Імперія Карла Великого та її розпад

Від королівств до імперії. Франкське королівство за Карла Мартелла і Піпіна Короткого

Упродовж V—VI ст. Галлію (територію сучасної Франції) поступово опанувало плем’я франків, яке заснувало тут своє варварське королівство (власне, сучасна «Франція» походить від назви цього германського народу). Король франків Хлодвіг охрестив своїх людей, чим заслужив підтримку місцевої галлоримської знаті. Вірні Хлодвігу управителі, яких називали графами, охороняли закон і порядок. Однак після його смерті королівство розпалося на чотири частини (Нейстрію, Аквітанію, Бургундію та Австразію), де правили його сини (династія Меровінгів). Спочатку вони королювали одностайно, а тому змогли збільшити володіння; поширивши владу на схід, підкорили тамтешні племена, окрім фризів та саксів. Проте їхні нащадки втратили владу, за що прозвані «ледачими королями». Управління державою перебрали мажордоми («старші в домі») – вищі придворні особи Франкського королівства в VII—VIII ст. Вони порядкували від імені королів, за потреби змінюючи впертих серед них на більш піддатливих. Це виявилося доволі легко. Рід Меровінгів розрісся, і завжди можна було знайти неповнолітнього претендента на владу, посадити його на трон та правити замість нього. Мажордоми часто сварилися між собою. Безкінечні війни всіх проти всіх ледь не знищили Франкське королівство.

Ситуацію врятував рід австразійських мажордомів. До нього належав видатний Карл Мартел (714—741). Він завдав поразки конкурентам, упокорив бунтівні германські племена тюрингів, баварів та алеманів, намагався їх християнізувати. Важливою стала перемога Карла над арабами в битві поблизу міста Пуатьє в 732 р. Зупинивши завойовників, він задумав реформувати військо. За зразок узяв арабську кінну армію. Оцінивши її бойові якості, вирішив комплектувати власну кінноту. Вартість коня, меча, списа, щита та обладунків одного воїна сягала вартості 40 корів! Звичайний франк купити їх не міг, тому Карл Мартел роздавав бенефіції (великі ділянки землі, надані в тимчасове володіння). Селяни та містяни, які жили й працювали на бенефіціях, передавалися новому власникові. Той, отримуючи прибутки, купував усе необхідне, а за це служив королю та захищав довірені йому території. Син Карла Мартела, мажордом Піпін Короткий (751—768) у листопаді 751 р. оголосив себе королем. У такий спосіб династію Меровінгів усунули, а їхнє місце зайняли Каролінги, нащадки Карла Мартела. Римське духівництво підтримало нового правителя.

Важливі досягнення Піпіна Короткого:

• Усунення Меровінгів: Піпін Короткий позбавив влади останніх представників династії Меровінгів, яка правила франками з V століття.

• Проголошення королем: За підтримки папи римського Піпін Короткий був проголошений королем франків, що легітимізувало його владу.

• Співпраця з церквою: Піпін Короткий активно співпрацював з церквою, що сприяло зміцненню його позицій.

За часів Карла Великого (768—814), сина Піпіна Короткого, Франкське королівство досягло вершини могутності. Значну частину життя цей правитель провів воюючи. Відомо про 53 походи франкських військ, у двадцяти семи із них він узяв участь. Зокрема, знищив королівство лангобардів ― і надбанням Каролінгів стали землі сучасної Італії. Згодом остаточно підкорив германські племена саксів, а впродовж 788—796 рр. провів успішні воєнні кампанії проти баварів та Аварського каганату. Перемога над аварами зміцнила міжнародний авторитет Карла Великого, адже ці кочівники загрожували не тільки франкам, а й Візантійській імперії та центральноєвропейським слов’янським землям.

Король управляв державою, опираючись на вірних людей. Для захисту рубежів він створив марки – укріплені прикордонні графства. Їх очолювали маркграфи. Володар мало часу проводив у власному палаці в місті Аахен, роз’їжджав країною, спілкуючись із населенням. Двічі на рік відбувалися збори франків: простолюдинів, знаті та духівництва. Навесні король оголошував свої рішення (що пізніше видавалися у грамотах-капітуляріях) для низів, а восени для обговорення важливих дій збирав світську знать та духівництво. Він ревно охороняв права церкви, насильно охрещував підкорені народи, будував храми і монастирі, зробив обов’язковою десятину (вид податку). Під його особливою опікою перебувало місто Рим. У 800 р., як винагороду за придушення бунту міської аристократії, Карл Великий отримав із рук Папи Римського імператорську корону. Франкське королівство, де проживали десятки народів, офіційно стало імперією. Після впокоєння Карла Великого титул і владу успадкував його син Людовик Благочестивий (814—840). Він втягнувся у збройне протистояння зі своїми синами. Після смерті батька в 843 р. вони зібралися в місті Верден і вирішили мирно розділити державу. Зокрема, Карл ІІ отримав західні володіння – чи не усю територію сучасної Франції; Людовик ІІ запанував у східних землях – майбутній Німеччині; Лотар успадкував імператорський титул, італійські території та вузьку смугу володінь уздовж річки Рейн (нинішню Лотарингію, за яку Німеччина та Франція воюватимуть навіть у ХХ ст.). У результаті Верденського поділу Франкська імперія перестала існувати.

Яке з варварських королівств стало наймогутнішим?

Як ви розумієте — терміни «династія», «відродження»?

Виконати тестування!