Ілля Муромець і Соловей-Розбійник

З давніх-давен мешканці російського міста Мурома вважали богатиря Іллю, який згадується в билинах київського циклу, своїм земляком. Цілком імовірно, що колись у Муромі жив чоловік, наділений надзвичайною силою. Однак ким же він був? За однією версією, він був селянином, за другою — київським князем Олегом, а за третьою — воїном, на прізвисько Чоботок, який через важке поранення залишив поле брані й прийняв сан священика, а з ним і нове ім’я — Ілля. У 1643 р. православна церква зарахувала його до лику святих під іменем Преподобний Ілля Муромець. Його мощі зберігаються в Києво-Печерській лаврі. Утім, було б великою помилкою приписувати риси билинного богатиря одній історичній особі. Ілля Муромець — це художній образ, який утілює уявлення народу про ідеального героя. А хто ж такий Соловей-Розбійник? У цьому фантастичному персонажеві відображено боротьбу Київської держави з кочовими племенами, зокрема з племенем голядь, що заважало зв’язкам Києва з північними землями. Княжа дружина здобула перемогу в цій боротьбі. Це історична основа билини. В образі князя Володимира втілено риси князя Володимира Святославича, за часів правління якого Київська держава прийняла християнську віру. м. Муром (Росія). Сучасне (рото Гей, у славному та у городі у Муромлі, Та у тому селі та Карачаєві Гей, то не старий дуб к землі нагинається, Ой то добрий молодець Ілля Муромець Батьку-матері уклоняється: «Благослови, батьку та матір рідна, У славний город Київ з’їздити, Сонечку стольнокиївському Князю Володимиру служити. Віри християнської та боронити!» Сам на доброго коня сідав, У чисте поле виїжджав, Озера-річки перепливав, Ліс ламав, Під город, під Чернігів, під’їжджав, Під городом, під Черніговом, Не ворон чорний небо укриває, Не туман налягає, Стоїть сила-силенная, Днем від куряви сонця красного, Ніччю місяця ясного Не видати. Стоять три царевичі, М урзи1 погані, татарове1 2, З коршем3 сили до сорока тисяч, Хочуть город Чернігів узяти, Всіх упень рубати, Церкви Божиї скидом пускати. Тоді ж то старий козак Ілля Муромець добре дбав, Меча в руки брав, Почав він гуляти, Поганих мурзів-татарів наїжджати: Куди їде — Туди вулиця, Куди верне — Туди провулок. Не стільки сам бив, Скільки конем топтав, Ні один мурза, ні татарин Не міг втекти і спастися. Трьох царевичів живими впіймав, Словами промовляв: «Ей ви, царевичі та царенята, Чи мені вас у полон брати, Чи мені вам буйні голови з пліч зняти? А то краще їдьте в свої царства Та по всьому світу розкажіть, Що свята Русь не пуста стоїть, Що святу Русь могутні богатирі бережуть». Тут відкриваються ворота У Чернігів-город, Виходять чернігівці, Низько вклоняються, До козака Іллі Муромця Словами промовляють

Ніколенко О.М. 3-35 Зарубіжна література : иідруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко, Т. М. Конєва, О. В. Орлова та ін. — К .: Грамота, 2015. — 272 с.