Мандрівка глибинами космосу

Це зоря, що є центром Сонячної системи. Як і всі зірки, Сонце не має твердої поверхні і являє собою гарячу плазму, сплетену магнітними полями. Ця зоря світить майже білим світлом, але через сильніше розсіювання і поглинання короткохвильової частини спектра атмосферою Землі пряме світло Сонця біля поверхні нашої планети набуває певного жовтого відтінку. Навколо Сонця обертається вісім планет (4 земної групи – Меркурій, Венера, Земля, Марс; і 4 газових гіганти – Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун), декілька карликових планет (Плутон, Ерида, Церера і т.д.), а також десятки тисяч астероїдів, сотні тисяч комет і крижаних тіл. Його випромінювання підтримує життя на Землі та визначає клімат нашої планети. Дай назву цій зорі.

Життя націй планеті є дивовижним, скільки видів тварин на ній живе, скільки різних рослин, що навіть важко уявити. Земля — третя від Сонця нашої Сонячної системи. 70% поверхні планети вкрито водою. Коли астронавти вперше вийшли в космос, вони вперше поглянули на Землю людськими очима і назвали наш дім Блакитною планетою.

Ця планета Сонячної системи, яка є четвертою планетою від Сонця і є другою найменшою планетою у Сонячній системі.
Марс також часто називають «Червоною планетою» через його червонуватий вигляд. Вона є земного типу з тонкою атмосферою, що складається в основному з вуглекислого газу.
Незважаючи на те, що на Марсі припадає лише 15% об’єму Землі і трохи більше 10% маси Землі, близько двох третин поверхні Землі вкрите водою.

Місяць – не планета, а супутник Землі. Тільки 59 % поверхні цього супутника видно з Землі. Із Землі ми завжди бачимо одну і ту ж сторону Місяця, інша сторона завжди прихована. Темні плями, які ми бачимо – насправді кратери. Він є п’ятим за величиною супутником у нашій Сонячній системі. Там не має атмосфери і навіть немає вітрів. Місяць обертається навколо Землі кожні 29 днів. Будь-які сліди, зроблені астронавтами на ньому все ще там і залишаться протягом мільйонів років.

Він - п’ята планета від Сонця, найбільша в Сонячній системі. Поряд з Сатурном, Ураном і Нептуном вінкласифікується як газовий гігант.
Юпітер – гігантська, газоподібна, яка не має твердої поверхні. Тим не менше, вважається, що вона має внутрішнє тверде ядро, розміром із Землю.
На поверхні планети є якась пляма, якщо розглядати поверхню здалеку. Але насправді це не просто пляма, це ураган, який бушує вже 350 років і не може ніяк заспокоїтися.

Шоста планета Сонячної системи, яку ще називають «володар кілець». Сатурн отримав свою назву від імені давньоримського бога родючості. Розміром вона лише трохи поступаються Юпітеру.
Планета відома з давніх часів, адже вона – одна з найяскравіших об’єктів на нашому зоряному небі. Це друга за величиною планета-гігант.
Найбільш примітним явищем Сатурна вважаються кільця, що оперізують його. Кільця дуже тонкі. Кільця планети, що складаються з тисяч твердих уламків каміння і льоду, обертаються навколо планети зі швидкістю 10 км / с.

Це найменша планета в Сонячній системі. Вона — найшвидша планета в Сонячній Системі. Меркурій не має атмосфери і яких-небудь відомих супутників, можливо, через його близькість до Сонця.
Поверхня Меркурія покрита кратерами. (Чимось нагадує поверхню Місяця). Якщо орбіта її знаходиться в межах Земної орбіти, вона може бути видна із Землі, рано вранці або пізно ввечері, але ніяк посеред ночі.

Це восьма і й остання за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. У 2006 році було прийнято рішення виключити Плутон з Сонячної системи, звання «найдальшої планети» отримала саме Нептун.
Вона також є четвертою по діаметру і третьої за масою планетою. В її атмосфері вирують найсильніші вітри серед планет Сонячної системи.
Вона є крижаним гігантом.

Це найменша карликова планета в Сонячній системі. (Менше ніж Місяць). Атмосфера Плутона складається з тонкого шару газу. Орбіта планети має еліптичну форму, а це означає, що він може наблизитися до Сонця ближче, ніж Нептун. Якщо з неї подивитися на Сонце, то сонце буде здаватися крихітною яскравою зіркою, тому що Сонце і Плутон знаходяться дуже далеко один від одного. Якщо розглядати планету за допомогою телескопа, він буде виглядати як зірка.

Ця планета Сонячної системи, сьома по віддаленості від Сонця, третя по діаметру і четверта за масою. Уран є газовим гігантом. Це найхолодніша планета в Сонячній системі. Літо на Урані триває 42 роки. День становить близько 17 годин. Але через нахил, один полюс, як правило, постійно повернений до Сонця. Якщо ви могли б стояти на північному полюсі, ви б побачили схід Сонця, протягом 42 років північний полюс знаходиться під променями Сонця, а пішовши за горизонт на 42 роки настає темрява.

Це друга планета Сонячної системи. Названа ім’ям богині любові з римського пантеону. Це єдина з планет, що отримала назву на честь жіночого божества. Монета, кинута з висоти в атмосфері цієї планети, буде повільно падати, як ніби крізь шар води. Ходити по поверхні Венери так само важко, як ходити по дну земного океану.
Планета є твердою, також відома як планета земного типу. Тверда поверхня її сильно кратерована і має вулканічний пейзаж .Поверхня надзвичайно суха. Тут немає ніякої рідини (води) на її поверхні, тому що висока температура змушує википати її повністю.

Ці небесні тіла які рухаються по орбіті навколо Сонця. Вони мають неправильну форму, за масою і розміром поступаються планетам. Більшість їх знаходяться в поясі астероїдів (цей пояс розташований між орбітами Марса і Юпітера). Дайте назву цим небесним тілам

В цій галактиці розташована наша Сонячна система, а також усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком.

Це ракети управитель,
Невагомості любитель.
По-англійськи: "астронавт",
Українською – ...

Чудо-птах-червоний хвіст
Прилетіла в зграю зірок.

Це невеликі об’єкти Сонячної системи, які рухаються по орбіті навколо Сонця і можуть спостерігатися у вигляді яскравої точки з довгим хвостом. Комети вселяли страх і трепет ще в ті часи як людина вперше стала дивитися в небо. Ці об'єкти насправді складаються з скельного матеріалу, пилу, газів і льоду з далеких глибин Сонячної системи. Комети насправді не мають хвоста, поки вони не поблизу Сонця. Коли вони наближається до Сонця, його тепло починає плавити ядро ​​, і отриманий в результаті цього «матеріал», обдувається сонячним вітром створюючи потоки за нею, утворюючи таким чином хвіст.