Джордж Орвелл "Скотоферма", Бертольд Брехт "Матінка Кураж та її діти"

Антиутопія

Антиутопія – жанр, який ще називають негативною утопією. Це зображення такого можливого майбутнього, яке лякає письменника, змушує його переживати стан тривоги як за долю людства, так і за душу окремої людини, це опис держави, де переважають негативні тенденції розвитку.

Художній світ антиутопії:

розвиток дії в закритому просторі;

антитоталітарна спрямованість тексту;

постановка проблеми «людинасуспільство»;

відображення процесу формування незгодної із законами суспільства особистості, яка в кінцевому підсумку виражає протест проти обставин, що склалися;

трагічна розв’язка, пов’язана з духовною або фізичною смертю головного героя;

наявність фантастичного елемента;

відображення згубних наслідків НТП

Джерело: https://dovidka.biz.ua/antyutopiia-u-svitovii-literaturi

Джордж Орвелл

Джордж Орвелл – британський письменник і публіцист. Відомий як автор культового антиутопічного роману «1984» і повісті «Колгосп тварин». Справжнє ім’я Ерік Артур Блер

У 1935 році взяв собі псевдонім Джордж Орвелл. На час громадянської війни він перебрався до Іспанії і воював на боці ополченців. Ці події він пізніше описав у повісті «В честь Каталонії» (1937).

За рік до смерті був опублікований найголовніший роман його життя «1984»

Крім цього він написав безліч есе і статей на тему соціально-критичного розвитку суспільства. У роки Другої світової війни він працював коментатором Бі-бі-сі та готував широкий спектр передач політичного і культурологічного характеру.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dzhordzh-orvell-biografiya-skorocheno

"Скотоферма"

Жанр – антиутопія, сатира

Джерело: https://dovidka.biz.ua/skotoferma-analiz

Жанр:сатирична повість-притча (роман), антиутопія, політична казка
Політична казка- це прозовий твір про вигадані події та осіб, які намагаються досягти
певної мети різними способами.
Тема:зображення духовної деградації людини в умовах функціонування тоталітарної
системи; розвиток тварин та їх життя на фермі після того, як вони прогнали господаря.
Проблема:перетворення мислячої людини на істоту, здатну лише підкорятися вимогам
режиму.
Ідея:протест проти насильства, владної тиранії; захист прав людини.

http://nkkep.com/wp-content/uploads/2020/03/16.03.-Zarubizhna-P-12.pdf

Епічний театр

"Епічний театр" ("Епічна драма") - це модерністське явище, а саме теоретична концепція Б. Брехта.

Особливості та теоретичні засади "епічного театру":

• в основі драми - розповідь, а не дія;

• драма апелює до інтелектуальних та аналітичних здібностей;

• відкритий фінал (конфлікт не розв'язано);

• п'єса не наслідує життя, це лише сценічна замальовка;

• переважає жанр драми;

• широке використання запозичених сюжетів;

• герої - не драматичні характери, а алегорії певних властивостей;

• "ефект очуження" (буденне явище змальовується по-новому, здається дивним).

Отже, два основних принципи "епічної драми" - розповідність та інтелектуальність.

https://school-zno.com.ua/svitova-literatura/xx-pochatok-xxi-stolittja/420-epichnyj-teatr.htm

Бертольд Брехт

Творчість Бертольта Брехта репрезентує літературу Німеччини. Він засновник “епічного театру”.

Роки життя Бертольта Брехта – 1898-1956

Гітлерівський уряд позбавив Брехта німецького громадянства за антимілітаристський характер твору «Легенда про мертвого солдата».

1933-1948 рр. період еміграції, сім’я переїжджає до Австрії, а потім, після її окупації до Швеції, Фінляндії. Коли Фінляндія вступила у війну Брехт з сім’єю переїжджає до США. Саме в еміграції були написані найбільш відомі його п’єси – «Матінка Кураж та її діти» (1938), «Страх і відчай в Третій Імперії» (1939), Життя Галілея (1943),« Добра людина з Сезуана» (1943), «Кавказьке крейдяне коло» (1944), в яких червоною ниткою проходила думка про необхідність боротьби людини із застарілим світопорядком. Бертольт Брехт не став затребуваним драматургом у США, він лише надрукував кілька публікацій в газетах і журналах.

Бертольт Брехт зміг реалізувати свій талант на Батьківщині після закінчення Другої світової війни і навіть отримав свій театр Berliner Ensemble «Берлінер ансамбль», де працював режисером.

У 1950 р. відбулося його призначення на посаду віце-президента Академії мистецтв НДР, в 1951 р. обрання членом Всесвітньої ради миру, в 1953 р. він очолив німецький ПЕН-клуб, в 1954 р. отримав міжнародну Сталінську премію «За зміцнення миру між народами».

Брехт до останніх днів працював. Твори останніх років: віршований памфлет «„Свобода“ і „демократія“» (1947), п’єса «Кавказьке крейдяне коло» (1949), збірка «Сто віршів. 1918—1950».

У своїй творчості Бертольт Брехт віддавав перевагу драматичному жанру драмі-притчі.

Брехт розрізняв два види театру — «арістотелівський» і «неарістотелівський» (епічний).

Бертольд Брехт розробив і впроваджував концепцію новаторської драми “епічного (діалектичного) театру”.

«Епічний театр» Бертольта Брехта відкидав основні принципи «арістотелівського» театру. Одним зі стрижневих принципів теорії епічного театру Брехта став ефект очуження (подача добре знайомого явища у незвичному світлі). Завдання “ефекту очуження” – викликати критичне сприйняття зображуваного.

Актор «епічного театру» Бертольта Брехта має спонукати глядача замислитися над долею героя, переживати й нервувати.

За Брехтом, глядач «епічного театру» має міркувати й аналізувати. Характерною ознакою «епічного театру» Бертольта Брехта є вплив на інтелект глядача

Джерело: https://dovidka.biz.ua/bertolt-breht-biografiya-skorocheno

"Матінка Кураж та її діти"

Жанр – історико-алегорична драма (або драма-пересторога)

Основою п’‎єси Б. Брехта є події Тридцятирічної війни.

Основною темою твору, є тема війни. Війна, яка не щадить ні кого, робить людей злими і жадібними, вона змінює не тільки долі людей, але і долі цілих країн і континентів.

Ідея – несумісність материнства, щастя з війною і насильством.

Головна проблема твору – проблема війни та миру, відносини батьків та дітей, багатства та бідності.

“Матінка Кураж та її діти” є одним з найяскравіших втілень теорії “епічного театру”

Ознаки «епічного театру» у п’єсі:

стисле викладення змісту на початку кожної картини;

пісні-зонґи, які коментують дію;

широке використання роз­повіді;

монтаж — поєднання частин, епізодів без їхнього логічного зв’язку, що викликає у глядача потік асоціацій;

використання параболи;

«ефект від­ чуження».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/matinka-kurazh-ta-ii-dity-analiz-tvoru