Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції живої матерії
Шлях еволюції, який супроводжується підвищенням рівня організації, називають ароморфозом.
Якщо еволюція організмів певної систематичної групи супроводжується спрощенням їхнього рівня організації, - це загальна дегенерація.
Ще один шлях еволюції - ідіоадаптації, які формуються завдяки пристосуванням організмів до певних умов існування. При цьому рівень організації організмів не змінюється.
Нові види, роди, родини і т. д. виникають здебільшого шляхом дивергенції.
Нащадки видів, які беруть початок від предкового виду, самі можуть давати початок новим видам. Так поступово підвищувався ранг предкових таксонів. Щодо дочірніх видів предковий вид поступово набував статусу нового роду, а через певний час щодо їхніх нащадків - статусу нової родини і так далі - аж до рівня окремого типу (або відділу).
Виникнення видів і таксонів вищого рангу внаслідок дивергенції
Ще у другій половині ХІХ ст. Е. Геккель запропонував відображати родинні зв’язки між різними групами організмів у вигляді філогенетичних дерев.
Два варіанти сучасних кладограм, які відображають родинні зв’язки між трьома таксонами: А, В та С (D — предковий таксон, який дав початок таксонам А, В та С). Довжина осей, які ведуть до певного таксона, відповідає часу, який існує цей таксон: що довша вісь, то раніше виник таксон
Тепер дослідники для графічного відображення родинних зв’язків між різними групами організмів використовують спеціальні комп’ютерні програми, які аналізують різноманітні риси подібності та відмінності між ними й будують кладограми.
Кладограма (від грец. кладон - гілка) - спосіб графічного відображення родинних зв’язків між окремими групами організмів.
Вивчаючи кладограму певної систематичної групи, можна отримати інформацію про те, наскільки тісні родинні зв’язки між окремими таксонами, чи давно виник той чи інший таксон.
Класифікація еукаріотів
Перші прокаріоти виникли майже 3,5 млрд років тому, ще в архейську еру - найдавнішу в геологічній історії нашої планети. Еукаріоти з’явилися в період між 1,6-2,1 млрд років тому (протерозойська ера).
Уперше поділяти еукаріотів на тварин і рослини запропонував відомий давньогрецький учений Арістотель. Він вважав, що живе відрізняється від неживого наявністю душі.
Цю систему з двох царств визнавав і К. Лінней.
Гриби в окреме царство еукаріотів уперше виокремив шведський ботанік Е. М. Фріз, указуючи на значні відмінності грибів від рослин. Цей учений започаткував науку, що досліджує гриби, - мікологію.
До кінця XX ст. більшість учених розглядали еукаріотів у складі трьох царств Рослини, Тварини і Гриби. Проте не всіх одноклітинних еукаріотів можна було однозначно розподілити між ними. Серед одноклітинних еукаріотів, яких традиційно вважали представниками царства Тварини, є й такі, яким притаманні ознаки рослин.
Серед представників царства Гриби є так звані грибоподібні організми. Якщо справжні гриби:
зигомікотові (до них, наприклад, належить мукор),
аскомікотові (дріжджі, зморшки, строчки, трюфелі тощо),
базидіомікотові (як-от, різні трутовики, лисички, білий, польський, сатанинський гриби, маслюки),
мають у складі клітинної оболонки хітин, то грибоподібні організми натомість містять лише целюлозу. У міксомікотових слизовиків клітина оточена лише плазматичною мембраною, завдяки чому їхні клітини здатні до амебоїдного руху.
До другої половини XX ст. одноклітинними тваринами вважали мікроспоридій. Це внутрішньоклітинні паразити різних груп тварин і людини. В оболонці спор цих організмів виявлено хітин, характерний для справжніх грибів, до яких їх тепер зараховують.
.png)
.png)