Італійські міста-республіки та їхні особливості.

Який вплив на політичне життя середньовічної Європи?

Особливості розвитку Південної Італії. Що таке Папська область?

Середньовічна Італія також була надзвичайно роздробленою. Ще від античних часів вона вважалася найціннішою складовою Римської імперії, а тому, немов магнітом, притягувала войовничих сусідів. Південь Італії на тривалий період підкорили візантійці, араби, опісля — нормандці. У XII ст. Апулія та Сицилія об’єдналися під владою нормандського графа Рожера II в Сицилійське королівство. Проте війни не припинялися. Владу норманів змінили німецькі Штауфени. Прихильників німецьких імператорів в Італії почали називати гібелінами, їхніх противників, що підтримували пап римських, — гвельфами. Найвпливовіший із Штауфенів, імператор Фрідрих II, ухвалив 1231 р. відомі Мельфійські конституції. Цей цікавий звід законів проголошував централізовану королівську владу, закони якої були вищими, ніж місцеве феодальне право. Проте такі рішення мало впливали на загальний розвиток регіону. Незважаючи на наступні війни та зміни правлячих династій, уже від початку XIII ст. Південна Італія почала перетворюватися в сільськогосподарський регіон, яким залишається й донині.

Папська область утворилася ще у VIII ст., хоча становище понтифіків було непевним. У Центральній Італії владу з ними розділили князі та графи, які безперервно воювали між собою, що ускладнювало контакти Півдня і Півночі. Папська область була теократичним державним утворенням, у якому всю повноту світської та духовної влади утримували папи римські. Проте коли французькі королі захопили римських пап в «авіньйонський полон», зберігати єдність Папської області стало неможливо. У Мантуї, Феррарі, Урбіно та інших дрібних володіннях утверджувалися місцеві правителі. Від XV ст. культурне значення Риму та Папської держави зросло. Папа Миколай V (1447-1455) значно розбудував Ватиканський палац, заклавши основу для знаменитої Ватиканської бібліотеки. Довкола нього збиралися знавці книг, письменники, будівничі. Не менш впливовим був Сикст IV (1471-1484), на замовлення якого збудували Сикстинську капелу — всесвітньо відому архітектурну пам’ятку.

Теократія (дослівно: боговладдя) — форма правління, за якої влада в державі належить духовенству або главі церкви; політична система, за якої релігійні діячі мають вирішальний вплив на державні справи.

Визначте причини роздробленості Італії.

Політичний уклад міст Північної Італії

На початку XII ст. Флоренція з околицями перетворилася в комуну. Із 1138 р. в ній діяло виборне правління, очолюване консулами та радою, куди в різні періоди входило 100-150 «депутатів». Окремі питання обговорювали на загальних народних зборах. Флорентійці виступили проти феодалів, які жили неподалік. Їхні замки зруйнували, а самих переселили в місто. У Венеції правили дещо по-іншому. Її очолював дож, якого обирали пожиттєво. Йому допомагали 6 порадників і колегія 40 мужів, які спільно розв’язували найважливіші проблеми. У XIII ст. венеційці уклали «Золоту книгу», куди записали найвизначніші родини і лише з-поміж них обирали собі керівників.

Місто Мілан уважалося осердям Ломбардії. Кілька разів його руйнував німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, але воно щоразу відроджувалося. Ремісничі майстерні забезпечили йому промислове піднесення. У XV ст. владу перейняв кондотьєр (керівник найманих військ) Франческо Сфорца. За правління його родини міланці відчули себе не тільки громадянами сильної держави, а й долучилися до творення знаменитої культурної спадщини середньовічної Італії. Населення італійських міст переважно утворювало республіки, де управляли народні обранці. Так містяни самостійно порядкували колективним життям. Водночас від XV ст. значно посилилися впливові династії. Подекуди утвердилися олігархи — знатні й багаті люди, які прагнули керувати.

Поява олігархів призводила до утвердження тиранії — влади правителів, які правили одноосібно, спираючись на підтримку городян. Яскравим прикладом такої політики стало правління родини фінансистів Медічі у Флоренції. Практичний і надзвичайно багатий Козімо Медічі в 1416 р. захопив владу в місті, здолавши опонентів із банкірського дому Абруцці. Він своїм коштом роздавав хліб у голодні роки, був покровителем мистецтва. На відміну від інших тиранів, він не страчував опонентів, задовольняючись конфіскацією їхніх володінь. Цю політику продовжив його внук Лоренцо Медічі (1448-1492), який витратив чимало коштів родини на меценатство і підтримку здібних людей. Проте показова розкіш та самоуправство налаштувало проти його нащадків простих флорентійців, які ненадовго навіть спромоглися вигнати родину заможних банкірів із міста.

Як організовувалось управління Флорентійської комуни?

Складіть короткий перелік предметів, якими торгували італійські купці.

Виконати тест! Успіхів!