Слава Україні!!!
Добрий день усім присутнім!
Сьогодні у нас урок позакласного читання, присвячений повісті "Земля" О. Кобилянської.
Ви, напевно, пам'ятаєте, що письменниця у своїй творчості найбільше опікувалася тематикою фемінізму та жіночої емансипації. Проте ця повість відрізняється, адже основою є проблема морально-етичного плану- братовбивство, яке сталося через майно ( через землю).
Давайте уявимо собі, що сама "Гірська орлиця" завітала до нас на урок, щоб розповісти про цей унікальний твір. Що б вона хотіла нам додати?
Свою повість «Земля» я написала на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася в 1894 році в селі Димка неподалік від Чернівців, де син селянина вбив свого старшого брата, щоб самому дістати в спадщину батькову землю. За жанром це соціально-психологічна повість, тому що я спробувала розкрити причини цього страшного злочину, заглядаючи в душі кожного героя.
Прототипами героїв повісті стали члени родини Костянтина Жіжіяна — Михайло й Сава (у повісті — Федорчуки).
Мій батько доклав багато зусиль, щоб сім’я Жіжіянів не втратила й другого сина, тому цю повість присвятила саме йому. Сава Жіжіян згодом емігрував до Канади, де й помер. Прототипом Рахіри стала Маріука Магас, яка розійшлася із Савою й вийшла заміж удруге. Анна списана з наймички Кобилянських. У повісті я хотіла знайти причини братовбивства, тобто першогріха, зла у світі. Ми приходимо у світ, як чистий аркуш паперу. Книгу свого життя пишемо самі. Наше серце вчиться любити й буди відповідальним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч би якою доброю й глибоко духовною вона була, усе одно інколи чинить не так, як велить обов’язок людини. Та гріх може бути прощенний за умови щирого каяття, очищення душі. А зло завжди повертається до того, хто його зробив і не покаявся. Життя Сави без каяття й спокути страшне. Суд і справедливий вирок убивці були б кращим вибором, ніж нестерпні муки совісті, людський осуд.