Й.Гайдн. Соната Мі-мінор.

Клавірна творчість.

Для клавіру Гайдн написав дуже багато творів. Це сонати, рондо, варіації, невеликі п’єси в танцювальних жанрах. Клавірні твори Гайдна і зараз виконуються в концертах, їх грають і досвідчені музиканти, і початківці.

Коли Гайдн створював свої клавірні твори, фортепіано поступово витісняло з музичної практики клавесин і клавікорд. Свої ранні твори Гайдн писав ще для цих старовинних клавішних інструментів, а на виданнях більш пізніх років став вказувати «для клавесина чи фортепіано» і, зрештою, тільки «для фортепіано».

Краща частина клавірної спадщини Гайдна – його сонати. Соната (від італ. sonare – «звучати») – один з провідних жанрів інструментальної музики. На відміну від симфонії, соната призначена лише для одного інструмента (як правило, фортепіано), або для двох (один із яких фортепіано). Зазвичай це тричастинний цикл: сонатне allegro, повільна частина, швидкий фінал, часто у формі рондо. 

Будова класичної сонати

Схема сонатної форми (сонатного алегро)

Таку форму мають Перші частини сонат та симфоній.

Експозиція, Розробка та Реприза - обов'язкові розділи класичного сонатного алегро.

А ось Вступ та Кода - це додаткові (необов'язкові) частини, вони є лише в де-яких сонатах.

ГП – головна партія – звучить в основній тональності,

передає головну думку твору. Найчастіше має динамічний,

рішучий характер.

СП – сполучна партія – це перехід з тональності головної

теми в тональність побічної теми.

ПП – побічна партія, другий центральний образ твору, який

контрастує з ГП. Як правило, лунає у тональності домінанти

(якщо ГП в мажорі) або паралельній тональності (якщо ГП в

мінорі). Часто м’яка, співуча, граціозна.

ЗП – заключна партія у тональності Побічної партії.

Частини циклу, контрастуючи між собою, розкривають єдиний художній задум.

Й.Гайдн написав 62 клавірні сонати. До найбільш відомих з них належать сонати Ре мажор і мі мінор (У попередніх виданнях ці сонати надруковані як «№37» і «№34», а в більш пізніх – як «№50» і «№53») .

Соната мі мінор.

Це єдина з небагатьох мінорних сонат Гайдна, де в першій частині яскраво виражений ліричний характер поєднується з дуже швидким темпом (presto). Своє рідна і сама тема головної партії, з якої починається соната. Початкові фрази теми складаються тут з поєднання двох елементів. У басу, в лівій руці, piano звучать ходи по мінорному тонічному тризвуку. Тема звучить схвильовано. Її мелодія поривчаста, спрямована вгору. І тут же в правій руці слідують трепетні мотиви-відповіді. Головна партія звучить в основній тональності –мі мінор:

Прослухайте цей фрагмент: https://youtube.com/clip/UgkxKlvkfCjiMNm-y1LZQDBp_XBcFuO5bhcM

Побічна партія спокійніша за характером. Високий реґістр і мажорний лад (Соль мажор) надають їй світлих барв, а звучання з динамікою piano – м'якість.

Послухайте: https://youtube.com/clip/UgkxRY4ljzS5gdoDRvC4mCTZoOwxyNiy6Q3v

Експозиція сонати завершується заключною партією.

Розробка заснована на розвиткові першої теми. Багаторазова зміна тональностей, зміна реґістрів і динамічних відтінків (У попередніх виданнях ці сонати надруковані як «№37» і «№34», а в більш пізніх – як «№50» і «№53») підкреслює її стрімкий, бурхливий характер. Завершується розробка, як і експозиція, зупинкою руху на домінанті головної тональності. Композитор підкреслює цей момент ферматою.

У репризі головна й побічна партії проводяться в головній тональності.

2 частина

Після схвильованої першої частини, друга частина, adagio, як і в симфонії - спокійна. Форма – тричастинна репризна. Тональність – Соль мажор. Це свого роду інструментальна арія, перейнята світлим споглядальним настроєм. Її легкі колоратури насичені відлунням щебетання птахів, дзюрчання струмочків:

Послухайте: https://youtube.com/clip/Ugkx4HenniK6hFVaccoMJNgvm0ju7uNKE76u

У музиці Andante відсутні яскраві контрасти. В середині частини звучить та ж тема, що і на початку, лише в дещо зміненому вигляді.

Утім, хоч який солодкий умиротворений відпочинок десь далеко, на лоні природи, при звучанні сигналів, що немов кличуть повертатися, серце ніби стрепенулося в радісній тривозі. І тут після акордового переходу виникає головна тема третьої частини (Фіналу).

3 частина (Фінал)

Тема 3 частини  граційна та рухлива, з гострим і чітким ритмом. Тема має танцювальний характер. Це рефрен форми рондо, в якій написаний Фінал.

Прослухайте початок: https://youtube.com/clip/UgkxcLKH0UXgvadQCMWff_75i8ybJa3H3Wps

Всю Сонату Мі-мінор у виконанні Emanuel Ax ви можете послухати на Ютуб за посиланням: https://youtu.be/3TTbrU8bFdM