Скільки молодих геніїв вирвала з літератури смерть! Лише по 37 років відвела доля таким неперевершеним майстрам літературного слова, як Джордж Байрон, Олександр Пушкін. Та, порівняно з Байроном і Пушкіним, можна говорити про творчий феномен, за влучним визначенням Верлена, цього «ангела і демона» одночасно, бо лише три роки свого життя (з 17 до 20 років) Рембо віддав мистецтву. Він був надзвичайно обдарованим поетом, свавільним і агресивним, людиною здібною, але неврівноваженою; все його життя — це шалена авантюра яку творчості, так і в особистому житті.



Артюр Рембо за своє коротке життя здійснив революцію в поезії. Бунтівник за натурою, він рішуче відмовляється від усіх форм цивілізації — релігії, моралі, держави, оголосивши їх утіленням буржуазності. Він прагне радикального оновлення не тільки поетичної, а й звичайної людської свідомості. Як і Верлен, Рембо намагається створити принципово нову універсальну мову, за допомогою якої сподівається вивільнити людський дух. Однак наріжним каменем цього світовідчуття є яснобачення — рішуча і послідовна перебудова свідомості, звільнення її від традиційної логіки, від тягаря повсякденності. Рембо приніс у поезію нову, несподівану образність, надзвичайно сміливі метафори і словосполучення, одним із перших у сучасній французькій поезії почав писати верлібром.