Джеймс ОЛДРІДЖ

             Сторінки життя та творчості Англійський письменник Джеймс Олдрідж створив чимало книжок про сильних духом, мужніх і рішучих людей. Він і сам був схожий на них: майстерно керував літаком, пірнав з аквалангом, володів зброєю. Сучасники згадують, що в характері письменника поєдналися мужність і ніжність: у нього було обличчя мрійника й статура боксера. Зовнішня сила й внутрішня делікатність притаманні й героям Дж. Олдріджа. Вони розуміли, що в складних життєвих ситуаціях головне — залишатися людиною. Джеймс Олдрідж народився в м. Свон-хіллі (Австралія). Батьки Джеймса були родом із Великої Британії і намагалися зберегти звичаї своєї батьківщини в далекій Австралії. Батько працював редактором місцевої газети і своїми статтями й промовами пристрасно боровся за 104 ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ЛЮДИНИ моральність співгромадян. Мати на згадку про батьківщину створила чудовий квітник із троянд, а своїх п’ятьох дітей батьки виховували в повазі до навчання й праці. У родині багато читали, цінували красу справжніх почуттів. У 1938 р., після закінчення Мельбурнського комерційного коледжу, юнак поїхав продовжувати навчання в Англію, де вступив до одного з найпрестижніших університетів світу — Оксфорда. Потім закінчив курси для пілотів, займався журналістською діяльністю в лондонських газетах. Під час Другої світової війни письменник працював військовим кореспондентом. Воєнні події спостерігав у Греції, Іспанії, Італії, Єгипті, Радянському Союзі. Боротьба з фашизмом визначила теми його творів, які з’явилися в цей час, — романи «Справа честі» (1942), «Морський орел» (1944), «Дипломат» (1949). З горнила війни Дж. Олдрідж вийшов справжнім письменником, який майстерно володів напруженим сюжетом, глибоким баченням людських стосунків і характерів. У своїх творах він шукав вирішення проблем сучасного суспільства, звертаючись до історичного або міфологічного минулого. Спогади дитинства письменник утілив у творах про австралійську природу, дитячі пригоди, учасниками яких нерідко ставали тварини, зокрема коні. Ці благородні тварини є героями творів «Дивовижний монголець» (1974), «їзда на диких поні» (1976), «Розбите сідло» (1982). У 1950-х роках письменник побував у Криму й на Кавказі. Враження від морських подорожей Дж. Олдрідж відобразив в оповіданнях, серед яких один із найвідоміших творів письменника — «Останній дюйм1» (1957), а також у його продовженні — «Клітка для акули» (1957). Творчість і діяльність письменника відзначено високими міжнародними нагородами за боротьбу за мир, за журналістську працю, за твори для дітей. Письменник неодноразово бував в Україні, у м. Києві, зустрічався з читачами, давав інтерв’ю, одне з них було надруковане під назвою «І в мені частка України». Джеймс Олдрідж писав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань». Оповідання «Останній дюйм» було перекладено українською В. Гпатовським одразу після його публікації англійською мовою. 1 Дюйм — одиниця довжини в системі англійських мір, що становить 2,54 см. ДЖЕЙМС ОЛДРІДЖ 105 Останній дюйм (1957) Історія створення Наприкінці 1950-х років Дж. Олдрідж із дружиною й синами відпочивав на Чорноморському узбережжі Кавказу. Разом із синами-підлітками письменник багато часу проводив біля моря, їхніми улюбленими заняттями були підводне полювання й підводна зйомка. У ці роки Дж. Олдрідж написав посібник «Підводне полювання», де детально ознайомив читачів із життям підводного світу й секретами полювання. Враження від Чорного моря й спогади про Червоне море, зокрема Акулячу бухту, знайшли відтворення в оповіданні «Останній дюйм». Кораловий риф Добре, коли після двадцяти років роботи льотчиком ти і в сорок ще відчуваєш задоволення від польоту; добре, коли ти ще можеш радіти з того, як артистично точно посадив машину: легенько натиснеш ручку, піднімеш невеличку хмарку куряви й плавно відвоюєш останній дюйм над землею! Особливо коли приземляєшся на сніг. Сніг — чудова підстилка під колеса, і добре сісти на сніг — це так само приємно, як пройтися босими ногами по пухнастому килиму в готелі. (...) Отак він і залишився з порожніми руками, коли не брати до уваги байдужу дружину, якій він був не потрібний, і десятирічного сина, що народився надто пізно і, — Бен розумів десь у глибині душі, — чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько — стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, різка й небагатослівна в ті лічені хвилини, коли вони бували разом. От і ця хвилина не була кращою за інші. Бен узяв із собою хлопчика на «Остер»1, який страшенно кидало на висоті двох тисяч футів над узбережжям Червоного моря, і чекав, що сина ось-ось закачає

Ніколенко О.М. 3-35 Зарубіжна література : иідруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. М. Ніколенко, Т. М. Конєва, О. В. Орлова та ін. — К .: Грамота, 2015. — 272 с