В.А.Моцарт: творчий портрет та життєвий шлях

Во́льфганг Амадéй Мо́царт (1756 – 1791)

«Вічний сонячний світ у музиці – ім’я тобі Моцарт».

А. Рубінштейн.

Один з найбільших музичних геніїв, видатний австрійський композитор, музикант-віртуоз (скрипач, клавесиніст, орґаніст) диригент, В. А. Моцарт прожив лише 35 років. З них він протягом 30 років писав музику і, залишив у спадок понад 600 творів.

Найвірнішу, найвищу оцінку творчого дару Моцарта ще за його життя дав його старший сучасник Йозеф Гайдн. «Ваш син, – сказав він одного разу батькові Вольфганга Амадея, – найбільший композитор, кого я знаю особисто і по імені. Він має смак, більш того, має чудове знання мистецтва композиції».

Музика Моцарта розкриває емоційний світ людини, розповідає про всі сторони людського життя – прекрасного, але наповненого конфліктами. Піднесене і повсякденне, трагічне і комічне – все це в рівній мірі характерно для музики Моцарта. В творчості переважають ліричні та ліро-драматичні образи. Мистецтво Моцарта полонить влучністю і жвавістю у втіленні різних людських характерів. Це зробило його чудовим оперним композитором. Його опери, і перш за все «Весілля Фігаро», «Дон Жуан» і «Чарівна флейта», вже третє століття користуються незмінним успіхом.

Завдяки феноменальному обдаруванню Моцарта, його називали «музичним дивом XVIII ст.». Яскраву характеристику Моцарта як натхненного художника дав російський поет О.С.Пушкін у п'єсі («маленькій трагедії») «Моцарт і Сальєрі » (Версія, ніби Сальєрі через заздрощі отруїв Моцарта, – тільки легенда). По ній написана однойменна опера М. А. Римського-Корсакова. Моцарт був найулюбленішим композитором П. І. Чайковського. Чайковський оркестрував 4 фортепіанні п'єси Моцарта і склавши з них сюїту «Моцартіана».

Новаторство Моцарта:

* Взаємодія, взаємопроникнення жанрів і стилів.

* Опери збагачуються прийомами симфонічного розвитку.

* Вокальні мелодії, інтонаційно насичені; теми в інструментальних творах – співучі, виразні.

Життєвий шлях

Родина. Раннє дитинство.

Во́льфганг Амадéй Мо́царт народився 27 січня 1756 р. в  австрійському місті Зальцбург. Місто розміщене на берегах річки Зальцах, біля північного підніжжя Альпійських гір. Зальцбург був столицею маленького князівства, володар якого мав духовний сан архієпископа. У його капелі перебував на службі батько Вольфганга Амадея – Леопольд Моцарт. Він був високоосвіченим музикантом – композитором, скрипалем, орґаністом,тпедагогом. Видана їм «Школа гри на скрипці» набула поширення в кількох країнах. Із сімох дітей Леопольда і його дружини Анни Марії в живих залишилися тільки двоє – наймолодший син Вольфганг Амадей і дочка Марія Анна (Наннерль), яка була старша за брата на чотири з половиною роки. Коли батько почав навчати грі на клавесині Наннерль, що мала гарні здібності, він незабаром став займатися і з трирічним Вольфгангом, помітивши у нього надзвичайний слух і дивовижну музичну пам'ять. В чотири роки хлопчик уже намагався створювати музику. Збереглися його перші клавесинні п'єси, записані батьком, коли автору було всього п'ять років. Батько навчив Вольфганга основам гри на клавесині, скрипці і орґані.

Перші концертні поїздки.

