Кажуть, що перше почуття кохання — найсильніше. Але не завжди такі стосунки закінчуються одруженням. Цьому перешкоджають і різні життєві обставини, і відсутність досвіду, і сприйняття захоплення, закоханості як справжнього сильного кохання. Герой твору Шолом-Алейхема «Пісня над піснями» згадує своє перше романтичне захоплення зі світлим сумом — він втратив свою Суламіф, але кохання все ж було! І це, можливо, найкращий його юнацький спогад.
Проаналізуй уривок!!!
«Там сідаю я самотній на горбку. На тім горбку, де ми недавно сиділи вдвох, я і Бузя, лілея із сарона, троянда долин.
На тім горбку, де ми, бувало, удвох колись, багато років тому, я і Бузя бігали, неначе молоді олені, і стрибали, наче сарни на запашних горах. Там, на тому місці, де поховані найкращі спогади моєї навіки втраченої молодості, мого навіки втраченого щастя, я можу просидіти на самоті довгі години й оплакувати незабутню Суламіф з мого «пісне-пісенного роману»».
Запиши в зошит!!!
(В уривку передаються почуття юнака, який зрозумів, що пройшло дитинство, юність, що своє кохання, щастя він втратив назавжди. Шимек знову звертається до рядків з біблійної «Пісні пісень», порівнює свою кохану із «Суламіф, лілеєю із Сарона, трояндою долин», згадує свої мрії, їхні розваги, вживаючи порівняння та епітети — «бігали, неначе молоді олені, і стрибали, наче сарни на запашних горах»; ключові слова — епітети — «самотній, втрачений» — повторено двічі, разом із тим — це «незабутнє», «пісне-пісенне» — дороге, романтичне, щасливий, світлий спогад.)
Таким кохання було в біблійні часи. Таким було у Шимека і Бузі. Це може трапитися з тим, хто не розмінює вічне на тимчасове, духовне на матеріальне. Міняються зовнішні обставини й причини, але суть зостається. Може, варто, врешті-решт, дослухатися до мудрості минулого й не повторювати ті ж самі помилки? Чисте кохання завжди буде джерелом натхнення, радості та щастя, навіть якщо воно виявиться нерозділеним. «Мир вам!»,— як сказав би неповторний Шолом-Алейхем.