Г. Тютюнник. «Климко». Значення доброти і чуйності в людському житті та важливості поціновування людської гідності.

Треба прагнути бути людиною,

незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу,

і це можливо

О.Генрі

У будь-якій країні світу, у кожного народу існує ціла низка спільних загальнолюдських понять, таких як порядність, благородство, доброта. Усі ці категорії закладаються в людину генетично і не залежать від походження, рівня добробуту. Тому, в які б обставини не потрапляла людина у своєму житті, вона повинна прагнути, перш за все, бути людиною, яка не розгубить на дорогах випробування доброти, пронесе його тепло у своїй душі, зігріє ним інших.

Повість Григора Тютюнника «Климко» - історія душ цілого покоління, яке

рано подорослішало, сприйнявши дитячим серцем трагедію воєнних років.

Діти з повісті змушені нести на собі тягар усенародного горя, не

обрублюючись і не черствіючи душею, сприймають вразливо і болісно,

переживають будь-який прояв наруги над людиною, виявляють чуйність до

тих, кому стає неймовірно важко, з усих сил прагнуть допомогти.

Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей.

Переконливо письменник змальовує чистий світ дитячої душі, якій органічно притаманні потреба жити за законами справедливості, чуйності, доброти. Климко все своє життя піклується про інших. З радістю зустрічає дядька-машиніста, пригощав смачним власноруч приготованим обідом і так само турботливо проводжав на чергову зміну. Задля вчительки, її доньки, Зульфата він пустився в далеку небезпечну подорож за сіллю. «Своїх героїв я не ідеалізую, не наділяю якимось особливими рисами характеру. В основному, це звичайні люди».

  Звичайні люди, звичайні долі. Вони випромінюють милосердя, готовність пожертвувати собою.

Діти! А із чим у вас асоціюється слово війна?

Мабуть, з утратою, горем, самотністю, голодом.

Вірно, діти, війна – це зло! Війна кривдить нещадно, руйнує душу людини,

вбиває, знищує. Але найстрашніше, коли війна торкається своїм чорним

крилом дитини.

Як ви вважаєте, чи сумісні такі поняття: війна і діти?

Григір Тютюнник у зрілому віці часто говорив : «І на мить не хотів би повернутися у своє дитинство...» І не дивно, адже в 11 років йому довелося віч-на-віч зустрітися з війною, із вселюдською трагедією, що найсильніше позначилася на скалічених долях дітей.

Поговоримо про деяких персонажів , які зустрілися на життєвому

шляху Клима, зігріли його сирітську душу теплом свого серця.

Дядько Кирило.  Климко був мені за сина.  Допомагав в усьому. Справжній господар:  і наварить, і прибере.  Та й розумний до наук вдався.  Мені завжди хотілося йому гостинчика принести.  Хоч маленького, але з поїздки. Климко завжди мене виглядав з роботи:  чи вранці я приходжу, чи ввечері.  На свята старався Климкові купити солодощі: морозива, цукерок.

 Зульфат.  Климко – це мій  давній друг,  однокласник. Він  ніколи мене не  зраджував, не видавав секретів,   не ображав, не розпускав кулаків. По натурі він дуже спокійний. Боляче мені було, коли дізнався, що фашистський  снаряд зруйнував Кликові барак.  Потім я шукав Климка, хотів  по-товариськи допомогти.  Після нашої зустрічі допоміг облаштувати його невеличку кімнату.  Дуже добре, що  переїхала до нас Наталія Миколаївна. Життя стало кращим. Для маленької Олі приніс колиску ще свою.   Дуже вболівав за Климка, коли його довго не було. Бігав на станцію щодня. Та ось на кінець замаячіла його постать.  Я кинувся до нього, але враз він впав. Ми з Наталією Миколаївною довго його виходжували.  Шановні семикласники! Цінуйте своїх учителів, любіть школу, не зраджуйте своєї людяності.

Наталія Миколаївна.  Повік буду вдячна Климкові і Зульфатові які в тяжку хвилину протягнули руку допомоги. Дуже переживали ми із Зульфатом за Климком. Була б побігла за ним, наздогнала, та  куди. Де він пішов? Климка знайшла пораненим. В його торбинці була маленька пляшечка з молоком. Це ж він для Олі його привіз. Так можуть вчинити тільки  самовіддані сердечні люди.  Самопожертва його дуже велика. 

Тітка Марина.   Думала собі:  «Що людині треба для щастя».   Виходить – дружну сім’ю. Побачивши добру, страдницьку, працьовиту  дитину, хотілося  всю материнську невичерпану любов передати йому.  Климко занадто вдячний. Ще перебуваючи в стані  хвороби, хотілося йому допомогти по господарству. Він і слово чемне скаже ,і пожаліє.   Люба дитина.   Турбувався за якусь  маленьку Олю і молока для неї попросив.  Я дала в дорогу йому солі стільки, скільки він міг донести, і молока для дівчинки.

Переконливо письменник змальовує чистий світ дитячої душі, якій органічно притаманні потреба жити за законами справедливості, чуйності, доброти. Климко все своє життя піклується про інших. З радістю зустрічає дядька-машиніста, пригощав смачним власноруч приготованим обідом і так само турботливо проводжав на чергову зміну. Задля вчительки, її доньки, Зульфата він пустився в далеку небезпечну подорож по сіль. «Своїх героїв я не ідеалізую, не наділяю якимось особливими рисами характеру. В основному, це звичайні люди».

В одному з інтерв’ю Григір Тютюнник сказав, що найдорожчою темою, а отже й ідеалом для нього завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердність людської душі в найрізноманітніших її проявах. Тільки смерть завадила Климкові сповнити до кінця свій благородний людський обов’язок. Війна вбила цього холодного і голодного сироту, але не скалічила його такої маленької і водночас такої великої, зігрітої теплом людяності і благородства, душі, кришталево чистої, відкритої для людей. 

Ваше завдання: перенести таблицю у зошит і за цитатами до образу головного героя повісті Климка визначити й дописати риси характеру цього персонажа.