Агротехніка вирощування моркви, столового буряка, редиски, петрушки

Мета: Продовжуємо формувати нові знання про вирощування коренеплідних овочевих культур, вміти давати характеристику, робити висновки, виховувати дбайливе відношення до природи.

Морква вимоглива до умов зростання і вимагає дотримання основних правил щодо агротехніки її вирощування у відкритому ґрунті.

Морква - культура довгого світлового дня, для швидкого росту і розвитку їй необхідно достатня кількість сонячного світла, а тому розміщення грядок в тіні або півтіні призведе до значного зниження врожаю.

Морква успішно виростає тільки на пухкому, родючому, суглинистому і супіщаному ґрунті.

ПІДГОТОВКА ҐРУНТУ

Коренева система моркви стрижнева. Головний корінь у процесі росту проникає в ґрунт на глибину до 200-250 см. Бічні корені в діаметрі розростаються на відстань до 90 см і більше. Однак основна маса кореневої системи розташовується в шарі ґрунту до 50 см. Коли коренева система досягає найбільшого розміру, тоді на рослині формується найбільше листків, що сприяє утворенню великого продуктового органу - коренеплоду. Одним із факторів інтенсивного розвитку рослин є глибока оранка або перекопування ґрунту та розпушування його верхнього шару протягом усього вегетаційного періоду. Покращує структуру ґрунту внесення тирси, він стає більш пухким, коренеплоди виростають великі, добре зберігаються. Щоб зробити ґрунт більш пухким можна додати пісок, або на грядку можна перенести ґрунт з іншої ділянки, де земля пухка.

При підготовці ґрунту до посіву необхідно внести добрива, перегній або компост. Це робить ґрунт більш пухким. Крім того додають азотно-фосфорно-калійні добрива.

Моркву краще не вирощувати на одному місці щороку. Краще повертатися на колишню грядку не раніше, ніж на четвертий рік.

Найкращими попередниками є томати, бобові, огірки, часник і капуста.

Терміни посадки залежать від погодних умов і особливостей сорту. Ґрунт перед посадкою потрібно належним чином підготувати, a насіння обробити.

Як тільки наступить стабільне тепло і мине загроза останніх заморозків, можна починати сіяти моркву. Мінімальна температура при її посадці повинна бути не нижче 8 ℃. В цей час ґрунт добре зволожений, що дуже важливо для насіння моркви.

Посадка борозенками - найбільш вдалий спосіб. Нарізають борозенки на відстані не менш 15 см, в які і сіють насіння на відстані не менше ніж 30 мм.

Після висівання ґрунт ущільнюють. Сходи витримують короткочасне зниження температури до мінус 2 – 3 градусів. Оптимальна температура для росту і розвитку моркви 18 – 20 градусів.

ДОГЛЯД ЗА МОРКВОЮ розпочинають ще до з’явлення сходів. Сходи залежно від погодних умов з’являються лише через 15 – 20 і більше днів.

Тому поле може зарости бур’янами, а на поверхні грунту утворитися кірка. Щоб знищити бур’яни і кірку , треба розпушити грунт граблями. Надалі на посівах розпушують грунт у міжряддях, проривають рослини і виполюють бур’яни в рядках. У період утворення 2 – 3 справжнього листка моркву проривають, залишаючи рослини у рядку на відстані 1.5 – 2.5 см. Якщо не прорідити коренеплоди своєчасно, то морква буде відставати в рості. Друге проріджування здійснюють через 3 тижні, залишаючи відстань вже в 6 см.

При видаленні паростків ґрунт навколо коренеплодів трохи притискують для того, щоб підтримати їх у вертикальному положенні.

Одночасно з проріджуванням видаляють і бур'ян.

Моркву необхідно постійно зволожувати на всіх етапах росту.

Недостатній полив - причина появи у рослини гіркуватого присмаку. Глибина зволоження ділянки має відповідати розмірам коренеплодів. Брак вологи провокує появу на коренеплодах бічних корінців, що ростуть у пошуках джерел вологи, від чого страждає не тільки зовнішній вигляд плоду, а й його смакові якості - м'якоть стає грубою і жорсткою. Надмірне зволоження є причиною розтріскування плодів, вони покриваються дрібною паростю, посилюється ріст бадилля.

Зазвичай моркву поливають раз на тиждень.

За півтора-два місяці до збирання моркви переходять на режим поливу один раз у півтора-два тижні, а за два-три тижні до збору врожаю полив припиняють взагалі.

Протягом вегетаційного періоду підживлення здійснюють двічі у такій послідовності:

• вперше удобрюють через місяць після перших сходів;

• другий раз - через 2 місяці.

Вносять добрива в рідкому вигляді і приблизно в такому складі: дві склянки деревної золи, столова ложка нітрофоски, 20 г калійної селітри і по 15 г суперфосфату і сечовини на відро води.

Внесення добрив здійснюється після того, як ви полили моркву.

Протягом вегетації грунт у міжряддях розпушують у міру потреби.

Буряк вважається цінним харчовим продуктом, до того ж, без нього неможливо приготувати традиційну українську страву — червоного борщу.

