Літературний диктант "Правда/брехня" за змістом драми – феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Твір написано у стилі неоромантизму

Жанр твору: драма-травестія

У пролозі до твору представлена пора року - літо

Суперницею Мавки у творі виступає Марічка Гутенюк

1. Бездуховність і обивательську обмеженість утілено в образах Килини та Лукашевої матері

Зав’язкою драми є зустріч Мавки і Лукаша

Слова « Я маю в серці те, що не вмирає!» належать Русалці Польовій

Слова: « Ой лишенько! Іще не починала! Ой мій упадоньку! Що ж ти робила? Нездаренько! Нехтолице! Ледащо!» - належать матері Лукаша

« Що лісове, то не погане, сестро,- Усякі скарби з лісу йдуть…»? Так сказав дядько Лев до матері Лукаша

« І та вже відьма? Ба, та вже судилось відьомською свекрухою вам бути»? Так сказала Мавка до матері Лукаша

Слова: « Я з кодлом лісовим не накладаю так, як твій рід! Зрубай її, як хочеш, хіба я бороню? Ось на й сокиру», - належать матері Лукаша

«Заграй, заграй, дай голос мому серцю! Воно ж одно лишилося від мене»? Так звертається Мавка до Перелесника

Дядько Лев ріже свого пальця, щоб урятувати красу Русалки Польової

Лукаша перетворює на вовкулаку Лісовик

Забирає Мавку під землю «Той, що в скалі сидить»

Рятує Мавку, огортаючи вогнем вербу, на яку вона перетворилася Перелесник

Лукаш захищав дуб від охочих його зрубати

Трембіта - музичний інструмент, що є символом поетичної душі Лукаша

« Не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї!» Так говорить Килина до Лукаша про калину біля хати

«Своїм життям до себе дорівнятись» не зміг дядько Лев

Гармонію людини і природи у творі символізує дядько Лев

Розв'язкою у творі є момент, коли розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство

Трагедію кохання Мавки і Лукаша можна виразити словами героїні твору Ліни Костенко: «Моя любов чолом сягала неба, а він ходив ногами по землі»

Лукаш втрачає любов до життя, бо живе у бідності та злиднях