“35 кіло надії” аналіз твору (паспорт)
Автор – Анна Гавальда (французька письменниця)
Рік написання – 2002
Жанр – повість
Тема – виживання підлітка в світі, в якому він не може адаптуватися через певні розумові проблеми.
Ідея – зворушлива й тепла історія зі щасливим фіналом про формування характеру, зусилля над собою заради того, кого любиш, про підтримку рідних та повагу до найголовнішого в людині – до її душі й серця.
Історія створення книги
Анна Гавальда певний час працювала вчителькою французької мови. У неї був учень, який зовсім не хотів учитися. Спочатку вона ставилась до нього зневажливо. Та якось він приніс у школу власноруч змайстровану модель корабля «Титанік». Для його виготовлення потрібно було терпіння, старанність і тисяча годин копіткої праці. Гавальда попросила його принести всі свої роботи і в школі влаштували велику виставку того хлопчика. Тоді найгірший учень став найпопулярнішим. Повість «35 кіло нідії» письменниця написала на честь дітей, які у школі залишаються непоміченими. Таким дітям книга додає сили, щоб не зламатися.
Сюжет
Ґреґуар розповідає про себе і про кошмар, яким для нього стала школа. Він ненавидів школу, її запах, вчителів, бо йому там було не цікаво. Двічі Ґреґуар залишався на другий рік. Навчається у шостому класі. Батьки сварять його за погані оцінки, а Ґреґуар подумки щось майструє: космічний корабель для зоряних війн із «Лего-систем», або апарат для видавлювання зубної пасти, чи гігантську піраміду із дерев'яного конструктора. Підготовка домашнього завдання для хлопця є знущанням. Зрештою хлопця відчислили зі школи. У жодному навчальному закладі не хотіли приймати хлопця. Через нього сварилися батьки. Більше всього на світі він любив дідуся. Ґреґуар любив майструвати і складати «Лего», йому вдалося стати учнем коледжу Граншан. Завдяки дідусеві хлопець навчився домагатися поставленої мети і доводити справу до кінця.
Головні герої:
Ґреґуар Дюбоск – 13-річний хлопчик, добрий, творчий, любитель майструвати. Він дуже погано навчався в школі.
Подружжя Дюбоск – батьки Грегуара, які давно не любили один одного, і постійно сварилися через погане навчання сина.
Дід Леон – люблячий і турботливий. Діє єдиний, хто любив Грегуара усім серцем.
Марі – вихователька, яка прищепила Грегуару любов до поробок
Письменниця порушує низку проблем:
сімейні стосунки, спілкування між батьками і дітьми
ставлення до літніх людей, яким бракує уваги
шкільна атмосфера
мрії та шлях до їхнього здійснення
профільне навчання
Головна думка повісті: важливо підтримувати тих, кого любиш і усвідомлювати, що кожна людина у чомусь талановита і варта уваги.
Цей твір розповідає про хлопчика, який погано вчився в школі, і ніяк не міг знайти своє призначення в житті. Лише завдяки близьким людям він навчився домагатися поставлених цілей і доводити почате до кінця.
“35 кіло надії” характеристика героїв
Ґреґуар Дюбоск – хлопець 13 років, щасливо йому жилося тільки до трьох років, своє життя вважає кошмаром, був найслабшим учнем, двічі залишався на другий рік (у початковій школі і в 6 класі), його вигнали зі школи через фізкультуру, в жодному навчальному закладі не хотіли приймати хлопця, він був «хлюпиком», через нього сварилися батьки, більше всього на світі він ненавидів школу, її запах, вчителів, бо йому там було не цікаво, любив дідуся, який був найдорожчою людиною, любив майструвати і складати «Лего»… Він не встигав у школі, бо йому нецікаво було вчитися.
Причини глибокої особистої драми Ґреґуара: учитель фізкультури, учитель французької, ставлення однокласників.
Ґреґуар розповів про все через самотність, бажання бути щасливим, віра в те, що поряд є людина, яка допоможе.
Цитатна характеристика Ґреґуара
“У цього хлопчика голова як решето, золоті руки і величезне серце. Якщо постаратися, із нього вийде толк” (Марі про героя)
«В будинку вічні скандали, і мені ніяк не вдається їх уникати. Важко. Батьки мої один одного ледве виносять, так що їм обов’язково що не вечір треба ще й як посваритися, тільки вони не знають, до чого причепитися, от і користуються мною – я з моїми паскудними оцінками служу їм зручним приводом» . (герой про сварки батьків)
«В математиці я дуб дуб, зато з філософією справа краще!»
