Найважливіші рішення — це не те, що ви робите, а те, що вирішили не робити.
Стів Джобс
Сьогодні у перший рік нового року поговоримо про те, що варто залишити у старому році.
Припиніть. Пробувати. Усі. Ці. Речі.
І якщо хтось змушує вас відчувати інакше, перестаньте приймати його поради.
Зосередьтеся на педагогіці та досвіді учнів. Інструменти зміняться завтра. Хороша педагогіка не зміниться.
Тайлер Раблін (Tyler Rablin), американський вчитель
Як ви гадаєте, про що каже Тайлер Раблін?
Попри війну, «агенти змін»(модератори реформ, амбасадори НУШ тощо) нам постійно пропонують для практичної реалізації щось(у їхній уяві) мегакруте і бомбезне, модне і суперпопулярне.
Дякуємо, але не зараз. Бо модні тенденції є швидкоплинними, а інформація про їхню доказову ефективність, як правило, відсутня.
Перш ніж пропонувати реалізацію нових ідей, ми маємо визначити речі, які треба припинити робити.
Дуглас Рівз
Verschlimmbesserung (нім. поліпшення, яке лише погіршує ситуацію).
От не знаю чи чули це слово в нашому МОН, але в них і нижче по вертикалі чомусь продовжує діяти принцип: додаючи якусь інновацію хотіли як краще, а вийшло як завжди.
Три можливі варіанти дії заради «впровадження» інновацій:
1. Висадити квіти між бур’янами.
2. Прочитати квітам лекцію про те, як «порозумнішати» та почати раціональніше використовувати наявні поживні речовини.
3. Вирвати бур’яни й лише тоді, посадити квіти. Не забувати леліяти квіти(поливати, підживлювати тощо).
Звісно, третій варіант – це не наш шлях.
Коли система не працює (у нас вона повністю зламана!), а люди в системі виснажені та перевантажені, ви не можете вирішити проблеми, додаючи до системи ще більше речей та ускладнюючи її.
Інновації, нові ідеї, пілотні програми…
Не зараз.
Зараз треба почати не з додавання, а з віднімання! Зробіть школу простішою.
Дайте вчителям і учням можливість дихати.
Коли людям стане легше, тоді з’ясуйте, чого не вистачає вашим школам і що стратегічно додати, щоб зробити їх сильнішими.
Джастін Райх, професор Массачусетського технологічного інституту
Джастін Райх вважає, що слід уважно придивитися до наших шкіл і перш за все визначити все, що нам більше не потрібно робити.
На його думку, потрібно знайти якомога більше «неїстівних(малопоживних тощо) страв», які ми зможемо зняти з тарілок вкрай перевантажених освітян.
За своєю суттю, мистецтво віднімання полягає у видаленні нікому не потрібних периферійних елементів, щоб ми могли краще зосередитися на найважливіших речах.
Школи — це складні системи, які врівноважують конкуруючі потреби різних акторів і зацікавлених сторін. Багато частин системи освіти з’явились у результаті потужної пропаганди з боку якоїсь лобістської групи. Під їхнім натиском довелось додати якусь програму (факультатив, позаурочний захід тощо) чи вимогу. Так школи стали сумішшю нав’язаних пріоритетів та часто випадкових ініціатив.
Звісно, за словами Джастін Райха, спроба видалити щось із списку доданого може бути невигідною зацікавленим сторонам, які будуть затято захищати своє правило/програму/стандарт/політику.
Джастін Райх констатує, що віднімання не відразу призведе «до яскравих сонячних променів і надії, що вливаються крізь вікна класу», але кожне маленьке віднімання може змусити людей почуватися трохи легше, дихати трохи легше.
Тому, коли школа опиняється в стані кризи, віднімання стає секретною зброєю, щоб повернути її на правильний шлях.
Звичайно, віднімання не вирішує всіх проблем, але це може зменшити стрес полегшити тягар та повернути одну річ, якої не вистачає всім вчителям – час.
“Нам потрібно уважно придивитися до наших шкіл і визначити все, що нам більше не потрібно робити”, – зазначив експерт.
Ті, хто керує школами повинні припинити додавання та прийняти «мислення віднімання».
Почніть з малого. Яку програму чи процес ви можете виключити зі своєї школи чи класу, бо вони не є ефективним використанням часу?
