Генрі Лонгфелло (1807–1882). Цікава сторінка з життя поета. «Пісня про Гайавату» («Люлька згоди»). Міфи північноамериканських індіанців та їхнє втілення в поемі . Елементи фольклору . Образ Гайавати.

Знайомство з країною.

Перш ніж говорити про творчість Генрі Лонгфелло , потрібно уявити країну, в якій він жив.

Знайомтесь - США

Знайомство з письменником.

1. Перегляньте відео.

   АБО

2. Прочитайте (за підручником с. 248 - 249).

   Генрі Водсворт Лонгфелло (1807-1882) - нащадок переселенців, англійських купців і ремісників, що на початку XVII століття подалися до Америки в пошуках кращої долі. Про свою родину поет із гордістю писав, що всі вони, мов краплинки, злилися разом у єдиний потік Сполучених Штатів Америки. І пишатися було чим: дід майбутнього митця, генерал під час Війни за незалежність і член Конгресу США, заснував і власним коштом утримував коледж; дядько служив флотським офіцером і загинув, захищаючи свою країну; батько став успішним адвокатом і конгресменом. Самого Генрі Лонгфелло обрали професором Гарвардського університету і членом багатьох наукових товариств світу, бо цінували його ерудованість, глибокі знання 12 європейських мов і світової літератури.

   У чому ж секрет його успіху? По-перше, це дружна родина Лонгфелло, у якій було восьмеро дітей. Батьки дуже любили їх і всіляко підтримували їхні починання. По-друге, це жага знань і потяг до науки. У три роки Генрі вже навчався в початковій школі, а в шість - у приватній «Портлендській академії». Літні канікули завжди проходили в селі, на фермі його дідуся Пелега Водсворта, відставного генерала. Генрі любив читати книги і мріяв про подорожі, тому почав вивчати іноземні мови. Його мама заохочувала ці захоплення, подарувала книги «Робінзон Крузо» і «Дон Кіхот».

   Тринадцятирічний хлопчина спробував себе в поезії, і його вірші надрукувала місцева газета. У п’ятнадцять років Генрі почав навчання в Боуденському коледжі при Гарвардському університеті. Юнак завдяки винятковим здібностям до мовознавства отримав запрошення після студентської лави стати викладачем у рідному коледжі.

   По-третє, усвідомлення свого місця в житті та улюбленої справи. Батько мріяв, щоб Генрі став юристом. Але не став заперечувати, коли на останньому курсі син написав, що прагне досягти успіху як літератор. Викладачі коледжу сприяли його творчості, тож за роки навчання Лонгфелло надрукував у літературних часописах майже 40 поезій.

   По-четверте, працелюбність і прагнення досконалості у справі, яку робиш. Тому перш ніж узятися за викладання, Генрі Лонгфелло подався в трирічну мандрівку Європою, де в живому спілкуванні поглибив свої знання іноземних мов. Повернувшись до коледжу, він багато уваги приділяв перекладу англійською мовою європейської поезії та іншомовних підручників, не забуваючи водночас і про власну творчість. Він уклав багатотомне зібрання найкращих поезій народів світу.

   Україну Генрі Лонгфелло представив віршами про Київ, Херсон, Одесу та інші міста, а також козацькими піснями й думами, серед яких «Втеча трьох братів з Азова», «їхав козак за Дунай». Поетову увагу привернуло козацтво як спільнота витривалих, винахідливих людей, які вважали своїм головним обов’язком захищати рідну землю.

3. Можна переглянути віртуально

   

Історія створення твору.

Генрі Лонгфелло ще в студентські роки задумав твір з індіанської історії, тому збирав фольклор, цікавився життям і культурою корінних народів Північної Америки. В основу поеми він поклав міфи про Творця Світу і Володаря Життя (Гітчі Маніту), індіанські народні казки, пісні й оповідки про подвиги легендарного народного героя Гаявати.

Описуючи світ мешканців Північної Америки, поет спирався на записи тогочасних учених, які досліджували побут індіанських племен. Лонгфелло був знайомий із вождем племені оджибве, який часто гостював у митця. Тому в поемі яскраво змальовано одяг, зброю, прикраси, відтворено звичаї і колорит життя індіанців.

