Слава Україні!
Вітаю вас, любі друзі!
Зичу всім гарного настрою та плідної роботи.
Вдома ви вже познайомилися із драмою-феєрією "Лісова пісня" ( це було вашим домашнім завданням), тому хочу почати з такої цитати.
Як я довго спала... Ніч, як повінь,
Топить біди, кроки, голоси...
Але сонце з темноти льодовень
Визволяє води і ліси,
І мене... Для чого? Знову жити?
Знов шукати в муках сенс буття?
Знов пошле кохання доль вершитель
І не дасть ні сну, ні забуття...
А як не пошле – сама покличу.
Без любові – смислу не знайду.
Дві зорі скотились по обличчю.
Хтось заграв в сопілоньку...
Іду
Ніна Горик
Красиві слова й чарівна музика сопілки вихоплюють нас із виру буденності й відносять у світ прекрасного.
Поміркуйте, які образи виникли у вашій уяві, коли ви прочитали вірш Ніни Горик, що є епіграфом до нашого уроку? Подивіться на малюнок, чи відповідає він вашим відчуттям?

А тепер погляньте, яке багате розмаїття образів у драмі-феєрії "Лісова пісня".
Усі ці образи ви зустрінете сьогодні на своєму шляху. А також на уроці ви довідаєтеся про цікаву історію створення "Лісової пісні" та з'ясуєте проблематику твору.

Жанр "Лісової пісні" – драма-феєрія (п'єса з науково-фантастичним сюжетом і персонажами з використанням різних сценічних ефектів).
Цікавою є й історія написання п'єси.
1911 рік. Уже поставлена на сцені психологічна драма "Блакитна троянда", створені такі шедеври, як "Касандра", "Камінний господар", " В катакомбах" та ін. Це ті твори, які дають право поставити ім'я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.
За жанром - "Лісова пісня", драма-казка, твір нібито легкий для сприймання й розуміння. Написала його Леся, коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало добути з її серця "те, що не вмирає". Це була творчість на межі життя і смерті. Як писала сама авторка, праця допомагала боротися "з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами".
"Юрба образів не дає мені спати, мучить, як нова недуга, - отоді вже приходить демон, могутніший над усі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала "Лісову пісню".
Образи драми оселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів та поліських озер, легенд і міфів, яких наслухалася від волинян.
Одна з найпам'ятніших подій дитинства - поїздка з матір'ю в Скулин до дядька Лева на прізвище Бас. Після перепочинку Косачі вирушили до урочища Нечимне. Шість разів відвідувала Леся береги лісового озера, а дядьків небіж Ярмило катав її на човні.
Нижче ви можете побачити основні поняття, які стосуються "Лісової пісні".
Вам їх необхідно запам'ятати, тому раджу зберегти ілюстрацію як пам'ятку.
