лапки — і вона швидше одужає.

Подякував Куцик добрій мурашці та побіг додому.

А тим часом коза Дереза сиділа у своїй хатині й думала про зайчика. Згадала, як старанно він працював, як хвилювався за подругу.

І раптом їй стало соромно.

— Він поспішав допомогти другові, а я була такою жадібною…

Коза зібрала вузлик із млинцями, налляла свіжого молока, поклала сир, сметану, масло, яблука та грибочки й вирушила до зайчикової хатинки.

У хатці тим часом всі доглядали за мишкою. Напоїли її теплим молоком, закутали в ковдру і поклали відпочивати.

Незабаром прийшла мурашка зі своїми ліками.

А трохи згодом у двері постукала коза.

Спочатку Куцик не хотів відчиняти.

— Не бійся, — сказала вона. — Я прийшла попросити вибачення.

Коли двері відчинилися, коза поставила на стіл свої гостинці.

— Пробачте мені. Я була грубою і несправедливою.

— Ми тебе прощаємо, — усміхнувся зайчик.

— І ще одне, — додала коза. — Не називайте мене Дерезою. Краще кличте Маївкою, бо я народилася у травні.

Відтоді всі стали називати її кізкою Маївкою.

Друзі запросили гостю до столу. Вони пили запашний чай, ласували сиром і слухали цікаві історії.

Невдовзі мишка відчула запах свіжого сиру й вигукнула:

— Розкутайте мене! Я вже майже здорова!

Усі весело засміялися.

Та цього дня гості ще не закінчилися.

Під вечір у двері постукали знову.

На подвір’ї стояла білочка Вертівочка. Вона принесла жолуді, сушені гриби та горішки.

— Пробач мені, Куцику, — попросила вона. — Я більше не бешкетуватиму. Хочу з вами дружити.

Зайчик не тримав образи й допоміг білочці розплутатися з її дарунків.

Так друзів стало ще більше.

Вони разом працювали, гралися, допомагали одне одному та весело проводили час.

Коли настала зима і випав перший сніг, усі зібралися в теплій зайчиковій хатинці біля печі.

— Залишайтеся жити в мене, — запропонував Куцик.

Усі радо погодилися.

А потім вибігли надвір гратися в сніжки, бо коли поруч є справжні друзі, жодна зима не страшна.

Порухайся разом з тваринками

Хто з героїв казки найбільше допоміг мишці одужати?
Намалюй і прикріпи свій малюнок