Митець поєднав розрізнені міфи і фольклорні твори в єдине ціле, щоб передати світосприйняття корінних жителів, фантастичний світ їхніх вірувань, дух і традиції засобами англійської мови. Таким чином він прагнув збагатити американську літературу і викликати в читачів гордість за свою країну, почуття єдності всіх її народів. Бо індіанські міфи і фольклор були чужими для переселенців, і країна не мала власного героїчного епосу.

Головний герой поеми – історична постать XVІ століття, один із вождів племені ірокезів. Історичний Гаявата стояв біля витоків об’єднання п’яти племен у союз. У поемі він наділений рисами міфологічного героя: має божественне походження – посланець богів, онук Місяця і син Західного вітру; має великий розум, надлюдські силу й здібності – знає мови птахів і звірів, спілкується із силами природи і перемагає їх; переходить із земного світу в потойбічний, стає безсмертним. Образ Гаявати створено через показ його діянь, взаємин з іншими людьми, стосунків із природою і надлюдськими створіннями. Гаявата схожий на титана Прометея, бо заклав основи культури: припинив війни і розумно влаштував життя: допоміг освоїти природу, навчив індіанців мирної праці та ремесел (полювати, будувати човни і рибалити, обробляти землю і приручати тварин), долати хвороби і винайшов писемність. Тому ім’я героя перекладають як учитель.

Головна думка «Пісні про Гаявату» – заклик до єднання і припинення племінних чвар. Однак у поемі йдеться не про те, щоб просто скласти зброю і не воювати. У ній оспівано людину, яка робить усе для спокою і добробуту свого народу. Гаявата весь час воює із силами зла, ворожими духами і чаклунами. Герой перебудовує те, до чого всі звикли, тож його часто не підтримують ні індіанці, ні сама природа, яку він підкорює. Вождь об’єднує північних індіанців, робить їхній союз настільки сильним і розвиненим, що вороги бояться нападати на нього.

У цьому й полягає секрет миру – у силі та єдності народу і його готовності відстояти свої цінності.

Автор усупереч історичній правді переніс події твору в XVII століття, коли в Америці з’явилися європейці і почали витісняти індіанців з рідних місць, винищувати цілі племена, щоб збудувати там нову державу. Літературний Гаявата у фіналі поеми закликає свої народи пробачити «цих», примиритися і жити з ними в дружбі, слухати їхні мудрі поради. Автор приписав герою свої погляди, бо утверджував християнські ідеали і щоб ними керувались американці в житті.

Знайомство з текстом.

1. Прочитати уривок із поеми «Пісня про Гайавату» («Люлька згоди») вміщені у підручнику (с.253 - 256).

   ПІСНЯ ПРО ГАЯВАТУ

   (уривки)

   Перша пісня. Люлька миру

   Там, де б’ють червоний камінь

   На люльки у Горах Прерій,

   Там з’явивсь Життя Владика,

   Гітче Маніто могутній.

   Став над урвищем бездонним

   І скликає всі народи,

   Племена усі скликає.

   З-під його стопи в долину

   Річка весело плигнула,

   Заіскрилася на сонці,

   Наче Ішкуда-комета,

   А Великий Дух нагнувшись

   Пальцем стежку кривулясту

   Продавив їй на рівнині

   І сказав: «Біжи сюдою!»

   Потім виломив голіруч

   Шмат червоної породи,

   Видовбав вершок для люльки,

   Густо кучерями вкритий;

   Висмикнув очеретину

   Із цупким зеленим листом

   Та зладнав цибух¹ довжезний;

   Назгрібав кори сухої,

   Натоптав гарненько люльку

   І, на гай густий дихнувши,

   Змусив тертися гілляки,

   Доки ті не загорілись.

   На високому причілку

   Гітче Маніто могутній

   Калюмет свій, Люльку Миру,

   Закурив, щоб знак подати. (...)

   З берегів Північноводдя,

   І з діброви Тускалузи,

   І з долини Тавазента,

   І з каньйону Гір Скелястих,

   І з низовини Вайомін

   Вгледіли племена з’яву,

   Вгледіли на видноколі

   Дим-Пуквану Люльки Миру.

   Загули-загомоніли

   Ясновидці: «Он Пуквана,

   Мов лоза висока, гнеться!