«Мені було нецікаво, просто . Бути тут чи ще десь… яка різниця? І ще я думав: бути або не бути, тут чи ні, яка різниця?»
«Не даремно прожитий той день, коли ти щось зробив своїми руками» (Марі герою)
“Він-то прийшов мені на допомогу у найважчий момент, коли мені це було по заріз треба” (про діда)
« Мені жилося непогано, але щасливим я не був. Я мучився від того, що нічим не можу помогти діду Леону. Я б гори звернув для нього, я б дав, якщо треба, розрізати себе на шматки і підсмажити на повільному вогні. Я готовий був нести його на руках через усю землю, притискаючи до грудей, я б усе що завгодно витерпів, тільки б врятувати його, та що толку, якщо все рівно зробити нічого було не можна. Тільки чекати. Це було нестерпно. Він-то прийшов мені на допомогу у найважчий момент, коли мені це було по заріз треба, а я що? Ніякого від мене толку.”
“Я ситно їв і багато спав, я торкався кори дерев і ходив гладити сусідських коней” (це робив Ґреґуар, щоб допомогти дідусю)
Цитатна характеристика дідуся Леона
“Мій дід Леон — такий самий майстер на всі руки, як і я, тільки в нього ще й голова тямуща. У школі був відмінником, першим у класі з усіх предметів і, між іншим, якось зізнався мені, що ніколи не вчився у неділю («Чому? Та просто не хотів, он як»). Він був першим з математики, з французької, з англійської, з історії — з усіх предметів! У сімнадцять років він вступив до Вищої політехнічної школи, а це, до речі, університет у Франції, в якому найскладніше вчитися. А потім він споруджував грандіозні об’єкти: мости, транспортні розв’язки автомагістралей, тунелі, греблі й інше.”
"— Ні, правда, не розумію тебе. У будь-якому випадку, на старого Леона більше не розраховуй. Я люблю людей, які беруть на себе відповідальність за своє життя. Мені не подобаються ледарі, які тільки й знають, що жалітися, і яких відраховують за погану дисципліну! Це не має значення! Спочатку відрахований, а потім другорічник! Браво! Красива картина! Вітаю! А я завжди тебе захищав... Завжди! Твоїм батькам говорив, що в тебе вірю, виправдовував тебе і підтримував! Ось що я тобі скажу, мій друже: легше бути нещасливим, ніж щасливим, а я, чуєш, не люблю людей, які шукають зручності. Не терплю скигліїв! Будь щасливий, хай йому грець! Роби що належить, щоб бути щасливим!"
Цитатна характеристика виховательки Марі
"От це була вихователька – ми у неї не тільки перед Святом мам працювали з бажанням. Вона говорила: не даремно прожитий той день, коли ти щось зробив своїми руками. Тепер я думаю, що від того щасливого року і пішли усі мої нещастя, тому що саме тоді я зрозумів одну дуже просту річ: більше за все на світі мені цікаві мої руки и те, що вони здатні змайструвати.”
Чим мені сподобався твір “35 кіло надії”? (відгук)
Книга «35 кіло надії» наймовірно вразила мене та змусила задуматись над важливими речами. Вона показує дітям, що кожен може змінити себе на краще, якщо у нього є ціль та сила волі, а головне – рідні чи друзі, які в нього вірять і підтримують у всіх починаннях.
Головний герой твору Анни Гавальді описує свої почуття та переживання, дає змогу дітям та дорослим по-новому глянути на часом забуті речі. Тринадцятирічий підліток Ґреґуар Дюбоск ненавидить школу та не може вчитися. Батьки не розуміють сина, але хлопчика підтримує дідусь. Зрештою герой вирішує вступати до університету, де буде можливість працювати руками, майструвати, винаходити. Робота руками надихає хлопця і дуже подобається йому. На щастя директор університету, прочитавши листа юнака, приймає його до навчального закладу. Ця книга вчить любити працю і навчання, поважати старших і рідних. Автор показує, що не можна всіх оцінювати однаково, адже кожна людина-індивідуальність.
.png)
.png)