Як, на вашу думку, спрощення програм або навчального плану у вашій школі вплине на моральний стан та ефективність персоналу?
https://ascd.org/el/articles/the-power-of-doing-less-in-schools
Попри екстремальність ситуації воєнного часу, за методом «як Пилип з конопель» на голови вчителів й надалі зненацька вистрибують якісь дивні «педагогічні бліцкріги» чи методики «оцінювання результатів навчання».
Не дивно, що фейкові імітації "інновацій" від агентів змін сприймаються в наших школах як "нашестя інопланетян" з Планети Рожевих Поні. Бо вони всі живуть у своєму світі удаваної реальності, а школи – в реальному світі (з реальними учнями, реальними батьками з реальними труднощами, реальними повітряним тривогами...).
В освіті такі "агентозмінські" проєкти, як правило, лише шкодять. Бо не просто самі грантоїди якісь папірчики генерують для звіту, а й на голову вчителя насипають масу паперових псевдоінновацій. Зрештою, сидить цей вчитель днями і ночами, наприклад, заповнюючи замість звичайного табеля, "Свідоцтво досягнень", яке майже ніхто з батьків не читає, а якщо читає, то не розуміє.
Чи купує наліпочки про навчальні "осередочки", які за великі гонорари тупо змавпували в однієї вчительки з Техасу. І чхати вони хотіли на те, що це застаріла концепція зонування освітнього простору, яка теж шкодить...
Не даремно ж педагог-практик Люба Хомич закликає: "Дайте міністру заповнити свідоцтва досягнень за 5 клас на 36 учнів у двох екземплярах(для батьків і в особову справу). Цього буде досить, щоб їх скасували".
7 сторінок на кожного з як мінімум 30 учнів у міській школі...
Коли додавали свідоцтва досягнень ставив запитання до "змінотворців" на які так і не отримав відповіді:
1. Скільки часу піде на кваліфіковане заповнення одного свідоцтва спочатку у вчителів-предметників, а потім у класного керівника, який має звести все це до купи?
2. Який відсоток батьків буде у отетофсьо вчитуватись? Скільки з них зрозуміє шовонотаке? Скільки часу вчителеві треба буде витратити на пояснення? І шо воно дасть для прориву до нової якості освіти?
3. Як буде оплачуватись додаткова робота освітян із заповнення такого свідоцтва(роздрукування на папері тощо) та додаткові консультації батькам і учням?
4. Чи відповідає ця "інновація" принципу економії праці, який є головною передумовою успішного розвитку освітньої сфери.
5. У кого це "списали" і чи там, де це списали, є дослідження, які підтверджують ефективність цієї практики. Які є підстави для переконання, що чужа не надто вдала практика, запрацює в українських умовах.
Утім, відсутність відповіді – це теж відповідь.
«Речі, які ми прибираємо з учительських столів».
Мій минулорічний пост у ФБ про силу віднімання в освіті дуже добре зайшов колегам. Вони просять повторити голосніше для тих, хто позаду(працівників МОН, штатних агентів змін тощо).
На жаль, доводиться констатувати наступне:
Курс на шоу-реформи мав неминучий "побічний ефект": якщо раніше все робилось "для галочки", то тепер - "для фоточки". Ефектність, а не ефективність, понад усе! Особливо з 2016 року, коли взялись за реалізацію піар-проєкту НУШ. Часто головним є дати гучну назву якійсь псевдоподії(на кшталт, «освітній бліцкріг»). Усе інше не важливо.
Коли справи йдуть вкрай погано і надашотодєлать, з’являється купа феєричної фігні, яку називають “інноваційними проєктами”. Я наслідок, "маємо, що маємо": "школу нерадості" з постійним "додаванням" того, що навряд чи працюватиме і без "віднімання" того, що вже не працює.
Ще Григорій Сковорода назвав ефективний спосіб забезпечення змін на краще: «Не вчіть яблуню родити яблука. Краще відженіть від неї свиней». Настав час відганяти свиней.
Головні «неїстівні страви», які слід прибрати з тарілок вчителів у новому році:
Мінімізуйте усілякі наради, атестації, сертифікації, агентозмінські тусовки з модними назвами тощо.
Спекайтесь менталітету постійної активності, який краде особистий час. Запровадьте і жорстко дотримуйтесь «права на відключення» вчителя в позаробочий час.
Звільніть вчителів від надмірного контролю, необхідності звітувати про «проведені заходи» тощо.
Утримуйтеся від додавання непотрібних (неефективних тощо) псевдоінновацій та модних інструментів.