   Гітче Маніто могутній

   Знак народам посилає,

   Щоб старійшини зійшлися

   Раду радити до нього».

   Виступають у дорогу

   Ватажки племен індійських.

   Сунуть Чоктоси й Команчі,

   Могоки і Делявари,

   Сунуть Повни і Омаги,

   Шошоні і Чорноступи,

   Сунуть Мендени й Дакоти,

   Гюрони і Оджібвеї

   Понад ріками виткими

   До призначеного місця,

   Де довбуть червоний камінь

   На люльки у Горах Прерій.

   Зустрічалися нерадо.

   Кожен вималював лиця

   Страхітливим візерунком,

   Хижо блимає очима,

   Міцно зброю затискає,

   Бо клубочиться у серці

   Вікопомная ненависть,

   Предківська жадоба помсти

   За якісь образи й кривди.

   Гітче Маніто могутній,

   Праотець усіх народів,

   Поглядає на прибульців

   Батьківським ласкавим оком,

   Бо для нього їхні чвари

   Все одно, що гра дитяча,

   Необачна гра дитяча.

   Щоб зломити їхню впертість,

   Щоб приборкати шаленство,

   Простяга свою правицю

   Гітче Маніто над ними,

   І лунає з-поза хмари

   Голос грізно-величавий,

   Наче гуркіт водоспаду,

   Що шугає у безодню.

   «Ой, мої немудрі діти!

   Слухайте пересторогу,

   Слухайте пораду щиру

   З уст Великого Владики,

   З уст Творця Життя земного!

   Дав я вам ліси для ловів,

   І озера для рибальства,

   Дав я вам бізона й сарну,

   І казарку, і фазана,

   Дав я вам по всіх усюдах

   Край, багатий дичиною,

   Води, рибою багаті, -

   Тож полюєте чого ви

   Один одного, як звіра?

   Я стомився бачить воєн

   Нескінченну різанину

   Та вислухувать молитви

   Про криваву люту помсту.

   Ваша сила - у єднанні,

   Ваша неміч - у незгоді,

   Хай віднині мир і спокій

   Загостюють у вігвамах.

   На землі ось незабаром

   З’явиться Пророк-Учитель,

   Що оселиться між вами,

   Буде вчити й помагати.

   Не цурайтеся науки

   І добробутом втішайтесь,

   А усобиці та розбрат

   Приведуть вас до загину.

   Йдіть тепер купайтесь в річці,

   Змийте барви войовничі,

   Змийте плями крові з пальців

   Та сховайте вашу зброю.

   А по тім з уламку скелі

   Видовбіть вершок для люльки,

   На цибух очеретяний

   Почепіть оздобу з пір’я,

   Калюмет той, Люльку Миру,

   Викуріть і жийте в згоді».

   Кинули під ноги зброю

   Ватажки племен індійських,

   Шкіряний зірвали одяг

   І, пірнаючи у хвилі,

   Бойові кольори змили.

   Вище них - ясні й спокійні

   Витікали води річки

   З-під стопи Життя Владики.

   Нижче них - бурхливо бігли

   Каламутні, поруділі,

   Закривавлені неначе.

   А як знов на берег вийшли

   Ватажки після купання,

   Повикопували ями,

   Поховали зброю вбивчу.

   З високости Дух Великий,

   Гітче Маніто могутній,

   Бачив те і усміхався.

   Зосереджено, мовчазно

   Добувають червінь-камінь

   Воїни на Люльку Миру,

   Пишно перами квітчають

   Цибухи очеретяні

   І лаштуються додому.

   А Творець Життя безслідно

   З-перед зору їх зникає

   Крізь широкий отвір хмари,

   Крізь ясну небесну браму,

   Загорнувшися в блакитний

   Дим-Пуквану Люльки Миру.

   АБО

2. Прослухати

Світ міфів індіанців Північної Америки

Міфи північноамериканських індіанців — це давні народні оповіді, які передавалися з покоління в покоління усно. Вони виникли ще тоді, коли люди не могли науково пояснити світ навколо себе, тому намагалися зрозуміти його через уяву, фантазію та віру в надприродне.