Столовий буряк - порівняно посухостійка культура, яка не дуже вимоглива до вмісту поживних речовин у грунті, але потребує доброго освітлення. Сіють столові буряки через 5 – 7 днів після початку польових робіт. Перед сівбою грунт розпушують на глибину 5 – 8 см. На присадибних ділянках столові буряки сіють у борозенки з міжряддям 25 – 30 см. На великих площах сіють сівалками з міжряддями 45 см. Щоб мати добрі сходи, насіння буряків за 1 – 2 доби до сівби намочують у воді. Перед сівбою сапкою роблять борозенки, на дно борозенки

наливають воду і на мокрий грунт висівають насіння буряків. Глибина загортання 3 – 4 см.

При середньодобовій температурі 5 градусів сходи з’являються через 18 – 20 днів, а при більш високих температурах через 8 -10 днів. Як правило столовий буряк висівають у середині травня. У період з’явлення у рослин другого справжнього листка сходи вперше проріджують, залишаючи рослини у рядку на відстані 3 – 4 см. Вдруге проріджують при діаметрі коренеплодів 1.5 – 2см, залишаючи між рослинами у рядку 6 – 8 см. Після кожного проріджування, а також випадання дощів і поливів розпушують міжряддя і виполюють бур’яни.

Для гарного врожаю буряку потрібний частий і рясний полив в період вкорінення і формування зеленої маси. Далі культура нормально переносить невеликі засухи, надмірна вологість навіть може їй зашкодити.

Найкращі попередники для столових буряків кабачки, цибуля, помідори, перець, морква.

Редиска – це найбільш скоростигла культура. Оскільки редиска холодостійка, висівати її можна дуже рано. Сіють редиску починаючи з ранньої весни і до кінця літа. Її вирощують як ущільнювач та як маячну культуру в рядках цибулі або моркви. Редиска любить пухкий добре удобрений грунт. Перекопують грунт, боронують граблями. Сіють в борозенки на відстані 10 см один від одного, глибина загортання 4 – 5 см. Дно борозенки можна припорошити піском, щоб видно було насіння редиски. Можна зробити спеціальний маркер, він являє собою дощечку на якій набиті кілочки по схемі 5х5 см. Таку дощечку притискають до поверхні підготовленої грядки й наступають на неї ногою. Потім акуратно витягують, виходять дірочки і кидають насіння. Проривати після з’явлення сходів не потрібно. Сходи з’являються протягом 5 – 6 днів. Якщо лінь морочитись з розкладанням насіння по рядках, можна зробити стрічки х туалетного паперу або серветок. За допомогою клейстеру і зубочистки приклеюють насіння рядами на потрібній відстані. Потім зробити борозенки, полити водою і висадити ці стрічки. Посіви проріджують , залишаючи рослини у рядку на відстані 2 – 3 см. Редиску починають поливати тільки після появи сходів, а то на поверхні утворюється кірка, яка зашкодить паросткам. Редиска любить багато води. Догляд за редискою полягає в проріджуванні, розпушуванні поливі та захисті від шкідників. Так як коренеплід ніжний і соковитий його дуже люблять як підземні гризуни так і надземні мешканці., наприклад, блішки. Позбавитись від яких можна за допомогою звичайної деревної золи, обробивши рівномірно листя. Можна підживити культуру розчином коров’яка – 1:10. Так як редиска світлолюбна культура необхідно забезпечити регулярний полив, особливо в період, коли утворюється коренеплід.

В полі сіють редиску якомога раніше, з початком перших польових робіт. Насіння висівають рядами на відстані 10 – 15 см між ними на глибину загортання 1.5 – 2.5 см. Найбільш оптимальна для проростання редиски температура 18 – 20 градусів, найменша – 4 5 градусів. Заморозки в мінус 2 -3 градуси сходам не страшні. Негативно впливає на сходи тривале похолодання, рослина припиняє формування коренеплодів і утворює стрілку. У міру необхідності посіви проріджують на відстані 5 см один від одного. Одним з основних прийомів догляду за редискою є розпушування грунту. Редис дуже чутливий до поливу. У суху погоду норму поливу слід збільшити. У редису досить шкідників. Найбільш небезпечними є хрестоцвітна блішка. Боротися з нею допоможе опудрювання рослин деревною золою. Опудрювання повторюють двічі або тричі з проміжком в 4 – 5 днів, починаючи з моменту проростання сходів. Збирають редис кілька разів, у міру дозрівання коренеплодів. Редис дозріває на 18 – 20 день від моменту появи сходів.

Петрушка. Розрізняють кореневу і листкову петрушку.. В Україні вирощують переважно кореневу, а листкову використовують при консервуванні овочів. Петрушка – холодостійка культура. Взимку під снігом вона витримує зниження температури до -30 в умовах України для одержання ранньої продукції її можна висівати під зиму. Глибина загортання насіння 1,5 – 2,5 см. Після сівби грунт ущільнюють. Петрушку треба проріджувати двічі: під час з’явлення 2-3 справжнього листка та після 5-6 листка. Після другого проріджування на 1м. рядка повинно залишитися 30-35 рослин . урожай збирають у міру потреби до пізньої осені, бо рослини її не пошкоджуються приморозками. Щоб мати зелень петрушки рано на весні, декілька рядків її восени не викопують. Агротехніка вирощування петрушки така сама як і у моркви.