Вебквест: Формування особистості в мультикультурному середовищі

Основний принцип, який обгрунтовували педагоги Нового часу

Про який історичний період розвитку йде мова стосовно особливостей виховання:

•Спеціально організоване виховання відсутнє, але виховання було безпосередньо пов'язане з виконанням побутових обов'язків .

•Процес дозрівання дітей до 10-12 років, а в 13 років – починалося доросле життя.

•Передача досвіду в ритуально-обрядовій формі.

•В основі взаємин усіх членів громади лежали: рівність, групова солідарність, взаємодопомога.

Метою і змістом виховання був розвиток трудових навичок, почуття вірності інтересам роду і племені, повідомлення знань про традиції, звичаї і норми поведінки в цьому роді і племені на основі ознайомлення з легендами, що склалися в них, і віруваннями.

У якій стародавній державі ідеал виховання: розвинений розумово, духовно і фізично, люблячий природу і прекрасне, стриманий, здатний до самовладання. Виховували дітей згідно з соціальним статусу-касті. Сенс життя - виконати карму, тобто вести спосіб життя наказаною кастою. Хлопчики з трьох каст проходили обряд упанаяни. Виховання і навчання мало тісний зв'язок з релігійними віруваннями. Буддизм поставив під сумнів непорушність принципу нерівності каст і визначив рівність людей від народження

•Загальним для обох виховних систем був класовий характер освіти і виховання та презирливе ставлення до фізичної праці.

У цих містах-полісах відповідально підходили до питань створення сім'ї і виховання молодого покоління. Держава активно втручалася в особисте життя громадян і вимагало від них відповідального відношення до обов'язків громадянина : створити сім'ю і виховувати дітей.

У першій виховній системі затвердилася ідея калогалатії, мета виховання у другій - формуванні мужніх, досконалих воїнів, здатних до самопожертви за ради держави

Про які дві стародавні держави йде мова?

Уперше в історії європейської цивілізації софісти порушили питання: чи можна навчити дитину мудрості й чеснот? Вони не займалися теоретичними дослідженнями проблеми, а організовували навчання молоді на практиці. Софісти спробували обґрунтувати коло проблем шодо природи людини та впливу довколишнього середовища на процес і результат виховання особистості.

Про виховну систему якої стародавньої держави йде мова:

Система виховання була спрямована на підготовку сильних, вольових, дисциплінованих громадян.

Патріотизм, фізична досконалість.

З програми виховання виключали витончені мистецтва - музику і спів, бо вони «спонукають більше мріяти, ніж діяти».

Головною метою навчання і виховання було забезпечити певну кар'єру

За змістом виховання республіканського періоду стало військово-юридичним і громадянським, за формою – сімейно-громадським. В імператорський період змінюється зміст виховання – зникають його юридичний і громадянський аспекти, військовий поступово занепадає; стають значущими індивідуалістичні і кар’єрні цінності.

Ідеал виховання цього періоду – аскетизм старанне читання релігійної літератури, заперечення земних благ. Ідеали античного виховання відкидалися.

uПильна увага приділялася духовній суті людини, і знання розглядалося як засіб попередження від гріхів та осквернення душі.

Склалося декілька систем виховання:

•Духовних феодалів, церковна (за допомогою освітніх закладів – парафіяльних, монастирських, єпіскопських шкіл);

•Світських феодалів (лицарська система виховання )

•Система виховання бюргерів (купців, ремісників)

Склалося декількадеали античного виховання відкидалися.

Ідеал освіти, в основі якого лежали цінності православ'я, полягав в тому, що, кожна людина повинна вірити у бога, орієнтувати на внутрішнє самоудосконалення, що досягається праведним і покірливим життям.

Педагогічна традиція знаходила відображення в церковній літературі, в повчаннях, які містили в собі не лише комплекс знань про світ, людину, його життя, але і моральні орієнтири для праведної богоугодної поведінки

У педагогіці Старого Завіту панує суворий патріархат, де усі члени сім'ї повинні були строго підкорятися главі будинку. Відношення батьків до дітей було суворим, пригнічуючим будь-яку самостійність і свободу.

Старозавітна педагогіка рекомендувала широко використати покарання: «батьківські побої дають здоров'я», «Кулаком в спину - повчання синові», «Б'ють не заради муки, а заради вчення», «Лелій дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і після не скреготати зубами» і т. п.

У новозавітній християнській педагогіці панують інші начала - любов, лагідність, цінність кожної людської особистості. Діти в такій сім'ї мають не лише обов'язки, але і права. Християнська сім'я організовується не на началах підпорядкування і суворості, а на началах любові, взаємної допомоги, відносної рівності і свободи усіх членів сім'ї

Гуманісти виступили проти диктатури католицької церкви в духовному життю суспільства, закликали до вивчення античної культури. Для Гуманістів Цінність людської особистості визначається не походженням або соціальною приналежністю, а особистими заслугами і плідністю її діяльності.

Прославляння потужності людини і її величі, захоплення її дивовижними творіннями.

