Таємниці майстра слова — відкриття секретів успіху та натхнення автора
Конструктор уроків
Таємниці майстра слова — відкриття секретів успіху та натхнення автора
1

Чарівні казки вже багато століть захоплюють читачів дивовижними пригодами, незвичайними героями та несподіваними поворотами сюжету. Історії про Попелюшку, Червону Шапочку, Сплячу красуню та Кота в чоботях знайомі дітям у різних куточках планети, проте далеко не всі знають, хто допоміг цим персонажам здобути світову славу. Одним із найвпливовіших творців європейської літературної казки став французький письменник Шарль Перро, який жив понад триста років тому, за часів розкішних королівських палаців і пишних придворних свят. Цікаво, що більшу частину життя він присвятив зовсім не дитячим історіям, а державній службі, науковим суперечкам і літературній діяльності. Лише в поважному віці письменник опублікував казки, які назавжди змінили історію європейської літератури. Пропонуємо дізнатися цікаві факти про Шарля Перро, які розкриють маловідомі подробиці його біографії, творчості та походження знаменитих казкових сюжетів.
2
Прочитати цікаві факти про Шарля Перро
Шарль Перро народився 12 січня 1628 року в Парижі, столиці Франції. Його дитинство припало на правління короля Людовика XIII, а більша частина дорослого життя минула за часів Людовика XIV, відомого як Король-Сонце. Письменник прожив 75 років і помер 16 травня 1703 року в рідному місті. За цей час Франція перетворилася на один із найвпливовіших культурних центрів Європи, де активно розвивалися театр, література, архітектура та мистецтво.
Майбутній казкар народився разом із братом-близнюком, який прожив лише кілька місяців. Хлопчика назвали Франсуа, і його рання смерть стала сумною подією для родини. Шарль зростав у заможному освіченому середовищі, адже його батько працював адвокатом при Паризькому парламенті, який у ті часи був вищою судовою установою. У родині Перро велике значення надавали освіті, читанню та інтелектуальному розвитку дітей.
Шарль Перро здобув юридичну освіту й спочатку збирався працювати адвокатом. Він навчався в паризькому колежі Бове, де вивчав латину, літературу та інші дисципліни, а 1651 року отримав право займатися адвокатською діяльністю. Проте юридична практика не стала справою його життя, і невдовзі молодий чоловік почав працювати у фінансовому відомстві свого старшого брата П'єра. Цей досвід згодом допоміг йому побудувати успішну кар'єру на державній службі.
Один із братів письменника був відомим ученим і архітектором. Клод Перро вивчав медицину, займався природничими науками та брав участь у створенні архітектурного проєкту східного фасаду Лувру в Парижі. Його роботи мали важливе значення для розвитку французької архітектури XVII століття. Таким чином, родина Перро залишила помітний слід не лише в літературі, а й у науці та мистецтві.
Шарль Перро багато років працював на службі французького короля Людовика XIV. У 1663 році впливовий державний діяч Жан-Батіст Кольбер залучив його до роботи в установі, яка займалася питаннями мистецтва, літератури та прославлення королівської влади. Згодом письменник отримав відповідальну посаду у відомстві королівських будівель і брав участь в організації великих архітектурних проєктів. Отже, майбутній автор знаменитих казок добре знав придворне життя, пишні палаци та звичаї французької знаті.
Шарль Перро долучився до створення незвичайного лабіринту у Версальському палаці. Разом із садівником і ландшафтним архітектором Андре Ленотром він брав участь у розробленні садової композиції, присвяченої байкам давньогрецького оповідача Езопа. У лабіринті розташовувалися десятки фонтанів із фігурами тварин, які зображували персонажів відомих повчальних історій. Цікаво, що лабіринт мав не лише розважальне, а й навчальне призначення, проте до наших днів ця споруда не збереглася.
У 1671 році Перро став членом Французької академії – престижної установи, яка займається питаннями французької мови та літератури. Його обрали на місце одного з академіків, а урочиста церемонія прийняття відбулася 23 листопада. Письменник активно долучався до роботи академії та підтримував зміни в її діяльності. Зокрема, після його вступного виступу було ухвалено рішення зробити церемонії прийняття нових членів відкритими для публіки.
У 1672 році Шарль Перро одружився з Марі Гішон, яка була значно молодшою за нього. У подружжя народилися діти, проте сімейне щастя тривало недовго, адже 1678 року дружина письменника померла. Після її смерті він не одружувався вдруге й приділяв багато уваги вихованню та освіті своїх дітей. Історичні документи достовірно підтверджують народження трьох синів, а дослідження родинних архівів також свідчать про існування доньки.
Шарль Перро став одним із головних учасників знаменитої літературної суперечки між «давніми» та «новими». У XVII столітті французькі письменники й науковці дискутували про те, чи можуть сучасні твори перевершувати літературну спадщину Античності. Перро захищав досягнення своєї епохи й наполягав, що розвиток знань і мистецтва не зупинився на давньогрецьких та римських авторах. Особливо гострі дискусії розгорнулися після публікації його поеми «Століття Людовика Великого» 1687 року.
Найвідомішу збірку казок Перро опублікував лише у 69-річному віці. До того часу він уже мав значний досвід державної служби та був відомий як поет, літературний критик і член Французької академії. Після смерті свого покровителя Кольбера 1683 року письменник поступово відійшов від державних справ і зміг приділяти більше часу творчості. Саме останні десятиліття життя принесли йому славу, яка згодом затьмарила всі попередні професійні досягнення.
Перш ніж створити знамениту прозову збірку, Шарль Перро писав казкові історії у віршах. Серед таких творів були «Грізельда», «Осляча шкура» та «Кумедні бажання», які з'явилися друком у 1690-х роках. На відміну від звичайних народних оповідей, ці історії мали виразне літературне опрацювання та використовували художні прийоми, характерні для поезії того часу. Цікаво, що «Осляча шкура», яку сьогодні часто друкують разом із «Попелюшкою» та «Червоною Шапочкою», не входила до початкової прозової збірки 1697 року.
Шарль Перро не вигадав із нуля більшість сюжетів своїх знаменитих казок. Він звертався до народних переказів, давніх літературних джерел і вже відомих у Європі історій, надаючи їм нової художньої форми. Наприклад, оповіді, схожі на «Попелюшку» та «Сплячу красуню», існували задовго до французького письменника, а окремі їхні варіанти були записані італійськими авторами Джамбаттістою Базіле та Джованні Франческо Страпаролою. Внесок Перро полягав у тому, що він майстерно переосмислив знайомі мотиви й допоміг утвердити літературну казку як самостійний жанр.
У 1697 році в Парижі вийшла знаменита книжка «Історії, або Казки минулих часів із повчаннями». Вона містила вісім прозових творів – «Спляча красуня», «Червона Шапочка», «Синя Борода», «Кіт у чоботях», «Феї», «Попелюшка», «Ріке з чубчиком» і «Хлопчик-мізинчик». Особливістю видання були короткі віршовані повчання наприкінці казок, які пропонували читачам замислитися над людськими чеснотами, вадами та життєвими обставинами. Іноді ці висновки містили тонку іронію, тому їхній зміст був цікавішим і складнішим, ніж звичайне повчання для дітей.
Знамениту збірку Перро часто називають «Казками матінки Гуски». Такий напис з'явився на ілюстрації до книжки, де літня жінка розповідає історії дітям біля домашнього вогнища. Образ матінки Гуски уособлював традицію усного оповідання казок, які передавалися від старших поколінь до молодших. При цьому вона не була конкретною жінкою, яка особисто розповідала письменникові всі ці історії, а стала символічною постаттю народної оповідної традиції.
Авторство знаменитої збірки тривалий час викликало суперечки серед дослідників. У посвяті до видання 1697 року стояв підпис П. Дарманкур, пов'язаний із молодшим сином письменника П'єром Перро Дарманкуром. Через це виникли припущення, що саме юнак міг написати або підготувати частину казок. Проте більшість літературознавців пов'язує основну творчу роботу з Шарлем Перро, хоча точна роль його сина в підготовці видання залишається предметом наукових обговорень.
У початковій версії «Червоної Шапочки» не було щасливого порятунку дівчинки. На відміну від добре відомого варіанта братів Ґрімм, у казці Перро вовк з'їдає і бабусю, і внучку, а мисливець або дроворуб не з'являється, щоб урятувати їх. Після цього письменник додає повчання про небезпеку довірливості та необхідність остерігатися підступних незнайомців. Такий фінал показує, що старовинні літературні казки не завжди були створені для того, щоб заспокоювати читачів щасливим завершенням.
Саме в казці Шарля Перро Попелюшка отримала знамениті скляні черевички. У французькому тексті 1697 року вони називаються pantoufles de verre, тобто черевички зі скла. Згодом виникла популярна версія, нібито письменник мав на увазі хутряне взуття, а слово «скло» з'явилося через плутанину між подібними французькими словами verre та vair. Проте оригінальне видання прямо підтверджує скляні черевички, тому підстав вважати їх помилкою перекладу немає.
Казка «Спляча красуня» в оригінальній версії Перро не закінчувалася пробудженням принцеси. Після її одруження з принцом історія продовжувалася й розповідала про небезпеку, яка загрожувала молодій родині з боку матері принца, що була людожеркою. Жорстока королева намагалася позбутися невістки та онуків, проте її задум не здійснився завдяки допомозі відданого слуги. У багатьох сучасних дитячих переказах цю частину сюжету скорочують або повністю вилучають, тому читачі нерідко навіть не здогадуються про її існування.
Виписати будь-які три факти коротко, які сподобалися
Позначити граматичну основу
3
4
Шарль Перро залишив після себе значно більшу спадщину, ніж кілька всесвітньо відомих казкових історій. Його життя поєднало державну службу, літературні дослідження, участь у культурному розвитку Франції та творчу працю, яка вплинула на багатьох наступних письменників. Завдяки його майстерності старовинні сюжети набули нової художньої виразності й поступово стали невіддільною частиною європейської дитячої літератури. Водночас порівняння ранніх текстів із сучасними переказами допомагає зрозуміти, як змінювалися суспільні цінності, літературні смаки та уявлення про виховання дітей. І хоча від часу смерті письменника минуло понад три століття, створені ним образи продовжують жити в книжках, театральних виставах і кіно, відкриваючи кожному новому поколінню читачів чарівний світ казок.
Дібрати та записати слова, які характеризують автора
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Так: 0
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 0
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 0
Так: 0