Леопольд Моцарт вирішив здійснити зі своїми обдарованими дітьми концертні поїздки в великі музичні центри. Перша поїздка – до німецького міста Мюнхен – відбулася на початку 1762 р., коли Вольфгангу ледве виповнилося 6 років. Через півроку сім'я Моцартів вирушила до Відня. Там Вольфганг і Наннерль виступали при імператорському дворі, мали гучний успіх, отримали багато подарунків. Влітку 1763 року Моцарти здійснили велику подорож до Парижа і Лондона. Але спочатку вони побували в ряді німецьких міст, відвідали батьківщину Леопольда – Аугсбург, виступали в Франкфурті, Брюсселі, Кельні. На зворотному шляху – знову в Парижі, а також в Амстердамі, Гаазі, Женеві, Лозанні, Цюріху та кількох інших містах. Виступи вундеркіндів викликали всюди подив і захоплення. За звичаєм тих часів Вольфганг поставав перед публікою в розшитому золотом костюмі і напудреній перуці, але поводився при цьому з чисто дитячою безпосередністю, міг, наприклад, стрибнути на коліна до імператриці. Концерти, що тривали по 4 – 5 годин поспіль, були дуже виснажлими для маленьких музикантів, а для публіки перетворювалися на розвагу. Ось що говорилося в одному з оголошень: «...Дівчинка, дванадцяти років і хлопчик, семи років, зіграють концерт на клавесині. Крім того, хлопчик виконає концерт на скрипці, зіграє на закритій хусткою клавіатурі так само добре, як на тій, що була б у нього перед очима, потім з відстані назве всі звуки, які поодинці або в акордах будуть взяті на клавірі або ж на будь-якому іншому інструменті чи створені предметами – дзвіночком, склянкою, годинником. Піл кінець він буде імпрові- зувати не тільки на клавесині, але і на орґані так довго, як цього захочуть слухачі, і в будь-яких, навіть найважчих тона- льностях, які йому назвуть.» Концертне турне продовжилося більше трьох років і принесло Вольфгангу безліч різноманітних вражень. Він почув велику кількість інструментальних і вокальних творів, познайомився з деякими видатними музикантами (в Парижі – з Рамо, в Лондоні – з молодшим сином Й. С. Баха, Йоганном Крістіаном). У перервах між виступами Вольфганг захоплено займався композицією. У Парижі вийшли друком 4 його сонати для скрипки і клавесина із зазначенням, що це твори семирічного хлопчика. У Лондоні він написав свої перші симфонії. Повернення в Зальцбург. Відень. Перша опера. В кінці 1766 р. Леопольд з дітьми повернувся в Зальцбург. Вольфганг став систематично займатися під керівництвом батька композицією. Також Моцарт займався історією, географією, малюванням. Великий інтерес викликала у хлопчика арифметика. Ретельно вивчав іноземні мови – французьку, англійську, латинську, італійську. В 11 років заявив про себе як театральний композитор (опера «Аполлон і Гіацинт»). Весь 1768 рік Моцарти провели у Відні. 12-річний Вольфганг створив німецький зингшпіль «Бастьєн і Бастьєнна» та італійську оперу-буффа «Удавана пастушка». Також у Відні були створені п'ять симфоній та урочиста меса, яка з успіхом прозвучала під час відкриття нової церкви (диригував автор!). 

Три поїздки в Італію.

З кінця 1769 по початок 1773 року Вольфганг Амадей здійснив разом з батьком три тривалі поїздки по Італії. У цій «країні музики» юний Моцарт з величезним успіхом виступив в більш ніж 10 містах, включаючи Рим, Неаполь, Мілан, Флоренцію, Падую, Верону, Турин. Він диригував своїми симфоніями, грав на клавесині, скрипці і орґані, імпровізував сонати і фуґи на задані теми, арії на задані тексти, чудово грав важкі твори з листа і повторював їх в інших тональностях.

11 квітня 1770 року у Римі, відвідавши Сікстинську капелу у Ватикані (Ватикан — це резиденція ( місце постійного перебування) Папи Римського. ), Моцарт почув великий багатоголосний духовний твір «Мізерере» для двох хорів італійського композитора XVII століття Грегоріо Аллегрі. Цей твір вважався власністю Папи Римського, і його не дозволялося переписувати і поширювати. Але Моцарт записав всю склад ну хорову партитуру по пам'яті, припустившись лише декількох незначних помилок, таким чином зробивши першу нелегальну копію цієї власності Ватикану, що ретельно охоронялася. Невдовзі Моцарт був удостоєний аудієнції (офіційного прийому) папи Климента XIV. Вражений талантом 14-річного музиканта, він нагородив його однією з найвищих католицьки відзнак –Орденом Золотої шпори. Двічі він побував в Болоньї, де деякий час брав уроки у знаменитого педагога – теоретика і композитора падре Мартіні. Блискуче витримавши важке випробування (написавши багатоголосне твір із застосуванням складних поліфонічних прийомів), 14-річний Моцарт був у вигляді особливого виключення обраний членом Болонської філармонічної академії (туди допуска лися лише музиканти, які досягли 20 років і зі стажем попереднього перебування в цьому авторитетному закладі. Італія – країна не тільки музики, а й образотворчого мистецтва й архітектури – дала Моцарту велику кількість художніх вражень. Особливо ж його захоплювало відвідування оперних театрів. Юнак настільки оволодів італійським оперним стилем, що за короткий термін написав 3 опери, які тоді ж були з великим успіхом поставлені в Мілані. Це 2 опери-серіа – «Мітрідат, цар Понтійський » і «Луцій Сулла 2 » і пасторальна 3 опера на міфологічний сюжет «Асканіо в Альбі».

