Мета: навчати учнів характеризувати тематику і проблематику віршів М. Вороного, визначати їхні жанрові й ритмомелодійні особливості; розкрити неоромантичне звеличення краси природи у вірші «Блакитна панна»; виховувати розуміння національної свідомості, поцінування краси поетичного слова, його здатності об’єднувати людей роздумами над вічними проблемами життя.
Вміст уроку:
1
2
3
4
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
Сьогодні ми познайомимося з пейзажною лірикою Миколи Вороного.
Розгорніть ваші зошити та запишіть:
Двадцять п'яте квітня
Класна робота
Зміст і художні особливості поезії М.Вороного "Блакинта Панна"- єдність краси природи й мистецтва
С. Єфремов про М. Вороного сказав:
«Зразок поета-естета, що найбільше кохається у формі поезії,— жрець краси, пурист художнього слова. «Яка краса! Усе життя в акорди перелить, з високих дум і почуття нове життя творить!» — міг би сказати й про себе поет, якщо акордом вважати музику вірша».
Найхарактерніша ознака віршів М. Вороного — музикальність.
Він починав творити не стільки від словесного образу, як од музики.
Для поета краса — богиня, «натхненна чарівниця», якій він ладен ставити храми і все віддати за красу.
Поетичні твори Вороного легкі, чисті, музикальні. Автор — співець ідеалів, тих недосяжних високостей, яких прагне душа людська, і разом співець серця, розбитого коханням.
Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню, оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.
Прослухайте виразне читання поезії.
Прочитайте аналіз твору.
АНАЛІЗ
Історія написання: нове XIX століття ознаменувалося зростанням напруження в суспільному, політичному житті.
У цій ситуації митці-модерністи намагаються осмислити епоху шляхом пізнання метафізичних (духовних) процесів і зламів, що спричиняють появу хаосу. Микола Вороний як яскравий представник символізму також у пошуках вічних цінностей — однією з яких є мистецтво, народжене з гармонії краси.
Рік створення: 1912.
Напрям: модернізм. Течія: символізм.
Збірка: «Гротески».
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Тематичний різновид (вид лірики): інтимно-пейзажна лірика (весняні настрої).
Тема: гармонія природи й мистецтва, «має крилами Весна запашна, лине все в прозорих шатах, у серпанках і блаватах…».
Ідея: звеличення краси й природи; возвеличення природи, життя як джерела творчої енергії , довгожданна, нездоланна… ось вона — Блакитна Панна!…
Провідний мотив: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом.
Образи: людей: ліричний герой — митець; природи: Блакитна Панна-Весна; хмариу гори, гай, луги, поля, земля, пелюстки, роса, квітки; предметів і явищ: крила, шати, серпанки, блавати, усміх, блакить, «Осанна!», мрія сну, врода, чистота, душі, сяйво мрій, арабески, камеї, фрески, пісні, гротески.
Символічні образи: Блакитна Панна (символ життя, весни, божественної присутності, краси й гармонії); блакить (символ джерела духу); «Осанна!» (символ вітання бога) та ін. Блакитна панна – це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя:
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
І Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні Голосні
І сплітаються в гротески.
Композиція (зміст):
(І октава) має крилами усміхнена примарами хмар Весна — (II октава) Весна — Блакитна Панна з’являється, їй хвала — (III октава) опис краси Панни — (IV октава) у душі ліричного героя радість: «в’ються хмелем арабески, миготять камеї, фрески, гомонять-бринять пісні і сплітаються в гротески голосні».
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: нерівностопний хорей.
Строфа: восьмивірш (октава).
Римування: паралельне й перехресне (ааббвгвг)
Художні засоби виразності: епітет, символ, персоніфікація, метафора, порівняння, інверсія, повтор.
метафори:» сміючись на пелюстках, на квітках» порівняння: а вона, як мрія сна чарівна
гіпербола: сміючись на пелюстках, на квітках анафора: має крилами Весна запашна
окличні речення:ось вона — Блакитна Панна! ЇЇ виспівує: » Осанна!» інверсія: лине все, крізь блакить майорить, сяє вродою, сміючись на пелюстках
Новаторство Миколи Вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», – зазначав він.
Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів – понад усе.
Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом символізму в українській літературі. Автор поєднав постійні епітети, характерні для фольклору, з урочистою біблійною лексикою, метафорами й мистецькими термінами.
3
12 з 12 балів
ВИСНОВКИ
Недарма Вороного називають співцем краси. Краса була і джерелом його творчості, і найголовнішим образом. Поет її бачив усюди: у чарах природи рідного краю, у високому земному призначенні людини, у її благородних почуттях.
«Високих дум святі скрижалі, всі наші радощі і жалі, всі ті боління, і надії, і чарівливі гарні мрії» — ці мотиви визначають суть, сенс лірики Вороного, девізом котрого завжди було «йти за віком і бути цілим чоловіком».
На думку М. Вороного, саме поезія символізму найкраще може передати прагнення людини, її бажання краси, пошуки кохання, роздуми над сенсом життя.