Ернест Сетон-Томпсон «Лобо». Авторські спостереження за світом природи.

Сьогодні ми познайомимось зі змістом оповідання «Лобо», головним героєм якого, як ви переконались, є сміливий, розумний вовк. Страх перед його ватагою зростав настільки, що щороку винагорода за голову Лобо підвищувалася. Тому багато мисливців вирушало на пошуки ватажка, але нікому з них не пощастило, крім автора-розповідача. Що саме допомогло йому вполювати «невловимого» Лобо?

Відповідь на це запитання спробуємо знайти на уроці.

     Вовки – це хижаки родини собачих, хутро у них грубе, сірого  або рудуватого кольору. Під час переслідування здобичі ці вроджені мисливці збираються у зграї. Деякі люди дуже бояться вовків, їх пронизливого виття і гострих зубів. Вони вірять у те, що вовки нападають на людей, хоча насправді це трапляється дуже рідко.

    Вовк – символ зла, жадібності, жорстокості, лицемірства, брехні, кровожерливості. Вовк, хоч як це не дивно, був символом доблесті, честі, мужності у римлян та єгиптян. У міфах багатьох народів він асоціювався з богом війни. Загальновідомий міф про Ромула та Рема, засновників Риму, що були вигодовані вовчицею. У Євангелії від святого Матвія вовк – символ жадоби та жорстокості.

   В українських казках він вважається сміливим та небезпечним звіром, але трохи дурненьким, адже його постійно обдурює хитра лисиця. В Україні відомий також сюжет про вовкулаку (перевтілення людини у вовка).

Чорний Вовк – ім’я для білої людини похмуре. Але північноамериканські індіанці дуже високо цінують вовків. До того ж вовк – улюблений герой у творчості письменника. Свої листи індіанцям та друзям на Схід Е.Сетон-Томпсон іноді не підписував, а малював слід вовка – це означало підпис.

    Е.Сетон-Томпсон постійно наголошував, що лише спілкування з живою природою, дбайливе ставлення до неї може бути джерелом радості й розуміння цінності існування. Тому в автора – новий підхід до зображення вовків. У чому він полягає, побачимо, звернувшись до змісту оповідання.

 Словникова робота

Оповідання – невеликий прозовий твір, заснований на певному епізоді з       життя одного персонажа (іноді кількох). Дійових осіб в оповіданні небагато, а описувані дії розгортаються у невеликому, обмеженому проміжку часу.

Анімалізм – художнє зображення тварин, птахів, комах, рослин, надання їм властивостей людського характеру.

Історію написання оповідання «Лобо».

    В основі оповідання «Лобо» лежить випадок, який трапився з письменником у 1893 році. Фітц Рандольф, один з його знайомих, запросив Сетона-Томпсона на свою ферму в Нью-Мексіко на полювання. Фермер запропонував досвідченому мисливцю угоду: Сетон-Томпсон мав поділитися своїм мисливським досвідом з місцевими ковбоями в обмін на шкури впольованих хижаків. Долина Курумпо вважалась одним із найкращих тваринницьких районів у штаті. А там, де багато худоби, водяться вовки. Найвідомішим ватажком зграї там був величезний вовк, надзвичайно розумний і сильний. Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра.

     Історія життя Лобо, розповідь про полювання на нього і є основою сюжету оповідання. 

Словникова робота.

Нью-Мексіко – штат в Америці;

 Лобо – іспанською мовою «вовк»;

 Бланка – іспанською мовою «біла»;

 Осоружний – немилий, проклятий, ненависний;

 Свавільник – людина, яка діє на власний розсуд, незважаючи на  думку інших; 

 Проноза – пронира, пройда, пролаза;

 Звитяжець – переможець у бою.

Короткий зміст " Лобо"

Лобо – американський вовк, який жив в долині Курумпо в Нью Мексиці. У період 1890-х Лобо і його зграя з п‘яти вовків була змушена почати полювати на худобу поселенців, так як поселенці раніше знищили їх здобич.

Скотарі спробували знищити Лобо і його зграю, насипавши отруту в мертві туші тварин, але вовки відкинули заражені частини туш і не стали їх їсти. Потім скотарі спробували знищити вовків за допомогою капканів і, полюючи на них з рушницями, але це також не увінчалося успіхом.

Ернест Томпсон Сетон( оповідач) спокусився викликом і нагородою в 1000 $ за голову Лобо, ватажка зграї. Сетон отруїв п’ять приманок, завбачливо приховуючи сліди присутності людини і розкидаючи їх на території Лобо. На наступний день всі приманки зникли, і Сетон вирішив, що скоро Лобо помре. Та яким було  розчарування Сетона, коли він знайшов всі п’ять приманок в одній купі, накритою землею і камінням, що показувало огиду Лобо до спроб людини отруїти його.

Сетон купив нові, поліпшені капкани і обережно встановив їх на території Лобо, але через деякий час побачив, що Лобо спеціально пробігся через всі капкани, привівши їх у дію, але не попався. Коли час, відведений Сетону на піймання Лобо, розтягнувся з двох тижнів до чотирьох місяців, Сетон відчував себе виснаженим.

