Чи обов'язково потрібно закладу освіти розробляти власне положення про академічну доброчесність?

Так, для закладу освіти бажано і доцільно розробити власне положення про академічну доброчесність, хоча прямо обов'язок щодо цього не закріплено в законодавстві як імперативна норма.

Чому це важливо:

1. Визначення стандартів — кожен заклад освіти може конкретизувати, що саме вважається порушенням академічної доброчесності в його контексті (плагіат, фабрикація, списування тощо).

2. Юридична захищеність — у випадку спірних ситуацій, включаючи судові розгляди, наявність положення дозволяє довести, що правила були чітко донесені до учасників освітнього процесу.

3. Прозорість і справедливість — положення дозволяє впровадити чіткі механізми запобігання порушенням, порядок розгляду справ, процедури притягнення до відповідальності.

Законодавчі підстави:

• Стаття 42 Закону України «Про освіту» закріплює принципи академічної доброчесності та визначає загальні наслідки її порушення.

• Методичні рекомендації МОН України неодноразово наголошують на потребі розробки внутрішніх політик з академічної доброчесності.

Висновок: Розробка власного положення про академічну доброчесність є не просто бажаною, а фактично необхідною умовою для ефективного та законного управління академічною етикою в закладі освіти.

Приклад:
«ПОЛОЖЕННЯ про академічну доброчесність педагогічних працівників в (закладі освіти)».

Необхідно зауважити, що управління Державної служби якості освіти у Чернівецькій області надало роз’яснення, що в закладі загальної середньої освіти НЕ МОЖЕ бути розроблено положення про комісію з академічної доброчесності, оскільки створення такого органу не передбачене Законом України «Про повну загальну середню освіту». Відповідно до частини восьмої статті 43 цього Закону, рішення про встановлення факту порушення педагогічним працівником принципів академічної доброчесності та визначення виду академічної відповідальності ухвалюється педагогічною радою із залученням працівника та/або його законного представника.

Разом із тим, позиція Управління Державної служби якості освіти у Чернівецькій області не повною мірою відповідає нормам чинного законодавства, оскільки, відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», внутрішніми положеннями закладу освіти можуть визначатися види академічної відповідальності, а також механізми виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності.

Хто має право виявляти факти академічної недоброчесності

Виявляти факти академічної недоброчесності мають право різні учасники освітнього процесу та відповідні органи закладу освіти. Українське законодавство НЕ ВСТАНОВЛЮЄ вичерпного переліку таких суб’єктів, але на практиці вони охоплюють:

1. Педагогічні працівники.

   Найчастіше саме вони першими помічають порушення (наприклад, списування під час іспиту, виявлення плагіату в роботі студента).
   Мають право складати акт про порушення та ініціювати розгляд.

2. Наукові керівники / рецензенти.

   Під час перевірки курсових, дипломних, магістерських та наукових робіт можуть виявити плагіат, фальсифікації, фабрикацію даних.

3. Експертні комісії або комісії з етики / академічної доброчесності.

   Це спеціальні органи, створені в закладі освіти згідно з внутрішніми положеннями.
   Вони розглядають підозри, аналізують докази, приймають висновки.

4. Адміністрація закладу освіти.

   Може ініціювати службову перевірку, дати доручення відповідним підрозділам, окремим працівникам.

5. Здобувачі освіти.

   Мають право подавати заяви або скарги, якщо стали свідками порушень з боку інших здобувачів освіти чи навіть педагогічних працівників.

6. Зовнішні експерти.

   Наприклад, під час акредитації програм або перевірки наукових робіт на плагіат (антиплагіатні системи).
   Також наукові журнали можуть виявити недоброчесність при поданні публікацій.

Для виявлення порушень академічної доброчесності (зокрема, плагіату) у закладах освіти використовуються спеціалізовані програми і сервіси, серед яких найпоширенішими є:

1. StrikePlagiarism.com — міжнародна система перевірки текстів на наявність плагіату, рекомендована для закладів освіти України.

2. PlagiarismCheck.org — сервіс для глибокої перевірки академічних, наукових і студентських робіт на наявність порушень доброчесності.

3. Turnitin — одна з найавторитетніших міжнародних систем перевірки академічних текстів, що широко використовується у світі.

4. Sistem Plagiat.pl — польська система для перевірки академічних робіт, яка також застосовується в українських вишах.

Розмежування авторського права та академічної доброчесності: аналіз листа МОН «Щодо рекомендацій з академічної доброчесності для закладів вищої освіти» від 23.10.2018 № 1/9-650

У листі чітко наголошено на відмінностях між порушенням авторського права та порушенням принципів академічної доброчесності. Це важливе роз'яснення, яке допомагає закладам освіти та учасникам освітнього процесу правильно кваліфікувати ті чи інші дії.

Основні відмінності:

Авторське право — це юридична категорія, яка регулюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативними актами.

Йдеться про охорону прав автора на твір (тексти, зображення, програми, наукові роботи тощо), включаючи право на використання, відтворення, поширення тощо.

Академічна доброчесність — це етична категорія у сфері освіти і науки, закріплена, зокрема, в Законі України «Про освіту».

Вона охоплює ширший спектр поведінки, включаючи чесність у виконанні робіт, уникаючи списування, маніпуляцій, підробок, і зобов'язує дотримуватися належного цитування джерел.

Приклад розмежування:

Плагіат може бути: Порушенням академічної доброчесності (наприклад, неправильно оформлена цитата у студентській роботі).

Або одночасно порушенням авторського права, якщо твір використано без дозволу автора в комерційних або публічних цілях.

Висновок: МОН рекомендує НЕ ОТОТОЖНЮВАТИ ці два явища (авторське право та академічну доброчесність), а розглядати порушення академічної доброчесності як внутрішньоосвітню етичну проблему, а порушення авторського права – як правопорушення, яке може мати юридичні наслідки.

Матеріал підготувала Лілія Орел, освітня юристка та психологиня.