Передусім ці міфи пояснюють явища природи. Індіанці вірили, що вітер, дощ, грім, сонце чи річки мають душу і силу. Наприклад, грім міг уявлятися як могутній дух, а сонце — як добрий покровитель людей. Таким чином, природа сприймалася не як щось неживе, а як жива істота, з якою людина повинна жити в гармонії.

Також міфи розповідають про героїв — незвичайних людей або напівбогів, які допомагають людям. Одним із таких героїв є Гайавата. У міфах він постає як мудрий і справедливий захисник, який навчає людей жити правильно, у злагоді між собою та з природою.

Ще однією важливою особливістю є те, що ці міфи передавалися усно. Їх розповідали старійшини, шамани або батьки дітям. Через це в них часто повторюються однакові слова, фрази, образи — щоб легше запам’ятати. Саме тому мова міфів дуже образна, ритмічна і схожа на пісню.

Усі ці особливості стали основою для створення поеми Пісня про Гайавату. Поет використав народні легенди, образи природи, повтори та ритм, щоб передати дух індіанської культури. Завдяки цьому його твір звучить як справжня народна пісня і допомагає читачам відчути світогляд північноамериканських індіанців.

Ідейно-художній аналіз твору.

Паспорт твору (записати у зошити)

Автор – Генрі Лонгфелло

Рік написання – 1855

Жанр – епічна поема (ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві характери).

Тема - змалювання життя, побуту і звичаїв та легенд корінного населення північноамериканського материка – індіанців.

Ідея - потрібно жити в мирі і злагоді.

Головна думка поеми — заклик до єднання і припинення племінних чвар.

Віршовий розмір – чотиристопний хорей. Немає рими.

Композиція – пролог (заспів) та 22 частини.

Дія поеми відбувається на південному березі Верхнього озера, в лісах Північної Америки.

Головні герої:

Гайавата – головний герой. Він здійснив багато подвигів в ім’‎я свого народу: переміг Меджеківіса, навчив свій народ вирощувати маїс, подолав Міше-Наму, величезного осетра, тим самим позбавивши свій народ голоду. Та найзапекліша битва його була з жорстоким та могутнім Меджисогвоном, духом багатства.

Нокоміс – бабуся Гайавати, вона виховувала онука. Мудра бабуся долучала онука до історії рідного народу. Саме в тісному зв’‎язку поколінь — майбутнє народу.

Західний вітер Меджеківіс – батько Гайавати

Ніжна красуня Венона – матір Гайавати. Підступно обманув Меджеківіс довірливу Венону. Народивши хлопчика, вона померла.

Гітчі-Маніто – це владика Життя

Національні традиції та звичаї.

Розфарбовування індіанців у яскраві фарби перед боєм; традицію викурювати люльку згоди на знак установлення миру. Опис індіанських звичаїв, традицій, одягу вносить у текст поеми неповторний національний колорит.

Образ Великого Духа Гітчі-Маніту. За віруваннями індіанців, він створив усе живе на землі й послав до людей Гайавату, ім’я якого означає «пророк», «учитель». Мета Гітчі-Маніту – припинити сварки. Він не тільки виконує місію миротворця, а ще і вчить людей жити у мирі Епітети: могучий, милосердний; гіперболи: проводить путь річці, одламав рукою камінь, від подиху гойдаються віти. Головні риси характеру Гітчі-Маніту: розум, мудрість, урівноваженість, гуманізм, сила, мужність. Прийом протиставлення (контрасту), або антитези. Сила — безсилля, згода — ворожнеча, мудрий творець — нерозумні діти. Антитеза дає можливість підкреслити спокій, розум Гітчі-Маніту і войовничість, агресивність індіанців.

Вислів «люлька згоди», «викурити люльку згоди» — означає помиритися, укласти мир. Слугує визначенням миру, дружби, злагоди у стосунках між людьми.

Елементи фольклору

У поемі Генрі Водсворта Лонгфелло чітко простежуються елементи фольклору, тобто особливості народної творчості, які автор запозичив з індіанських легенд і переказів. Завдяки цьому твір звучить як справжня народна пісня.

1. Повтори

Однією з головних ознак є повтори слів і рядків. Вони допомагають краще запам’ятати текст і надають йому особливого ритму. У народних піснях повтори використовувалися для підсилення важливих думок, і Лонгфелло відтворює цю традицію у своїй поемі.