Якось Сетон розбив стоянку над заплавою, де зимували птахи, він побачив сліди Лобо, що йшли за дрібнішими слідами. У цей момент Сетон зрозумів, що слабкістю Лобо була біла вовчиця на прізвисько Бланка. Сетон встановив кілька капканів у вузькому проході, щоб Бланка в них потрапила, так як Лобо їх всіх уникав.

Невдовзі Сетону пощастило. Бланка, намагаючись перевірити приманку (голову худоби), потрапила в капкан. Коли Сетон її знайшов, вона вила від безвиході, а поруч бігав Лобо. Лобо відбіг на безпечну дистанцію, побачивши людей з вогнепальною зброєю (це було єдине чого він боявся). Лобо дивився як Сетон і його люди вбили Бланку і прив’язали до коня.

Протягом наступних двох днів Сетон чув виття Лобо. Сетон так описовий виття Лобо: «безпомилкова нота печалі в ньому … Це було не звичайне виття, а жалібне завивання». Хоча Сетон і відчував жаль до згорьованого вовка, але продовжував планувати упіймання Лобо. Він вирішив використати запах Блаки, щоб заманити розумного вовка в пастку.

Незважаючи на небезпеку, Лобо, слідуючи запаху Бланки, проникає на ранчо Сетона, куди привезли білу вовчицю. Сетон встановлює ще більше капканів, використовуючи запах Бланки як приманку.

31 січня 1894 року Лобо попався, всі чотири лапи були в капкані. Коли Сетон наближався, Лобо продовжував стояти на поранених ногах, завиваючи. Вражений хоробрістю і любов’ю Лобо до своєї супутниці, Сетон не зміг вбити його.

Сетон і його люди зв’язали Лобо, одягли йому намордник і прив’язали до коня, а після відвезли до себе на ранчо. Лобо відмовлявся що-небудь їсти і навіть дивитися на своїх загарбників. Лобо посадили на ланцюг, і він весь час дивився в бік «свого королівства». Тієї ж ночі Лобо помер, не витримало його серце. Похоронили його поруч з Бланкою…

“Лобо” аналіз твору

Автор – Ернест Сетон-Томпсон (1860-1946) 

Жанр – оповідання

Тема – розповідь про величезного вовка надзвичайної сили і розуму

Ідея – возвеличення мужності, мудрості та вірності дикої тварини

Місце подій – північ Нью-Мексико

Головні герої:

Лобо – дужий та хитрий вожак зграї вовків. Це величезний вовк  вагою 150 фунтів. Найбільше він боявся вогнепальної зброї.  Риси характеру Лобо: сміливий, рішучий, хитрий, кмітливий, дбайливий, нескорений, відданий.

Бланка – подружка ватажка зграї. Біла вовчиця

Оповідач – від його імені ведеться оповідь. Щоб спіймати Лобо, оповідач-мисливець розташував капкани у формі літери Н.

Фермери – воліли б позбутися сіромах, бо зазнали від них чимало шкоди. Вони було готові заплатити 1000 доларів тому, хто спіймає Лобо.

Послідовність подій у творі “Лобо”

1.Володар Курумпо-Лобо

2.Невелика зграя вовків.

3.Пастки для зграї вовків

4.Смерть вовчиці Бланки

5.Лобо у пастці

6.Смерть Лобо

Звички Лобо:

-Боявся вогнепальної зброї

-Не нападав на людину, уникав зустрічі з нею

-Дозволяв вовкам жерти лише самим впольовану здобич

-Гострий нюх Лобо безпомилково визначав людський запах

-Лобо із стада обирав собі жертву, впольовував її, але не брав участі в розправі

-Завжди йшов першим у зграї

Закони зграї Лобо:

-Гребували здохлими, забитими скотарями тваринами

-Ласували найніжнішими частинами гладкої телиці, яку вполювали

-Не любили баранини

-Розважаючись, загризали овець

-Порятунок втечею

Висновок

     Свої дивні відкриття, свій досвід Е.Сетон-Томпсон віддає людству. Його книги розповідають про невідомий людям світ, у якому живуть птахи та звірі. Оповідання письменника – це яскраве свідчення того, що природа багата й щедра. Людина наївна, вважаючи себе царем природи. Вона – лише один із досконалих її витворів, а тому повинна бути уважною, спостережливою, дбайливою, співчутливою до природи.

Людина мусить захищати всі живі створіння, що оточують її, адже вона, і звірі, і птахи – «діти однієї матері-природи».

. Чому місцевим мисливцям не вдалося вполювати ватажка зграї?

1.Читати матеріал підручника с. 167-171

2. Дати письмову відповідь на запитання - прикріпити

• Хто такий Лобо?

• Чому Лобо викликає жах?

• Якої суми досягла нагорода за голову Лобо?

• Як Лобо вчинив з капканами, що підготував оповідач?

• Яким чином Лобо попав до западні?

• Чому ж вдалось зловити такого мудрого й хитрого Лобо?