Країнами та континентами

Гіперінфляція у Зімбабве, що триває вже не перший рік, призвела до того, що один американський долар став коштувати 25 мільйонів зімбабвійських доларів.

Таким чином, для того, щоб купити 100 доларів, знадобиться близько 20 кілограмів місцевої валюти в стотисячних і двохсоттисячних банкнотах, повідомляє AP.

Зімбабве вважається країною з найвищою інфляцією в світі, за рік вона перевищила 100 тисяч відсотків. Через таке зростання цін продукти, які можна купити в магазині, важать менше, ніж гроші, необхідні для покупки, зазначає The Telegraph.

У січні 2008 року інфляція в Зімбабве встановила світовий рекорд, досягнувши 100580% у річному численні. У грудні темпи зростання цін були набагато нижчі - "всього" 66212%, а в листопаді – 26400%.

У січні на тлі гострої економічної та гуманітарної кризи в країні центральний банк Зімбабве випустив купюру вартістю в 10 мільйонів зімбабвійських доларів. За офіційним курсом цю купюру теоретично можна обміняти на 33 долари США, проте фактично на чорному ринку за неї дадуть лише 33 американських центи.

У той же час президент Зімбабве Роберт Мугабе покладає провину за катастрофічний стан економіки на західні країни і планує в черговий раз перемогти на президентських виборах у кінці березня.

Темпи падіння економіки в Зімбабве ставлять країну на межу повного хаосу: крім інфляції, республіка переживає брак продовольства, палива й іноземної валюти. Офіційний рівень безробіття в країні складає близько 80%, а мільйони зімбабвійців уже стали біженцями.

Через гіперінфляцію країну вже залишили багато громадян, а більшість тих, що залишилися, живуть за межею бідності. При цьому сім’я з п’яти чоловік у Зімбабве потребує всього 35 доларів на місяць для виживання. Безробіття в країні складає близько 80%.

Австрія – країна чудових пейзажів, смачних страв і маленьких казкових будиночків з черепичними дахами. Це одна з найбільш спокійних і багатих країн Європи. Вона не має виходу до моря і межує з 8-ма державами.

1. В Австрії знаходиться найвищий у світі водоспад каскадного типу. Довжина водного потоку досягає 380 метрів. Називається це диво природи Кріммлер.

2. На території держави розташовується найбільша в світі крижана печера – Айсрізенвельт. Її довжина сягає 42 кілометрів, а глибина – 407 метрів. Щорічно печеру відвідують біля 200 тисяч мандрівників. Оглядати диво природи можна в період з 1 травня по 26 жовтня, в інший час доступ до пам’ятки закритий.

3. 62% території країни вкривають гірські масиви.

4. В Австрії розташована найвища високогірна траса Європи Гроссглокнер, вона проходить на висоті майже в 3,8 кілометра.

5. Невелике австрійське поселення Хохгурль носить звання самого високорозташованого в країні населеного пункту. Село розташовується на висоті в 2150 метрів.

Легендарна статуя Христа-Спасителя, нещодавно включена в список Семи Чудес Світу, височіє на горі Корковадо (Corcovado) в бразильському місті Ріо-де-Жанейро. Ця статуя є одним з християнських символів сучасності, а також символом міста Ріо-де-Жанейро і одним з найбільш легко пізнаваних монументів світу. Статуя була побудована в 1931 році. Будівництво було розпочато в 1922 році і закінчено в 1931 році. Таким чином, творцям знадобилося дев’ять років, щоб втілити свій проект у життя.

Вартість монумента становила 250 000$ за тими часами.

Ця статуя вважається однією з найбільших у світі. Вона зроблена із залізобетону і мильного каменю.

Для того щоб розглянути статую ближче, необхідно піднятися на 220 ступенів.

Висота статуї становить 38 метрів, а вага – 635 тонн.

Вона підноситься над містом на вершині гори Корковадо Corcovado, в Лісовому Національному парку Tijuca.

Ківі (пташка) – символ Нової Зеландії

Одним із національних символів країни є нелітаючий птах ківі. Цей ендемік має досить кумедний вигляд. Тулуб птаха нагадує форму груші. Крила практично нерозвинені, тому їх не видно за густим оперенням, більше схожим на шерсть. Хвоста немає, шия настільки мала, що створюється враження, ніби голова відразу переходить у тулуб. У птиці довгий тонкий дзьоб з ніздрями на кінці. А міцні чотирипалі ноги дозволяють швидко бігати. І хоч ківі не літає, зловити її досить складно. Птах має невеликі розміри і рідко важить більше чотирьох кілограмів. