Найкраще місце на землі

Молодці!

Молодець!

Наступну підказку ти знайдеш на настінному годиннику.

Правильно! Так тримати!

Наступна підказка знаходиться на поличці.

Вірно!

Наступна підказка знаходиться на пряльці.

Молодці!

Наступну підказку ви знайдете у скрині)

Які ж ви молодці! Так тримати)

Тетяна Степанівна Сулима (у заміжжі Бичихіна) – перша жінка Катеринославщини, що стала на шлях громадської та літературної діяльності. Народилася Тетяна Степанівна у 1863 році у заможній селянській сім'ї слободи Павлівської. Мріяла стати вчителькою, тому навчалася у Харкові. Там же були надруковані і перші твори російською мовою, бо українська мова у той час суворо заборонялася. У Харкові познайомилася з Христею Алчевською, яка й порадила писати українською.

Тетяна Степанівна – активістка Січеславської "Просвіти", керівник аматорського колективу акторів у Катеринославі, прекрасно виконувала роль дячихи у своїй п’єсі «Дячиха». Вистави з участю авторки завжди мали особливий успіх.

Любила дуже Тетяна Степанівна вишивати. Багата колекція її рушників була використана на концерті – балі Катеринославської "Просвіти" 21 листопада 1911 року. Усі двері, вікна, електричні люстри в залі Англійського клубу були прибрані її рушниками.

Перу Тетяни Сулими належить збірочка прози "Народні оповідання", ряд драматичних творів. Шкода, що знайти їх не вдалося, але комедія "Дячиха" нам дуже близька. Мова її пересипана приказками, прислів'ями, жартами, які звучать у селі й сьогодні. Згадуються тут і сусідські села – Іванівка і Муравка. Отже, "живі малюнки справдішнього життя" – це Новопавлівка кінця 19 століття.

У 1919 році у наше село приїхав молодий енергійний учитель словесності Аркадій Васильович Казка. Друг Павла Тичини по семінарії, людина прогресивних поглядів, талановитий поет, він швидко і якось непомітно завоював серця учнів.

Жити в селі, серед первозданної природи і не писати, якщо ти поет від Бога, неможливо. І ось лягають на папір рядки.

Аркадій Васильович був наставником і другом В.О.Мисику, це він перший помітив особливий талант голубоокого учня, що ловив кожне його слово на уроках, це він привіз у Київ зшиток віршів свого Василечка, якому не виповнилося тоді й 15-ти років, Павлу Григоровичу Тичині, щоб віддати в друк. Навічно з того часу переплелися життєві долі Аркадія Васильовича, Павла Григоровича і Василя Олександровича – неординарних особистостей, великих життєлюбів і патріотів, талановитих письменників – і була Дружба з великої літери.

Як робляться шедеври? Цього, здається, не знає ніхто. Не відав, ясна річ, і 15‑тирічний автор "Степу", а проте вже цим твором він увійшов у справжню поезію.

Нам дуже близькі твори Василя Олександровича Мисика. Адже він опоетизував безкраї простори наших степів, рідну річечку Солону, той же гіркий полин, звичайну селянську хату, вічну і прекрасну працю хлібороба. Через усе життя проніс він велику любов до широкого степу, рідної землі.

Якщо природа вирішить когось нагородити талантом, то не скупиться, а дає щедрою рукою. Василь Олександрович – художник, поет, знавець 11 мов світу. Він із захопленням перекладав твори Р.Бернса – з німецької, Д.Байрона – з англійської, О.Пушкіна – з російської, а поруч – твори Хайяма, Гафіза, Рудакі.

"Мудрий і добрий талант". Так назвав статтю про В.О.Мисика Віктор Панасович Іванисенко.

"В.Мисик поет високої мовної культури, точного слова, він "повноважно представляє" у поезії ту неповторну степову сторону, що прослалася на південь річок Самари та Вовчої, - колись званої Диким степом. Атмосферу цього краю відчуває в поезії Василя Мисика кожен, хто знає той край.

Мельник Григорій Якович працював у редакціях газет, був протягом 20 років директором програм Республіканського радіо, Держтелерадіо УРСР. Автор гуморесок і усмішок (збірки "Кожному по заслузі", "Чортополох"), гумористичної повісті "Ефект Гопкана", започаткував на Україні радіо популярні передачі "Від суботи до суботи", "А ми до вас в ранковий час»

Наступна підказка знаходиться у вікні.

Молодці!!!

Наступну підказку шукайте на столі.