Загадкова прогулянка

В небі ластівка летить,
З вітром листя шелестить,
Воду п'є лелека.
Сонце палить.
Спека.
Дозріває жито.
Яка пора?

Де вона проходить –
Там травиця сходить,
Квіти розцвітають,
Солов'ї співають.

Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто…

Ой, немає їм ціни!
По льоду біжать вони –
Швидконогі…

Прийшла дівчина до хати,
Узялась хазяйнувати:
Вправно скриню відімкнула,
В жовту свитку ліс вдягнула.

Він на колір золотистий,
І як персик, бархатистий.
Кісточку виймаємо,
З радістю вживаємо.

Чи то жовта,
Чи то синя
Соковита господиня.
Чи то сонце,
Чи то злива —
Пригостить нас влітку...

Лампочка вгорі висіла,
Стала смачна, пожовтіла.
Діти лампочку зірвали,
З апетитом скуштували.

Народжується з квітки,
Його всі люблять дітки,
Заліза в нім багато,
Рум'яне і хрустке.
А ну, скажіть, малята,
То що ж воно таке?

На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
До червоних помідорів,
До капусти і квасолі.
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?...

В полі хороше мені
Зеленіти навесні.
Чим же я – не молодець? .
Маю диво-корінець,
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю.

Як і зайчик, має вушка,
Весь пухнастий, як подушка,
Любить моркву, капустину,
Лагідний, немов дитина.
Білий, ніби заметіль,
В клітці спить маленький…

Хвостик, як ниточка,
Сама, як калиточка,
А очі, як насінинки.

Має дуже прудкі ніжки,
Наставляє грізно ріжки
На великого собаку.
Той сховався з переляку.
А дасте ви їй травиці,
Кухлик чистої водиці –
Молочком вас пригостить.
Хто вона? Ану скажіть!

Влітку медом ласував, досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг – позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни.