Урок на основі модельної навчальної програми (варіант 1) для закладів загальної середньої освіти (автори: Секиринський Д.О., Власова Н.С., Желіба О. В. Кронгауз В.О., Щупак І. Я.).
Конструктор уроків
Урок на основі модельної навчальної програми (варіант 1) для закладів загальної середньої освіти (автори: Секиринський Д.О., Власова Н.С., Желіба О. В. Кронгауз В.О., Щупак І. Я.).
Вітаю, учні!
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
№1:
Вільне введення тексту
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
Оберіть твердження, що характеризують історичні явища та процеси в середньовічній Західній Європі.
В основі феодального ладу було право власності на землю.
Розширювалася внутрішня та зовнішня колонізація.
Відбувся перехід від привласнювального до відтворювального господарства.
Сформувалася система сюзеренітету–васалітету.
Виникли перші цивілізації.
Суспільство поділялося на три стани.
Відбувалася боротьба міських громад за самоврядні права.
Запроваджено демократичний спосіб управління державою.
№2:
Завантаження файлу
ДОСЛІДІТЬ
Як наведені зображення ілюструють роль духовенства в житті людей?
Як на картинах середньовічних художників можна простежити ставлення суспільства до духовенства?
1. Король Луї IX Святий вирушає у хрестовий похід. Середньовічна мініатюра
2. Шлюб короля Англії Генріха V і Катерини Валуа. Хроніка Карла VII, бл. 1494 р.
3. Навчання у монастирі. Середньовічна мініатюра
4. Виготовлення рукописної книги. Мініатюра XIII ст.
№3:
Теоретичний блок
1. РОЛЬ ДУХІВНИЦТВА І ЦЕРКВИ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Належність до християнства і християнської церкви були головною ознакою середньовічного європейця. Саме релігія робила нащадків римлян, германців, еллінів, кельтів, слов’ян, греків і угорців єдиною спільнотою, для якої не існувало національних чи державних кордонів. Головним для людини були її відносини з Богом, тому статус духівництва вважався вищим за будь-який інший.
Церква виступала ніби посередницею між земним і небесним світами. Від духівництва залежали і земні справи, і посмертна доля кожного. Тому мешканці Європи зводили величні собори, віддавали духівництву десятину — десяту частину всіх доходів. У бажанні врятувати свою душу багаті й бідні власники дарували церкві свої земельні володіння. Найбільш здібні та освічені люди присвячували своє життя служінню Богу. До духівництва долучались і представники знаті, оскільки право успадкування маєтків зазвичай мали тільки старші сини, а молодші нащадки землевласників часто були змушені робити церковну кар’єру.
Відносини Церкви зі світською владою були складними. З одного боку, Церква і держава не могли існувати одне без одного. Церква потребувала захисту світських володарів і своїм авторитетом освячувала владу монархів. Східна Церква, яка пізніше стане православною, за візантійською традицією, була практично пристосована до потреб держави та зосереджена на суто релігійних справах, визнаючи зверхність світської влади. Католицька церква на Заході намагалася залишатися відокремленою від неї, хоча це не завжди вдавалося. Оскільки Церква була великим землевласником, єпископи та абати часто вимушені були приносити васальну присягу королям і мали їм служити за надані землі.
На практиці ж світські володарі часто змагалися за духовний вплив, а очільники Церкви — за світську владу. Це породжувало конфлікти. Церква відстоювала окремішність своєї ієрархії, системи управління і судів та певний час претендувала на вищість своєї влади над владою світських володарів.
№4:
Вільне введення тексту
Поміркуймо!
Пригадайте історію Десятинної церкви у Києві. Які історичні події з нею пов’язані?
№5:
Теоретичний блок
2. ПРОБЛЕМИ ЗАХІДНОЇ ЦЕРКВИ У Х-ХІ ст. ТА ВЕЛИКИЙ РОЗКОЛ
Проблеми церкви на Заході загострилися в X ст. З наближенням 1000 р. європейці стали очікувати здійснення біблійного пророцтва щодо приходу Антихриста і кінця світу. Це відчуття посилювали постійні напади норманів, арабів, угрів. Втілення Антихриста все частіше стали бачити в різних жорстоких правителях і, як не дивно, у Папі. Справа в тому, що в цей час папський престол потрапив у залежність від світських володарів, які на свій розсуд призначали єпископів, абатів і самих Пап. Церковні посади приносили великі доходи, тому на них часто потрапляли родичі чи друзі можновладців. Поширились випадки симонії — купівлі церковних посад і духовного сану. Єпископи не опікувались церковними справами — вони воювали між собою та займались політичними інтригами.
Рух за оздоровлення Церкви розпочався в монастирі Клюні на сході Франції — тому він отримав назву Клюнійський рух. Ченці Клюні закликали суворо дотримуватися статуту святого Бенедикта, вести бідне та аскетичне життя, підтримувати жорстку дисципліну. Абатів вони обирали тільки з власного середовища, а сам монастир підпорядкували безпосередньо Папі. Клюнійський рух підтримали монастирі у всій Західній Європі. Крім бенедиктинського, були засновані нові чернечі ордени — бернардинський, цистерціанський та інші. Деякі клюнійці почали рух за «Божий мир» — проповідь припинення насильства та внутрішнього замирення у країнах Європи. Звісно, цього не вдалося досягти, але рух за «Божий мир» сприяв проникненню християнських цінностей у свідомість лицарів, аристократів і самих монархів.
У 1054 р. відбувся Великий розкол — остаточний поділ християнської Церкви на католицьку і православну. Причини його полягали далеко не тільки в небажанні Східних патріархів підпорядковуватись Папі Римському. Від початку Середньовіччя Східна і Західна Церкви стали належати до двох різних напрямів розвитку європейської цивілізації — латинсько-германського і грецького. Вони використовували різні мови, мали відмінності в обрядах та церковній організації. Занепала культура бідних західних країн не могла навіть порівнюватися з вишуканою культурою Візантії. Західне духівництво не розуміло богословських дискусій греків про догмати християнства чи природу Трійці. Східні церкви розвивали богословську і філософську думку, Західна не мала на це часу — вона намагалася хоч якось запровадити у варварське суспільство християнські норми життя, тому більше переймалася етичними і правовими питаннями повсякдення. Різними були й відносини зі світською владою.
Богословським обґрунтуванням розколу стало доповнення, зроблене католиками до Символу Віри, згідно з яким Святий Дух походить не тільки від Бога-Отця (як у Символі Віри), але і від Бога-Сина. Слово «Син» (латиною Filioque — філіокве) остаточно відділило католицький Захід від православного Сходу. Але непримиренними ворогами вони стали тільки після IV хрестового походу та зруйнування хрестоносцями Константинополя у 1204 р.
Католицька церква в XI ст. зазнала глибокої реформи, яку за ім’ям її провідника — Папи Григорія VII назвуть григоріанською. Відтоді у вибори Папи, єпископів та абатів не могли втручатися світські особи — імператори, королі чи аристократи. Папу мала обирати колегія кардиналів — вищих посадовців католицької церкви. Зазвичай вони обирали Папу поміж себе. Також усьому католицькому духівництву було заборонено одружуватись.
У кінцевому підсумку відбулося чітке відділення духівництва від мирян та світської влади від церковної. Це виразно відрізняло католицьку церкву від православної, де духовна і світська гілки влади фактично зливалися, а значна частина духівництва («біле духівництво») вела мирський спосіб життя.
№6:
Вільне введення тексту
Застосуйте набуті знання
Продовжіть речення.
Розкол християнської церкви на католицьку та православну відбувся
№7:
Завантаження файлу
Діємо: практичні завдання
Розгляньте інфографіку.
Назвіть відмінності між католицькою та православною церквами.
Якими тезами або зображеннями ви могли б доповнити цю інфографіку?
№8:
Завантаження файлу
Міркуємо і діємо!
Розгляньте схеми.
Порівняйте організацію життя «білого» і «чорного» духівництва.
№9:
Теоретичний блок
3.ЦЕРКОВНА КРИЗА XIV-XV століть
Часом найбільшої могутності католицької церкви стали XII-XIII ст. Вона накопичила величезні багатства і перетворилась на впливову централізовану організацію. Саме Церква підтримувала єдність Європи в умовах політичної роздробленості. Найвпливовішим Папою був Інокентій IIІ (1198-1216 рр.), який змусив деяких європейських монархів визнати васальну залежність від Папи і поклав початок завоюванням німецьких лицарів у Східній Європі.
Але в XIV-XV ст. утворення централізованих держав поклало край політичному впливу Церкви. Конфлікт папи Боніфація VIII з королем Франції Філіппом Красивим призвів до «Авіньйонського полону» Пап, що тривав 70 років (1309-1378 рр.). У цей період всі Папи були французами і обиралися за вказівкою короля Франції. Папська держава з центром у Римі втратила свій колишній авторитет.
Повернення Пап до Риму в 1378 р. не покращило ситуацію — відбувся церковний розкол, і Пап виявилося двоє — в Римі і в Авіньйоні. Тільки у 1417 р. вдалося обрати єдиного Папу Мартіна V, але могутність папського престолу була підірвана. Церкви європейських держав віддалились від Риму і стали орієнтуватись на власних монархів.
Остання спроба відновити вплив Церкви відбулася під час Флорентійського собору в 1439 р. Перед загрозою османського просування на Візантію була укладена Флорентійська унія про поновлення єдності католицької і православної церков під владою Папи Римського. Але більшість православних ієрархів відкинули унію — відраза до католиків була більшою за страх перед мусульманами. Один з візантійських єпископів заявив: «Краще тюрбан, ніж тіара». Захоплення османами Константинополя в 1453 р. остаточно поклало край намаганням Пап очолити християнський світ. Католицька церква продовжувала перебувати у тривалій кризі.
№10:
Завантаження файлу
Міркуємо і діємо!
Розгляньте кроссенс (асоціативний ланцюжок).
Доберіть назви для зображень і визнач тему, що їх об’єднує.
Це була першокласна робота!
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Зрозумілий:
Потрібні роз'яснення:
Практичне заняття . Визначити (за доступними джерелами) роль та вплив християнської релігії й церкви в житті руського (давньоукраїнського) суспільства