Концептуальні засади НУШ: міфи та реалії

Світ стрімко змінюється, народжуються й виростають нові покоління, у суспільстві з’являються нові цінності, впроваджуються різні підходи до життя. Тому у відповідь на зміну парадигми свідомості соціуму та соціальних орієнтирів створили реформу #НУШ. Кожна система освіти покликана готувати дітей до майбутнього. Мета реформи НУШ – створити школу, у якій«буде приємно навчатись», а також яка «виховає інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення».

У вебінарі вчителька початкових класів і англійської мови у молодших класах Олена Грищук продемонструє позитивні сторони реформи НУШ та розвінчає поширені міфи.

10 ключових компетентностей НУШ:

• спілкування державною та іноземними мовами;

• математична компетентність;

• основні компетентності у природничих науках і технологіях;

• інформаційно-цифрова компетентність;

• уміння вчитися впродовж життя;

• ініціативність і підприємливість;

• соціальна та громадянська компетентності;

• обізнаність та самовираження у сфері культури;

• екологічна грамотність і здорове життя.

Тестування PISA

В основі PISA лежить узгоджений на міжнародному рівні набір тестів з математики, читання, природничих дисциплін, які проводять кожні три роки серед 15-річних учнів у країнах-учасницях програми. PISA оцінює предметні знання, а також те, чи вміють учні застосовувати ці знання творчо, зокрема у незнайомих контекстах.

Результати тестування у 2018-ому році в Україні були невисокими, що вказує на проблеми у нашій системі освіти.

Розвінчання міфів

Радянська система освіти – найкраща.

У свій час радянська система освіти показувала непогані результати, проте у людей не було можливості порівнювати їх з іншими країнами. До того ж багато професій, які були під час Радянського союзу вже зникли, та з’явились нові. Відповідно продовжувати навчатись за старою системою освіти сьогодні немає ніякого сенсу.

Бідні завжди погано вчитимуться в школі. Бідні – це вирок.

Під час дослідження PISA 2012 року 10% п’ятнадцятирічних підлітків з найбідніших родин у Шанхаї показали кращі результати з математики, ніж 10% найпривілейованіших школярів у США і у багатьох інших країнах.

Діти з низьких соціальних верств досягають різних успіхів залежно від школи, де вони вчаться або країни, де живуть. Ба більше, країнам, де бідні школярі добре вчаться, вдається пом’якшувати соціальну нерівність. Деякі з них залучають найталановитіших учителів до викладання у найскладніших класах.

Успішна освіта дорого коштує.

Угорщина, яка витрачає 47 000 доларів на одного учня у віці від 6 до 15 років, демонструє такі ж успіхи, що й учні з Люксембургу, які витрачають понад 187 000 доларів на одного учня. Тобто, успіх залежить не від того, скільки грошей витратили, а від того, як їх використали.

Менші класи завжди гарантують кращі результати.

Навпаки, менші класи часто забирають фінансування, яке було б доцільніше витратити деінде – наприклад, на вищу заробітну плату для вчителів. Найуспішніші освітні системи згідно з PISA зазвичай надають пріоритет якості викладання, а не розміру класів.

Що більше часу на навчання – то вища успішність.

Якщо підтримувати якість викладання на тому ж рівні, збільшення часу для навчання дасть хороші результати, але якщо підвищити якість викладання, то кращих результатів вдасться досягнути, без збільшення часу.

Успіхи в навчанні залежать від успадкованого таланту.

Один із найважливіших висновків PISA полягає в тому, що в більшості країн, де вважається, що аби досягнути успіхів, учні мусять багато працювати, практично всі школярі рік за роком демонструють високі досягнення.

Деякі країни мають кращу освіту завдяки власній культурі.

Культура – не вирішальний критерій успіху. Наприклад, середня успішність з природничих дисциплін значно покращилася у 2006-2015 роках у Колумбії, Португалії, Ізраїлі й Румунії. За цей період водночас скоротилася частка тих, хто погано навчається.

Вчителями мають бути тільки найкращі випускники.

Лише у Фінляндії та Японії звичайний учитель має вищі результати числової грамотності, ніж звичайний випускник коледжу, тоді як у Чехії, Данії, Естонії, Словаччині та Швеції –навпаки.

Щоб підвищити стандарти, треба відбирати учнів за здібностями.

Дані PISA вказують, що жодна з країн, які ділять учнів за здібностями, не демонструє найефективніші освітні системи чи ті, де є найбільший відсоток успішних школярів. Найефективніші системи – ті, що надають рівні можливості для навчання всім учням.

Отже, НУШ – це нове освітнє середовище, вміння педагога  зрозуміти дитячий світ та показати кращі якості для підготовки дітей до майбутнього. Це новий підхід до навчання, що передбачає розвиток критичного мислення та емоційного інтелекту, а також визнання талановитості і цінності кожної дитини.

Для того, щоб дізнатись більше про концептуальні засади НУШ переходьте за посиланням та дивіться виступ Олени Грищук.

 Переглянути вебінар: https://vseosvita.ua/webinar/konceptualni-zasadi-nus-mifi-ta-realii-409.html