... ?
Отримав ще купу пропозицій від колег щодо віднімання:
Людмила Лісовенко: На мою думку 5 мало б бути - "сформувати ефективну взаємодію з педагогами", тому що думки вчителів-практиків, як голос волаючого в пустелі... МОН живе десь у своєму власному світі як воно має бути. Вчителів сприймають лише як слухняних виконавців, їх думку не чують. Чи не хочуть чути
Allis Val: Освіту слід перевести в режим енергозбереження: не придумувати нові випробування ні для дітей, ні для вчителів. Зберегти те хороше, що є, і вижити. Наприклад, прибрати оті атестації з комісіями на різних рівнях, що складаються з людей, які не мають відношення до вчителя і предмету, який той вчитель викладає. Для мене особисто, це є найбільшим приниженням і не має нічого спільного з професійним розвитком.
Inga Yevdokymova: Звільніть вчителів від неймовірної кількості паперів, видуманих заходів і іншої бюрократії. Звільніть дітей від перевантажених занять, давайте вчителю простір і заохочуйте матеріально. І буде вам щастя!
Михайло Войцехівський: Запитайте у вчителя про його професійні потреби. Вислухайте та почуйте учителя Довіряйте учителю.
Майя Стельмах: І першим мінусом може от зараз стати переформатування олімпіад: тільки за бажанням і за організації їх вищими учбовими закладами для заохочення та виявлення здібних абітурієнтів
Maria Voloschuk: Впродовж моєї роботи в освіті (а відпрацювала 40рр.) завжди йшов процес "додавання". " Віднімання" існувало лише у двох форматах.
1)Ти сам звільняєшся ( якщо вже не можеш терпіти).
2)Тебе примусово звільняють( якщо ти " не розумієш натяків").
Oksana Brauner: Більшість описаних активностей, які заважають якісному освітньому процесу і вбивають нервову систему вчителя - це неоплачувана робота. Бо заробітну плату платять лише за аудиторні заняття. Але хто може заборонити засновнику використовувати освітян на всіляких толоках, суботниках, місячниках з тощо?!
Людмила Киричук: Школа стала токсичною не тільки для дітей, але для вчителів теж. Це не голі слова. Це не просто відчуття. Це і доведено експериментальними вимірюваннями(((
Школу назавжди покинули відчуття радості відкриття, задоволення від навчальної спроможності та і саме життя пішло. Скільки ще треба мучитись, щоб усвідомити, що пора злазити з мертвого коня?
Олена Кулик: Вже так розгрузили, що не вистачає ні сил, ні часу, ні нервів! Особлива подяка за Айком-2!!!
Lyudmila Chychuk: Який правильний підхід! Неначе про наше воєнне сьогодення. Коротко описано саме те, що відчуваю я, що відчувають мої колеги: непомірна втома…А тут безкінечні реформи, папери, нав’язливі вимоги оволодіння компетентностями від некомпетентних міністерств…
Леся Боринська: Це найкраще що я почула за ці всі роки !
А то відчуваєш себе загнаним кроликом і піддослідною мишкою... А ці папери і доказові матеріали цілковите приниження вчителя, як людини !
Harasym Yaroslava:
-навчальних предметів забагато;
-неефективні факультативи для довантаження до ставки відняти;
-культосвітній профіль (щоденні свята, конкурси, флеш-моби) відняти;
-фотозвіти начальству відняти;
-кожного тижня шкільні, міжшкільні і територіальні спортивні змагання прибрати, зриваються всі уроки в класах, якщо школа малокомплектна сільська;
- десятки мовно-літературних конкурсів, які нічого в майбутньому учня не визначають крім грамоти і втраченого недоцільно часу — прибрати;
-різні конкурси для обласних станцій юних натуралістів — відняти (цікаво чим ще займаються їхні працівники крім збирання куп фотоматеріалів, результатів липових досліджень, сценаріїв агіткультбригад(совок) і ще різної лобуди.
Надія Зелінка: Зніміть з учителів обов'язкові предметні олімпіади. Нехай цим займаються інститути й університети а також зацікавлені батьки.
Mariya Gumeniuk: А знаєте що... заберіть відосіки, флешмобчики та фотозвітики і частина шкіл пропаде....:)) бо там не вчать, а цілими днями відосіки знімають, щоб показати, як вони файно працюють.))
Освітній експерт:
Громовий Віктор