Поїздки до Відня, Парижа.

Незважаючи на блискучі творчі та концертні успіхи, Вольфгангу Амадею не вдалося отримати службу в Італії Довелося повернутися в Зальцбург. Тут замість померлого архієпископа запанував новий, більш деспотичний і грубий правитель – граф Коллоредо. Батьку й сину Моцартам стало важче отримувати відпустку для нових поїздок. А оперного театру, для якого прагнув писати Моцарт, в Зальцбурзі не було, і інші можливості музичної діяльності були обмеженими. Поїздка до Відня двох музикантів змогла відбутися лише завдяки тому, що столицю Австрії побажав відвідати сам зальцбурзький архієпископ. Неохоче дав він і дозвіл Моцартам на поїздку в Мюнхен, де відбулася постановка нової опери-буфа молодого композитора. А для наступної поїздки вдалося з великими труднощами отримати дозвіл тільки Вольфгангу Амадею. Батько ж його був змушений залишитися в Зальцбурзі, і супроводжувати сина вирушила мати. Цей візит пролягав через Мюнхен, Мангайм та Париж. В Мангаймі він познайомився з музикантами Мангаймського оркестру, найкращого в Європі на той час. Він також закохався в Алоїзію Вебер, одну з чотирьох дочок з музичної родини. Навесні 1778 р. Моцарт з матір'ю приїхали в Париж. Там він спробував зробити кар'єру, але безуспішно. Моцарту жив на жалюгідні заробітки від уроків, для театру зміг написати тільки музику до маленького балету «Дрібнички». А влітку Вольфганга Амадея спіткало важке горе: захворіла і померла його мати. По дорозі додому, у Зальцбург, Моцарт знову проїжджав через Мюнхен, де Алоїзія, що тепер вже працювала оперною співачкою, повідомила, що більше не кохає його. 

Розрив з архієпископом і переїзд до Відня.

У 1779 р. Моцарт отримав посаду придворного орґаніста в Зальцбурзі. У січні 1781 року в Мюнхені зі значним успіхом відбулася прем'єра опери Моцарта «Ідоменей, цар Критський». Це перша «доросла» опера композитора, що демонструє його майстерність в оркестровці, речитативі та вражає багатством мелодійних ліній. Моцарту виповнилося 25 років. Він автор вже понад 350 творів, сповнений нових творчих задумів. У березні композитора викликали до Відня, де його роботодавець, принц-архієпископ Коллоредо Зальцбурзький, брав участь у святкуваннях, присвячених сходженню на трон імператора Йозефа ІІ. Моцарт, який щойно мав великий успіх у Мюнхені, був ображений тим, що Коллоредо поводився з ним, як із простим слугою, й особливо, коли архієпископ заборонив йому виступити перед імператором (за плату, яка дорівнювала б половині його річної зарплатні в Зальцбурзі). У травні спричи нена цим напруга посилилася: Моцарт спробував звільнитись, але йому було відмовлено. Архієпископ двічі відмовляв йому з лайками та образами, а потім його помічник грубо, стусаном виштовхнув музиканта за двері. Але той, переживши душевне потрясіння, залишився вірний своєму рішенню. Моцарт став першим великим композитором, який гордо відмовився від забезпеченого, але залежного становища придворного музиканта.

Відень: останнє десятиліття.

У 1781 р. Моцарт оселився в Відні. Цей період він охарактеризував словами: «Щастя моє починається тільки тепер». На початку віденського періоду Моцарт мав декількох прихильників свого таланту, його твори постійно виконувалися і друкувалися. В кінці липня 1781 р. Моцарт починає писати зингшпіль «Викрадення із сералю», прем'єра якого відбулася 16 липня 1782 року. Опера була захоплено прийнята у Відні, і незабаром отримала широке поширення по всій Німеччині. Моцарт познайомився з керівником придворної бібліотеки, дипломатом, відомим меценатом і покровителем музикантів, бароном Світеном. Барон мав велику колекцію творів Й.С. Баха 82та Г.Ф. Генделя, з якою познайомив Моцарта. Це, безперечно, вплинуло на його творчість. Взимку 1781 р. імператор Йозеф II, влаштовував змагання між Моцартом та італійським віртуозом Муціо Клементі. Вольфганг Амадей переміг. Клементі був захоплений грою Моцарта. Влітку 1782 р. композитор одружився на Констанції Вебер, яка народила йому шістьох дітей (вижили тільки двоє). В 1783 р. Моцарт познайомився з Й. Гайдном, який високо оцінив талант свого молодшого колеги і став йому справжнім другом. Вольфганг Амадей присвятив Гайдну 6 квартетів. Останні 10 років стали найбільш плідними в житті Моцарта. Композитор створив більше двох з половиною сотень нових творів. У 1786 р. у Відні відбулася достатньо успішна прем'єра опери «Весілля Фігаро», яка пізніше у тому ж році була навіть ще успішнішою у Празькій постановці. Празький успіх привів до замовлення другої опери Моцарта – «Дон Жуан», прем'єра якої зірвала оплески у 1787 р. в Празі, і її знову поставили з таким же успіхом у Відні в 1788 р. У грудні 1787 р. імператор Йозеф II призначив Моцарта «камерним композитором», ця посада звільнилася після смерті Ґлюка. В цьому ж році відбулося знайомство з Бетховеном. Ближче до кінця десятиріччя кар'єра Моцарта пішла на спад. Приблизно у 1786 р. він перестав часто з'являтися на публічних концертах, і його достаток помітно зменшився. Це взагалі був важкий час для музикантів у Відні, тому що між 1788 та 1791 рр. Австрія була у стані війни (Австрійсько-турецька війна), через це знизились одночасно і загальний рівень заможності, і можли- вість аристократів підтримувати музику. У середині 1788 р. Моцарт з родиною переїхав із центру Відня у дешевші апартаменти в передмісті. В цьому році були написані останні три симфонії (№№ 39, 40, 41). Моцарт багато подорожував, сподіваючись поліпшити свій фінансовий стан: навесні 1789 р. він відвідав Лейпциґ, Дрез ден та Берлін, а у 1790 р. і побував у Франкфурті, Мангаймі та інших німецьких містах. Ці подорожі мали лише частковий успіх, який не вирішував фінансових проблем Моцарта. Останній син Франц Ксавер Моцарт згодом теж став композитором і працював деякий час у Львові.

1791 рік став роком великих творчих досягнень. Моцарт написав свою останню оперу-казку (зингшпіль) «Чарівна флейта» (лібрето Шиканедера), фінальний фортепіанний концерт №27. Останній твір Моцарта – Реквієм 1 . Замовлення написати цей твір було дано Моцарту у липні 1791 року анонімним листом. Як з'ясувалося вже після смерті композитора, замовником Реквієму виступив музичний аматор, граф Франц фон Вальзеґґ, який нерідко привласнював собі чужі композиції, видаючи їх під своїм ім'ям. Вибір жанру був зумовлений тим, що граф щойно овдовів і хотів виконати реквієм пам'яті своїй дружині. Важко захворівши, Моцарт не зміг повністю завершити Реквієм. Цей твір дописав учень Моцарта Ф. Зюсмайєр, використавши чернетки композитора та музику з попередніх частин. Моцарт захворів восени 1791 р. і 5 грудня 1791 р. помер. Згідно з тогочасним віденським законом великого композитора як особу низького походження поховали в колективній могилі.

Основні твори

• 19 опер

• 1 ораторія

• Балет «Дрібнички»

• 17 мес

• Реквієм. (з лат. «Requiem» означає «спокій») – заупокійна, траурна

меса присвячена пам’яті померлих для хору, солістів та оркестру.

• 5 кантат

• 19 сонат для фортепіано

• 27 концертів для клавіру з оркестром

• 5 концертів для скрипки з оркестром

• 41 симфонія (№31 – «Паризька», №38 – «Празька», №41 –

«Юпітер»)

• Концерти з супроводом оркестру для флейти, кларнета,

фаґота, валторни, флейти з арфою

• 10 серенад для струнного оркестру, в тому числі «Маленька

нічна серенада»

• Струнні квартети (більше 20) і квінтети

• Сонати для різних інструментів, тріо, дуети

• Варіації, фантазії, рондо, менуети для клавіру

• Пісні, хори, ансамблі.