У педагогічних творах видатних гуманістів формулювалася нова мета виховання - розвиток гармонійної особистості.

Про яку епоху йде мова?

У соціалістів-утопістів Т. Мора, Т. Кампанелли ідея всебічного гармонійного розвитку отримує нову спрямованість. Вони вперше висунули питання про включення до процесу всебічного гармонійного розвитку особистості поєднання виховання і праці

Гуманісти вимагали іншого підходу до дитини, акцентували на необхідності враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати виховання і навчання.

Виступаючи на захист права дітей на повагу, протестували проти тілесних покарань, засуджували сувору шкільну дисципліну.

Хто з педагогів Нового часу визначив мету і завдання виховання як:

- Пізнання себе, навколишнього світу (розумова освіта);

-управління собою (етична освіта);

-прагнення до бога (релігійне виховання).

У вихованны вбачав головний засіб боротьби проти зіпсованості людського роду та встановлення суспільного блага.

•Мета виховання: виховати морально вихованого, фізично і розумово розвиненого джентльмена (світська - елітарна освіта).

Навички соціальної поведінки – “гарні манери і знання світу”.

Цей педагог був переконаний у доцільності соціальної детермінації шкільної освіти: повноцінне виховання для джентельменів і обмежене заохоченням працелюбства і релігійності виховання малозабезпечених.

Роман-трактат філософа "Еміль, або про виховання".

Виховання вільної і щасливої людини. Природна людина - гармонійна і цілісна, в ній високо розвинені якості людини-громадянина, патріота.

«Поважайте дитинство і не поспішайте судити про нього ні в добрий, ні в поганий бік»

Завдання виховання бачив у створенні людини, а не у підготовці дитини до якоїсь певної професії. Потрібно надавати дітям більше діяти самим та менше вимагати від інших. Проти будь-яких штучних заходів. "Заохочення безглузді, якщо виховання буде по-справжньому природним ... Якщо свобода дітей не спотворена з нашої вини, вони не захочуть нічого марного". Іншими словами, якщо виховання природне та вільне, то не знадобляться ні батіг, ні пряник

•Одним із перших в історії педагогічної думки України Г. Сковорода висунув ідею всебічно розвиненої особистості.

•Тому в його творах чимало слушних міркувань з приводу морального, трудового, фізичного, естетичного, розумового виховання.

• Г.С. Сковорода розглядав людину як частину природи, нею народжену, як “мікрокосм” , що несе в собі закони “макрокосму”, тобто життя світу в цілому.

• За Г. Сковородою, “природа єстьпервоначальная всему причина и самодвижущаяся пружина”.

• У вихованні, вважав Г. Сковорода, треба зважати не на соціальне становище дітей, а на їх природу, нахили, інтереси, обдарування, бо “воспитание ... истекает от природи!”, яка є найкращим учителем.

Як називається ідея, що пов'язана з творчою самореалізацією людини, обгрунтована Г.Сковородою

Для Ушинського педагогіка це наука про виховання, а виховання - цілеспрямований процес формування " людини в людині " . Виховання він розглядав як соціальне явище, що має свої об'єктивні закони, які потрібно знати і якими потрібно керуватися в педагогічній діяльності. Для цього потрібно спочатку добре вивчити предмет виховання, яким є людина ("Якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відносинах, то вона повинна перш за все впізнати її теж у всіх відносинах"). Цій проблемі була присвячена головна фундаментальна праця Ушинського...

Про яку працю йде мова?

Реформаторська педагогіка («педагогіка реформ») – це освітній рух кінця XIX – початку ХХ ст., який охопив більшість країн Європи та США, що об’єднав учених, педагогів, психологів багатьох країн світу в прагненні креативно реформувати національні освітні системи, які не відповідали вимогам часу, та всебічного оновлення змісту виховання на принципах гуманізму і педоцентризму.

Виникають різноманітні прогресивні течії: трудова школа, педагогіка дії, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка, педагогіка вільного виховання та ін. Представників усіх цих напрямів об'єднувала нова виховна мета – розвивати в дітях творче начало, виховувати людей ініціативних, здатних проявляти самостійність, людей, які володіють практичними навичками та широким розумовим кругозором.

До якого напряму відносять М.Мантессорі?

А. Макаренко розробив теорію виховання, засновану на зв’язку людини зі суспільством. Антон Семенович Макаренко писав: “Я під метою виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру, при цьому в поняття “характер” я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів і внутрішньої переконливості, і політичне виховання, і знання – абсолютно всю картину людської особистості; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої повинні прагнути”

Вихованець повинен мати почуття обов'язку та поняття честі, відчувати свої зобов'язання перед суспільством, повинен уміти підкорятися товаришеві та наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим залежно від умов життя. Він має бути активним організатором; бути наполегливим і загартованим, вміти володіти собою і впливати на інших. Він має бути веселим, бадьорим, підтягнутим, здатним боротися і будувати, здатним жити і любити життя, він має бути щасливим. І таким він має бути не тільки в майбутньому, а й у кожен свій сьогоднішній день.

Що, визначив педагог серцевиною системи виховання особистості?