Дошкільне виховання є першою ланкою в системі безперервної освіти людини. Виховання дитини є дуже складним видом професійноїдіяльності, цедіяльністьпостійного спілкування.
Сама особистість педагога-вихователя має визначальну, особливу роль у загальному розвитку дитини. В той же час вихователь несе відповідальність за життя та здоров’я дитини упродовж перебування її в садочку. Такий широкий та відповідальний спектр професійних обов’язків викликає у вихователів постійне психоемоційне напруження.
Вихователь дошкільного закладу у своєї професійній діяльності постійно виходить за межі професійних обов’язків, тому що професія вихователя — значною мірою не професія, а покликання, яка потребує великого терпіння та любові.
В той же час, сучасне буття, невпевненість в завтрашньому дні, нестійкість в економіці накладає додаткове психоемоційне напруженням на психофізіологічний стан вихователів.
Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.
Симптоми та стадії професійного вигорання
Психофізичні симптоми:
почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
різка втрата чи різке збільшення ваги;
постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні.
Соціально-психологічні симптоми:
байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися.
Поведінкові симптоми:
відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;
зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.
Стадії професійного вигорання
Перша стадія
починається приглушенням емоцій, згладжуванням гостроти почуттів і свіжості переживань; фахівець зненацька зауважує: начебто все поки нормально, але ... нудно і порожньо на душі;
зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї;
виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Не лізьте до мене, дайте спокій!»
Друга стадія
виникають непорозуміння з колегами по роботі, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;
неприязнь починає поступово проявлятися в присутності членів колективу - спочатку це важко стримувана антипатія, а потім і спалахи роздратування.
Третя стадія
притуплюються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «спрощується», людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;
така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчутний холод байдужості поселяється в його душі.
Діагностика емоційного вигорання
Провести діагностику синдрому вигорання, встановити його вираженість та наявність окремих його симптомів можливо за допомогою тестових методик, їх в психологічній літературі існує велика різноманітність, як для діагностики професійного, так і для діагностики емоційного вигорання.
Також для дослідження синдрому вигорання можна використовувати різноманітні “додаткові” опитувальники, що встановлюють рівень стресованості особистості, рівень задоволеності життям: рівень тривоги та визначення персональних стратегій адаптації до стресових умов тощо.
Пропоную Вам пройти тест на емоційне вигорання. (Просто натисніть на цей тектс)
Що робити, якщо Ви вже стали жертвою вигорання?
Взагалі, робота із синдромом вигорання починається з розвантаження. Можна зменшити обсяг обов’язків, делегувати щось, розділити відповідальність, ставити реалістичні цілі, критично розглядати наявні очікування. Це велика тема для обговорення.
Якщо синдром вигорання має вже більш виражену форму, потрібно піти на лікарняний, фізично відпочити, звернутися до лікаря, при більш легких розладах корисним буде лікування в санаторії. Або просто влаштуйте гарний час для себе, поживіть в стані розвантаження.
Бережіть себе та будьте здорові!)))