2. Звернення до природи

У творі часто зустрічаються звернення до природи — до вітру, річок, дерев, тварин. Природа в поемі не просто фон, а жива сила, яка бере участь у подіях. Це дуже характерно для фольклору індіанців, які вірили, що все в природі має душу.

3. Символи

Важливу роль відіграють символи. Наприклад, у поемі особливе значення має «люлька згоди» — це символ миру, єдності та примирення між людьми. Через символи автор передає глибокі ідеї простими образами, як це робиться в народній творчості.

4. Ритмічність мови

Мова поеми має чіткий ритм, схожий на пісню або спів. Це ще одна ознака фольклору, адже народні твори часто виконувалися усно, під музику або спів. Ритмічність робить текст мелодійним і легким для сприйняття.

Усі ці елементи — повтори, звернення до природи, символи та ритмічність — роблять поему Лонгфелло схожою на народний епос. Саме тому Пісня про Гайавату сприймається як жива історія, створена народом, а не лише автором.

Образ Гайавати

Образ Гайавати в індіанській міфології

У роботі над поемою Лонгфелло спирався на індіанські міфи про Гайавату. Він писав: «Гайавата — людина дивного походження. Він був посланим до індіанців, щоб розчистити їхні річки, ліси і риболовні місця, навчити народи займатися мирний ремеслом. У різних племен ця людина була відома під різними іменами: Тісвавоп, Свіаво, Тапавозо, Тачепауиадоп, Гайавата, що означає пророк, учитель. У цей старий переказ я вплів й інші цікаві індіанські легенди… Описувані події відбуваються в країні оджібвеїв, на південному березі Верхнього Озера, між Мальовничими Скелями і Великими Пісками».

Гайавата як реальна особистість

За твердженням учених, Гайавата — історична фігура. Він жив у XVI ст., був вождем племені онондагів і залишився в пам’яті нащадків завдяки тому, що піклувався про щастя, мир та процвітання індіанських народів. З його ім’ям пов’язують створення Ліги ірокезьких племен, основним завданням якої було встановлення миру на американському континенті. Ліга об’єднувала п’ять племен. Відомо також, що на раді звучав гімн, що починався словами: «Ми прийшли, щоб привітати Мир і подякувати йому».

Головному героєві поеми — Гайаваті, сину Місяцевої дочки Венони і Західного вітру— властиві найпрекрасніші і найблагородніші риси. Він — уособлення кращих людських чеснот. 8) Видатні перекладачі «Пісні про Гайавату». Серед кращих перекладів можна назвати роботи І. Буніна («Песнь о Гайавате»), О. Олеся («Пісня про Гайавату»), Панаса Мирного («Гайавата», версія за мотивами поеми Лонгфелло).

Закріплення знань

Бесіда:

• Чому Гайавата є героєм?

• Що символізує люлька згоди?

• Які риси ви цінуєте в Гайаваті?

Вправа:

• Знайдіть у тексті елементи фольклору.

«Асоціативний кущ»

Назвати слова-асоціації до образу Гайавати.

🟢 Наприклад:
мудрий, мир, природа, захисник, добрий, справедливий

«Так чи ні?»

1. Гайавата — войовничий і жорстокий герой

2. Він прагне миру між різними племенами

3. Гайавата байдужий до природи

4. Він розуміє мову природи і поважає її

5. Гайавата завжди думає тільки про себе

6. Він мудрий і справедливий

7. Герой закликає людей до ворожнечі

8. Гайавата хоче навчити людей жити в злагоді

9. Він не звертає уваги на традиції свого народу

10. Природа є важливою частиною його життя

11. Гайавата символізує добро і мир

12. Він не має значення для свого народу

Рефлексія «Смайлик» 😊

Обери свій настрій:

🙂 — я все зрозумів(ла), було цікаво
😐 — було частково зрозуміло, є питання
🙁 — було складно, потрібна допомога

Домашнє завдання

1. Прочитати уривок «Люлька згоди».

2. Охарактеризувати образ Гайавати (5–7 речень).

3. (Творче) Намалювати символ «люльки згоди».