33. Художнє розкриття письменником традиційних народних моральних уявлень у повісті “Маруся”

Слава Україні!!!

Вітаю!

Розгорніть ваші зошити, запишіть тему уроку:

ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

Опрацюйте поданий нижче матеріал:

1. Перегляньте відео:

2. Прочитайте матеріал нижче:
   

Робота над твором Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Давайте дізнаємося про історію створення та джерела написання повісті.

Історія створення. Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Над текстом повісті письменник працював багато – як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.

Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Твір мав надзвичайну популярність у читачів. Про це писав сам Г.Квітка-Основ’яненко: «Бачачи, що моїх Марусь читають наші добрі земляки за прилавками, продаючи перець, тютюн і др., читають по хатах, у колі родин у місті й селищах, мавши депутацію з подякою, що пишу по-нашому, я вирішив написати для цього класу людей що-небудь повчальне». Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

В основі сюжету повісті «Маруся» – чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип’ятирічна солдатська служба. Розповідь у повісті побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер – на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Якщо ж Василь зможе заробити грошей і знайти собі заміну, то Наум за такої умови дає згоду на шлюб.

Повість утверджує вічні християнські ідеали: жити, «як Бог дасть»; трудитись чесно, не думаючи про корисливість; не вдаватись у тугу, коли спіткає горе; бути смиренним; поважати батьків, старших за віком людей.

Повість «Маруся» – взірець сентименталізму. У ній яскраво змальовано життя українського селянства, працю, побут і звичаї народу. Герої твору – селяни, прості люди, які є уособленням високих морально-етичних якостей.

Щоб розчулити читача, письменник звернувся до основних мовно-стилістичних засобів сентименталізму: ліризму, пестливих форм слів, змалювання чудових українських пейзажів, чутливих і ніжних натур, зворушливих драматичних ситуацій, народних обрядів та звичаїв.

Джерела повісті:

• дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст.

• народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль.

• герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».

• майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.

Теорія літератури

«Маруся» є першою україномовною повістю нової української літератури, стала взірцем сентименталізму. Що ж таке сентименталізм і які він має ознаки.

Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment – чуття) – напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ–початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії».

Визначальні ознаки сентименталізму:

• зосередження уваги на внутрішньому світі людини;

• культ почуття, культ природи (пейзаж, переважно сільський, у літню чи весняну пору);

• утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;

• збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних;

• чиста літературна мова, простий синтаксис, наявність фольклорних мотивів;

• найхарактерніший художній засіб – літота (пестливо-зменшувальні слова).

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.

Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.

В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г.Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентименталізму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.

Проте суто сентиментальним цей твір назвати не можна, адже в ньому достовірно відтворено побут українців, оспівано красу звичаїв та обрядів, традицій. Квітка-Основ’яненко теоретично осмислив і практично застосував у своїй творчості новий на той час літературний напрям – реалізм. Що є таке реалізм? Нагадаймо його ознаки.

Реалізм (від лат. realis – речовий) – напрям у літературі та мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. в Німеччині та полягає у правдивому відтворенні дійсності в її типових рисах.

Ознаки реалізму:

• свобода творчості, культ свободи (звідси наскрізний мотив поривання в небо – чистий, вільний, прекрасний простір);

• у центрі подій – людина, її внутрішній, душевний світ (зокрема позасвідоме, вияви психіки: сни, марення, пристрасті тощо);

• внутрішні протилежності, антитези (підкреслення роздвоєності людини, одночасну належність її до двох світів – духовного і матеріального);

• людина розуміється як істота емоційна, а не раціональна (людина живе не розумом, а серцем і почуттями).

• велика увага приділяється соціально-побутовому фонові часу.

Отже, у своїй повісті автор поєднав два напрями – сентименталізм і реалізм. Соціально-побутова сентиментально-реалістична повість «Маруся» (1834) стала першою україномовною повістю нової української літератури. Її поява перетворилася на знаменне явище. У своїй «Супліці до пана іздателя» автор зазначає: «...Є такі люди на світі, що з нас кепкують, і говорять, та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було ...і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і полезне, і що стало бить, по-нашому, опріч лайки та глузування над дурнем, більш нічого не можна й написати...». Саме ці вимоги Квітка й намагався зреалізувати в повісті. Тож давайте разом будемо знаходити характерні риси такого поєднання й підтверджувати їх цитатами.

ТЕСТУВАННЯ

Повторіть домашнє завдання ( зміст повісті "Маруся").

Виконайте тест на 12 питань.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підручник, с. 122-139 ( прочитати ). https://pidruchnyk.com.ua/967-ukrliteratura-9-klas-avramenko-2017.html