«Гобсек» Оноре де Бальзака. Сюжетно-композиційні особливості твору («розповідь у розповіді»)

За жанром «Гобсек» — соціально-побутова, а ще більшою мірою — філософська повість, у якій переважають елементи реалістичного стилю. Але в ній, як і в решті творів «Людської комедії», відчутні романтичні впливи, її герой від самого початку не звичайна, а майже символічна постать. Він уособлює силу і владу грошей та руйнівний вплив багатства на людську душу.

Повість Бальзака «Гобсек» має оригінальну композицію — «розповідь у розповіді». Спочатку подано присвяту. Автор звертається до свого товариша по Вандомському коледжу — барона Барша де Поноен, згадуючи їхнє спільне захоплення літературою й наголошуючи, що тільки вони не зрадили своєму покликанню. Вочевидь, письменник використав якісь факти, імена з біографії барона й цим підкреслив реалістичну основу свого твору. На першій сторінці він навіть зазначає роки, коли відбувається дія.

У сюжеті повісті О. де Бальзака «Гобсек» наявні всі елементи — експозиція (вечір у домі віконтеси де Ґранльє), зав’язка (втручання в бесіду адвоката Дервіля), розвиток дії (розповідь Дервіля про лихваря Гобсека та його клієнтів), кульмінація (монолог Гобсека про золото і його владу над людьми), розв’язка (смерть Гобсека й зміна думки віконтеси про графа де Ресто як майбутнього зятя).

Гобсек (фр. Gobseck) — повість Оноре де Бальзака, надрукована уперше у 1830 році. Пізніше вона увійшла до циклу «Людська комедія» як частина «Сцен приватного життя». Основною темою твору є влада грошей, а основним персонажем, навколо якого побудована фабула, — лихвар Гобсек.

Спочатку повість була надрукована у 1830 році частинами (en ébauche) в журналі «Ля Мод» під назвою «Лихвар», потім окремим томом у видавництві мадам Делоне під новою назвою «Небезпека непослуху». У 1835 р. назва змінилася на «Батечко Гобсек», теперішня назва «Гобсек» утвердилася з виходом у світ «Людської комедії» у 1842 році.

Повість багатопланова. На поверхні розповідь про одруження Камілли де Гранльє, доньки віконтеси де Гранльє, з графом Ернестом де Ресто, інша тема — зображення жадоби, яку уособлює лихвар Жан-Естер де Гобсек, але понад усе це картина всього суспільства, в якому панують гроші. Дія відбувається в період Реставрації Бурбонів, приблизно у 1829 р. Аристократія на той час повернула собі положення, втрачене під час Французької революції, але в суспільстві правили гроші. Багата буржуазія прагнула поріднитися із розореним дворянством, усе купувалося й продавалося. Саме поклоніння грошам виходить у творі на перший план.

Розповідь починається з опису салону мадам де Гранльє, де ведеться розмова господині з родинним другом адвокатом Дервілем. Дервіль чув розмову мадам де Гранльє зі своєю донькою Каміллою, й довідався, що Камілла закохана в молодого Ернеста де Ресто, сина Анастасії де Ресто, при народженні Горіо. Мадам де Гранльє невдоволена цим коханням, оскільки мати Ернеста розтратниця, пов'язана незаконним зв'язком з Максимом де Траєм, заради якого розтринькала свої статки. Втім, це тільки відмовка, справжня причина в тому, що в Ернеста немає грошей.

Дервіль приходить на допомогу Каміллі — Ернест нещодавно зумів повернути собі родинну спадщину. Розповідь про те, як це сталося, повертає читача в часи, коли молодий адвокат-початківець Дервіль, познайомився з Жаном-Естером де Гобсеком, лихварем. Ці два персонажі з'являються в багатьох романах «Людської комедії», хоча б у вигляді згадок: «Полковник Шабер», «Розкоші та злидні куртизанок» та інших.

Дервіль познайомився з Гобсеком давно, коли вони обидва мешкали в одному дешевому пансіоні. Гобсек вже тоді жив відлюдькувато й розмовляв тільки з Дервілем, розповідаючи йому історії зі свого ремесла, приправлені цинічною філософією. Згодом Дервіль зумів викупити адвокатську практику, взявши під здирницькі проценти позику в Гобсека.

Дервіль продовжує свою розповідь, оповідаючи про те, як він познайомив із Гобсеком франта Максима де Трая, який сподівався позичити в лихваря гроші. Гобсек відмовився дати позику графу, зважаючи на його 300 тис. франків боргів і ні су за душею. Максим де Трай, утім, залучив до справи жінку, свою коханку, графиню де Ресто. Йому вдалося награними стражданнями умовити графиню взяти в Гобсека позику, з невиправдано великою заставою.

Чоловік графині довідався про аферу й з'явився до Гобсека, вимагаючи повернути заставу. Гобсек радить графу сховати гроші від дружини-марнотратниці, начебто передавши майно надійній людині, в якості якої пропонує себе. Посередником у справі виступає Дервіль.

Не отримавши від де Ресто розписки про фіктивність операції з передачею майна, Дервіль відвідує графа. Той важко хворий. Графиня де Ресто робить усе можливе, щоб не допустити адвоката до чоловіка. Вона вже розірвала стосунки з Максимом де Траєм. Не маючи змоги зустрітися з Дервілем, граф хоче передати документи сину, але графиня перешкоджає й цьому. Перед смертю графа де Ресто вона на колінах благає у чоловіка прощення, але марно. Граф помирає, а наступного дня Гобсек з Дервілем застають в його будинку страшну картину — графиня перевернула все догори ногами, шукаючи заповіт. Почувши кроки людей, вона жбурляє у вогонь документи, призначені Дервілю, внаслідок чого Гобсек стає власником усього майна покійника.

Гобсек вступив у володіння новими маєтками. Дервіль звертався до нього з благанням пожаліти графиню та її дітей, але лихвар цинічно відповідав, що «біда навчить» — він поверне спадщину Ернесту тільки тоді, коли той пізнає ціну грошам і людям.

Розповідь Дервіля закінчується його останнім візитом до Гобсека, коли той уже помирав. Дервіль хотів ще раз спробувати вблагати лихваря, щоб допомогти молодим закоханим. Під кінець життя жадібність Гобсека перетворилася в божевілля — його будинок став звалищем накопичених речей. Але старий скнара вже на порозі смерті. Перед смертю він все ж таки заповідає все своє майно Дервілю, а замок де Ресто повертає Ернесту.

Повість «Гобсек» двічі екранізувалася в Радянському Союзі в 1936, режисер Костянтин Еггерт, та у 1987 році, режисер Олександр Орлов.

Жанр. Повість.

Час створення. 1830 рік, але лише у 1842 р., тобто аж через 12 (!) років після появи першої редакції, повість набуває остаточного вигляду в третій редакції і знаходить своє місце у "Сценах приватного життя".

Автор. Оноре де Бальзак (1799-1850) – всесвітньо відомий французький письменник.

Тема. Зображення влади грошей як руйнівної сили, що спотворює людські душі.

Ідея. Заперечення ненормального устрою суспільства, яке породжує таких, як Гобсек; ідею вторинності грошей і влади, які, безумовно, мають відступати перед одвічними цінностями людства – коханням, порядністю, благородством, безкорисливою взаємопідтримкою.

Проблеми. Влада грошей над людиною; життєвий вибір людини; сенс життя; кохання; багатство і бідність; благородство і марнославство; деградація особистості.

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3248765

Виконати тест