"Кавказ"- пристрасний відгук на тогочасну загарбницьку імперську політику

З часів Івана Грозного російське самодержавство вело загарбницькі війни на Кавказі. Наприкінці 18 століття, після завоювання Криму, почалося поступове "освоєння" Північного Кавказу, тобто збройне витіснення тубільців і заселення цих територій військовими формуваннями.

1817 року Росія розпочала активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу. Ця війна тривала близько півстоліття (до 1864 року) і вирізнялася особливою жорстокістю. Проте горді, вільнолюбні горяни продовжували затятий опір. Офіційна література, преса, урядова пропаганда нав'язували думку, що "христолюбиве російське воїнство" несе диким народам світло науки, високі моральні ідеали, блага цивілізації.Та від початку 1840-х років російська армія зазнала низки серйозних невдач.

Шевченко з болем і осудом стежив за тим, що чинять російські колонізатори на Кавказі. Однак поразки царських військ та ще й від невеликого народу, що захищає свою свободу, не могли не викликати в поетовій душі піднесення, віру. Значить, Російську імперію можна-таки подолати!

Безпосереднім поштовхом до створення поеми стала сумна звістка про загибель у бою з горянами поетового друга Якова де Бальмена. Це був український шляхтич шотландського походження, який вирізнявся людяністю, освіченістю, національною свідомістю, мистецьким обдаруванням (писав вірші, добре малював). Будучи офіцером, Бальмен мусив відбувати службу на Кавказі, хоча всім серцем засуджував ту несправедливу війну, співчував народам, котрі відстоюють свою незалежність. Шевченко в загибелі друга звинувачував російський великодержавний шовінізм, на совісті якого тисячі смертей російських солдатів і горян. Поема "Кавказ" пристрасна, емоційна. Такому характеру твору відповідає жанр - поема-соната. Поема складається з п'яти частин, розділених інтервалами (паузами), а також зміною тональності, інтонації авторського діалогу, віршового розміру. В основі побудови твору лежить характерне для сонати протиставлення двох мотивів: викриття суспільно-політичної системи Російської імперії у зв'язку з війною царизму на Кавказі та співчуття поневоленим народам, прославлення борців за волю.

В поемі порушено такі проблеми:

• проблема прометеїзму

• проблема життя і смерті

• проблема майбуття

• проблема людської ненаситності

• проблема колоніального гноблення

• проблема правдивих ідеалів

• проблема звиродніння дворянської моралі

• проблема свободи як найвищої соціальної й духовної цінності.

  Шевченків Прометей - це трагічний і водночас оптимістичний образ, що уособлює страждання кавказців, а також їхнє непереможне прагнення до волі ("Воно знову оживає і сміється знову"). Міф про Прометея пов'язаний саме з Кавказом, а кат-орел нагадує орла на гербі Росії.

  У другій частині автор болісно запитує у Всевишнього, коли нарешті запанує справедливість ("правда") у світі. Його біль посилює віру в силу і справедливість Бога, у перемогу добра:

  Ми віруєм Твоїй силі

  І духу живому,

  Встане правда! встане воля!

  І Тобі одному помоляться всі язики

  Вовіки і віки.

  Відтепер поет намагатиметься передбачити майбутню долю української нації.

  У третій частині автор переходить до гострого сатиричного слова:

  Отам-то милостивії ми

  Ненагодовану і голу

  Засукали сердешну волю

  Та й цькуємо.

  Підміняти множиною однину й наголошувати на милості було прийнято в монарших указах і циркулярах. Самодержавство винищує тисячі людей, проливає море сліз. Автор іронізує з такої політики Росії. Іронія переростає в сарказм:

  Слава! Слава!

  Хортам, і гончим, і псарям,

  І нашим батюшкам-царям

  Слава!

  Поет присрасно закликає горян:

  Борітеся-поборете,

  Вам Бог помагає!

  За Вас правда, за вас слава

  І воля святая!

  У цих словах - провідна ідея твору. Вони стали одним з найвідоміших Шевченкових афоризмів.

  У четвертій частині ми ніби чуємо голос царського чиновника чи військовика, який умовляє горян припинити опір, приєднатися. Другий голос, викривальний, належить ліричному героєві. Кожен народ, що потрапляв під владу Російської імперії, потерпав від злиднів, голоду. Російські колонізатори називають "православіє" опорою самодержавства. А самі цинічно топчуть основи християнства. Імперіаліста дратує, що не він у цих краях повний господар, що не всі плазують перед ним. Отакі "християне". Шевченкова фраза:"Од молдованина до фіна на всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!"- стала знаменитою формулою суті імперської політики. Усі народи залякані, позбавлені права на самовираження:"Все мовчить".

• У п'ятій частині вже лишаються позаду осміяння колонізаторів, автор присвячує ці рядки прощанню з дорогою людиною, Яковом де Бальменом, якому "Довелось запить з московської чаші московську отруту". Шевченко знав про прив'язаність свого друга до України, тому свято вірив: його душа буде постійно витати над рідним краєм.

Дайте відповіді на запитання.

1. Як поводилася російська армія на Кавказі?

2. Що стало приводом до написання поеми? Кому присвячений твір?

3. Яка його тема?

4. У яких словах висловлена основна думка поеми?

5. Яке символічне значення образу Прометея? Що він символізує в творі?

6. Сарказм - найгостріший вияв сатири, це глузування, їдка іронія. Наведіть приклад сарказму, використаний Шевченком у поемі.