З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями.

З 1884 року твори Бернарда Шоу почали приймати у видавництво. Він починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World» (вів колонку, присвячену театру).

Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю».

У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми.

Успіх Б. Шоу принесли його критичні статті.

1892 написав першу п’єсу «Будинок вдівця». Виходять романи «Нерозумний шлюб», «Любов артиста».

Протягом подальших шести років Бернард Шоу пише 9 повнометражних п’єс і одну одноактну: «Серцеїд» (1893), «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина» (1894), «Кандіда» (1897), «Обранець долі» (1897 ), «Поживемо-Побачимо» (1899). П’єси Шоу в постановці Джона Ведренна і Харлі Гренвілл-Баркера 1904-1907 рр. були настільки популярними, що в ці роки 701 спектакль був поставлений за його творами.

Далі були написані «Людина і надлюдина» (1905), «Дон Жуан у пеклі», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913).

Під час Першої світової війни Бернард Шоу активно займається політикою, пише великий нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикує Англію і Німеччину, закликає до переговорів, критикує сліпий патріотизм.

У повоєнні часи видає п’єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924).

У 1925 отримав Нобелівську премію. Він її прийняв, але відмовився від грошей.

У віці за 70 в 30-их рр. Шоу багато подорожує (Індія, Південна Африка, Нова Зеландія, США, СРСР).

Найвідомі твори Бернард Шоу: “Пігмаліон” (1913), “Дім, де розбиваються серця” (1919), “Візок з яблуками” (1929), “Свята Іоанна” (1923), «Майор Барбара», «Цезар і Клеопатра», «Людина і надлюдина».. У цілому Б. Шоу написав 47 п’єс.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/bernard-shou-biografiya-skorocheno

"Пігмаліон"

Жанр – роман у п’яти діях

Тема – духовне пробудження людини за допомогою мистецтва слова, творчості.

Ідея п’єси “Пігмаліон” полягає в тому, що навіть бідна і неосвічена людина може стати культурною і прекрасною, якщо буде трудитися!

У творі драматург утверджує декілька важливих ідей: про природну рівність людей і їхню класову нерівність, про талановитість людей з народу, про можливість подолання соціальної прірви через прищеплення мовленнєвої культури, про неприпустимість будь-яких експериментів над людиною.

Основні проблеми підняті у п’єсі: природна рівність людей, культура мови, духовний розвиток.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/pigmalion-analiz-tvoru