50. Т. Шевченко. «Кавказ». Пристрасний відгук на тогочасну загарбницьку імперську політику. Продовження теми національно-визвольної боротьби

Законспектуй!
Історія написання твору Поет пише поему "Кавказ" 18 листопада 1845р. в Переяславі. Безпосереднім поштовхом до написання твору стала загибель під час Даргинського походу царських Військ Якова де Бальмена – друга Тараса Шевченка. У смерті де Бальмена поет звинувачує не горців, а царат, який вів війну проти кавказьких народів. Т. Шевченко радів, що серед народів Російської імперії знайшовся хоч один, який протягом багатьох років захищав свою волю, мужньо вів боротьбу проти війська та завдавав йому поразки за поразкою. Горці, на жаль, не перемогли, та якщо об’єднаються всі народи, самодержавство впаде. Фольклорист і письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський, який повернувся з Кавказу, розповів Т. Шевченку про найменші подробиці побуту горців. Захоплений їхньою мужністю, палаючи гнівом не до тих, хто вбив його друга, а до хижих колонізаторів, які змусили де Бальмена воювати за імперські інтереси, Тарас Григорович написав поему "Кавказ", в якій піднімає питання про право на щастя всіх поневолених народів.
Поема "Кавказ" не призначалася для друку, але поширювалася в рукописних списках. У час перебування на Україні Шевченка читав поему селянам. У грудні 1846р. поет передав твір через М. Савича, який їхав за кордон, А. Міцкевичу. Вперше поема опублікована за кордоном у збірці "Новые стихотворения Пушкина и Шевченки".

Чому поему «Кавказ» Т. Шевченко присвятив Якову де Бальмену? Де Бальмен Яків Петрович (1813-1845) – граф, офіцер, художник-аматор. З роду офранцужених шотландців, які наприкінці XVII - на початку XVIII ст. переселились у Росію і дослужились до дворянського звання, мали маєток на Полтавщині. Яків де Бальмен захоплювався літературою, писав повісті з великою пошаною ставився до Шевченка, з яким познайомився 1843р. в селі Мойсівка. Художник-офіцер разом з М. Башиловим ілюстрував рукописний "Кобзар", що мав поширюватися серед слов`янських народів. Загинув у бою на Кавказі.

Кавказька війна та її причини. Російський царат постійно проводив жорстоку колонізаторську політику. У 1817-1864 роках на Кавказі йшла війна, кінцевим результатом якої було входження його до складу Росії. Особливо загострилася ця боротьба в Північному Дагестані і Чечні, де її з 1834 очолив сміливий воєначальник Шаміль. Визвольний рух гірських народів набув релігійної оболонки. Однак, незважаючи на це, не можна, не відзначити антиколоніального і антифеодального змісту руху горців Чечні і Дагестану, які вели справедливу визвольну боротьбу проти царського колоніалізму і хансько-бекського володарювання. Приєднання цих народів було проведено насильницькими методами, властивими царату. Тривала героїчна боротьба Кавказьких народів проти царських військ принесла горцям найбільшу славу.

Аналіз твору: