Нехай ваші діти завжди відчувають, що за їхнім небом стоїть найнадійніша опора — мамина любов. Дякуємо вам за те, що щодня тримаєте цілий світ для своїх малюків.
Конструктор уроків
- Всеосвіта›
- Бібліотека уроків›
- Літературне читання›
- Казка "Мама, яка тримає небо"
Урок:
Казка "Мама, яка тримає небо"
13.06.2026
5—6 років, 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас
11
0
86
49
4
1
Залучено ШІ
При створенні цього матеріалу був залучений штучний інтелект.
Є в колекціях
Опис уроку (учням цей опис не показується):
Вміст уроку:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Опис, який учні побачать перед початком уроку
Мамина любов - це те, що залишається з нами назавжди… 
Вона - як тихе серцебиття, яке ми відчуваємо навіть тоді, коли мовчимо. Вона - наша опора, наша сила і світло, що веде крізь усе життя.
Нехай кожен із нас береже це тепло у своєму серці… 
1
Матінко моя єдина,
Ти для мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,
Та тебе, матусю мила,
Я кохаю над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!
Іванна Савицька
2
Прочитай казку
Мама, яка тримає небо
У густому зеленому лісі жив маленький ведмедик Тимко. Він був дуже допитливий і щоранку лягав на галявині, дивився вгору й голосно казав:
— Небо таке величезне й міцне! Воно висить саме по собі. Нічого його не тримає, правда, мамо?
Мама-ведмедиця завжди лагідно усміхалася, але одного разу вирішила, що Тимко вже достатньо дорослий, щоб дізнатися правду.
Того ранку, коли Тимко знову сказав свою улюблену фразу, мама тихо зітхнула й відповіла:
— А ти справді хочеш знати, як насправді тримається небо?
Тимко зацікавлено закивав головою.
Тоді мама-ведмедиця дуже обережно відвела свою велику лапу, якою щодня непомітно підтримувала небо своєю любов’ю.
І раптом… небо почало хитатися.
Спочатку ледь-ледь, а потім дедалі сильніше. Хмаринки розгойдувалися, сонце захиталося, сосни заскрипіли, а земля під лапками здригнулася.
— Мамо! Небо падає! — закричав наляканий Тимко й щосили кинувся до мами.
Мама миттєво підняла могутню лапу високо вгору й міцно притиснула її до неба. Усе одразу зупинилося. Небо знову стало спокійним, блакитним і надійним.
Тимко сидів, широко розплющивши очі.
— Ти… ти його тримаєш?!
— Не тільки його, — тихо відповіла мама. — Я тримаю весь твій світ.
І в ту мить перед очима маленького ведмежатка промайнуло все те, чого він ніколи не помічав.
Коли Тимко вночі плакав від страшного сну, мама сиділа поруч і тримала темряву своїми піснями. Коли він хворів і йому було гаряче, мама цілу ніч тримала прохолоду своєю прохолодною лапою на його чолі. Коли він сварився з друзями й ліс здавався недобрим, мама тримала для нього маленький острівець любові, де завжди було безпечно. Навіть коли сама втомлювалася, вона тримала посмішку, щоб Тимко не боявся.
— Але як ти можеш тримати таке велике небо? — здивувався Тимко.
Мама усміхнулася, і в її очах засяяли всі зірки, які вона щоночі збирала для нього.
— Любов — це найсильніша лапа на світі, синочку. Вона не втомлюється. Вона просто любить — і тому тримає.
Небо над лісом поступово заспокоїлося. Хмаринки вишикувалися в усміхнені обличчя, а сонце засяяло яскравіше, ніби дякувало.
Тимко обійняв маму так міцно, як ніколи раніше.
3
Де жило ведмежатко?
4
Чим мама підтримувала небо?
5
— Не тільки небо, — тихо відповіла мама. — Я тримаю весь твій світ.
6
Чого раніше не помічало ведмежатко?
7
— Любов — це найсильніша лапа на світі, синочку. Вона не втомлюється. Вона просто любить — і тому тримає.
8
Створи пазлик.
Дай назву зображенню
9
Виконай рухливі вправи разом з ведмедиком
10
Чиї це слова?
1
Ведмедиця
А
— Коли я виросту, я теж буду тримати небо. Але навіть тоді… я знатиму, що спочатку його тримала ти.
2
Ведмежа
Б
— А я завжди буду тримати його для тебе, мій маленький.
11
Переглянь мультфільм. Намалюй ведмедика і прикріпи файл
.png)
Опис, який учні побачать після проходження уроку
Дякую тобі, мій розумнику!
Мені з тобою було весело і затишно!
Молодчинка!
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
0
Так: 0
Ні: 0
Зрозумілий:
0
Так: 0
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
0
Ні: 0
Так: 0