Робота з підручником.
Прочитайте уважно розміщену статтю із підручника (с.4-6) та запишіть у зошити визначення "Книга"
Сьогодні важко знайти людину, яка не вміє читати. Книга стала невід’ємною частиною нашого життя. Але так було не завжди.
У прадавні часи, коли люди ще не знали багатьох загальновідомих нині речей (наприклад, що земля кругла, що пори року чергуються тощо), єдиним засобом передавання знань з покоління в покоління було усне слово. Ті далекі часи часто називають «дитинством людства». Саме тоді, наприклад, з’явилися перші оповідки про тварин, які згодом перетворилися на відомі вам казки про лисичку-сестричку та вовчика-братика.
Але згодом люди навчилися писати й читати. Тож їм захотілося не лише записати чиїсь оповідки, а й спробувати створити власні. Ось тоді й з’явилася КНИГА.
Книга – набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, виготовлених з паперу або іншого матеріалу, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називаються сторінками. Електронна книга – версія книги в електронному (цифровому) вигляді. Такі книжки можна читати за допомогою комп’ютерів, мобільних телефонів чи спеціалізованих пристроїв. Озвучену й записану на цифровий носій книгу називають аудіокнигою.
Якою була перша книга, не знає ніхто. Можливо, її надряпали на корі якогось дерева чи звірячій шкурі. А коли люди навчилися обпалювати глину, то почали записувати тексти на сирих глиняних табличках, які потім клали до печі. Такими були «глиняні книги» в стародавньому Вавилоні чи Китаї. Проте за такої «технології» кожен ваш підручник важив би кілограмів тридцять і до шкільного рюкзака аж ніяк би не вмістився! Ті прадавні книги були недовговічними, бо глина легко розбивалася. Та й користуватися такими важелезними брилами було незручно.
Згодом винахідливі давні єгиптяни з рослини папірус навчилися виробляти та зшивати довгі сувої, які з протилежних кінців намотувалися на спеціальні палиці. Під час читання такої книги треба було не перегортати сторінки, а терпляче перемотувати сувій від краю до краю. А ще згодом у місті Пергамі почали використовувати для письма прямокутні шматки гарно вичиненої телячої шкури (так звані пергаменти, від уже згаданої назви міста). Нарешті в книзі з’явилися сторінки і вона набула приблизно того вигляду, до якого звикли сучасні люди.
Спочатку книги були рідкістю, на яку можна було натрапити лише в монастирях чи в заможних родинах. Згодом їх спробували робити з дешевшого паперу, а потім почали друкувати на друкарському верстаті, що неймовірно збільшило наклади.
Книга з’явилася майже в кожній людській оселі. А далі, з бурхливим розвитком технологій, з’явилися нові види книги – аудіо та електронна. Тож книга була, є і буде надійним супутником, другом, порадником і розрадником людини.
Проте іноді можна почути: «А навіщо читати? Адже значно легше й швидше переглянути фільм, знятий за літературним твором». Звісно, література й кіно не є ворогами, а доповнюють одне одного. Проте гарна книга завжди краща за екранізацію, хай би яким цікавим був фільм. Адже, переглядаючи кінострічку, людина опиняється у світі, створеному кінорежисером і акторами. А ось читаючи книжку, вона творить власний художній світ. Тож скільки б не з’являлося мультфільмів чи кінофільмів про пригоди Мауглі чи Попелюшки, діти залюбки читають і читатимуть історії, придумані колись Редьярдом Кіплінґом та Шарлем Перро.
До того ж, аби зняти гарний фільм чи придумати цікаву комп’ютерну гру, треба дуже багато читати. Як тут не згадати слова сучасного успішного бізнесмена і письменника Дена Кеннеді: «Успішні люди мають великі бібліотеки, а всі інші – великі телевізори».
.png)
