Генрік Ібсен "Ляльковий дім"

Нова драма

Основна тенденція «нової драми» — у її прагненні до достовірного зображення, правдивого показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії — її характерна риса й важлива умова сценічного втілення.

Риси «нової драми»

наближення до реального життя;

своєрідність конфлікту (неможливість розв’язання зовнішнього конфлікту приводить до того, що внутрішній конфлікт стає центром дії);

широке використання підтексту в мові персонажів п’єси;

відчуття впливу різноманітних літературних шкіл і течій (особливо натуралізму та символізму);

звернення до античності;

усвідомлення вагомої ролі режисера;

розробка нових жанрів (соціальна драма, психологічна драма, інтелектуальна «драма ідей»).

Отже, «нова драма» розробила жанри соціальної, психологічної та інтелектуальної «драми ідей», що виявилися надзвичайно продуктивними в драматургії XX в.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/risi-novoyi-drami

Генрік Ібсен

Генрік Ібсен є представником норвезької літератури. Він був одним із творців нової драми.

Роки життя: 1828 — 1906

Завдяки створеній ним тираноборчеській драмі “Катіліна” (це його перша п’єса) і середземноморської ідилії “Богатирський курган” він отримав місце драматурга, режисера та керівника Норвезького театру в Бергені – перший національний театр.

1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає професійним літератором.

В 1857-1862 роках Ібсен очолював столичний Норвезький театр. Генрік Ібсен став керівником норвезького театру.

Збираючи матеріали для драми про Юліана-відступника “Кесар і галілеянин” (1873), Ібсен задумав сатиричну поему, яка в результаті стала великою драматичною поемою “Бранд” (1866), герой якої – цілісна людина, що не зупиняється ні перед якими жертвами для здійснення свого ідеалу.

Широка популярність у всіх скандинавських країнах прийшла після виходу поеми «Пер Гюнт» у 1867 році, у якій зберігається масштабність філософсько-символічної драми.

Основна тема п’єс “Стовпи суспільства” (1877), “Ляльковий дім” (1879), “Привиди” (1881), “Ворог народу” (1882) – невідповідність між показним блиском суспільства і його фальшивою внутрішньою суттю.

Останньою його драмою з 26 стала п’єса «Як ми, мертві, воскреснемо» (1899), де він, без жодної поблажливості до себе, піддав нещадному суду свій творчий шлях.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/genrik-ibsen-korotka-biografiya-2

"Ляльковий дім"

Жанр – соціально-психологічна драма.

Тема: духовне пробудження людини, її прагнення до вільного прояву себе як особистості.

Ідея – заклик до збереження сімейних і відновлення загальнолюдських цінностей.

Проблематика: проблема моральної відповідальності людини за свій вибір і за інших людей; «втрати ілюзій» під впливом обставин; істинних і фальшивих ідеалів і цінностей; проблема жіночої емансипації.

П’єса «Ляльковий дім» належить до «реалістичного» періоду творчості Ібсена.

Конфлікт:

соціальний – зіткнення природних людських прагнень з нелюдськими, застиглими догмами суспільства; сюжетний – таємниця і «кримінальний» учинок Нори як несвідомий виклик буржуазному життєустрою, його законам;

психологічний – «пробудження» і духовна боротьба Нори, її бажання по- справжньому розібратися в житті, усвідомити себе як особистість.

Дія п’єси розгортається протягом 3-х днів.

Центральна тема п’єси “Ляльковий дім” – становище жінки в суспільстві

Сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lyalkoviy-dim-analiz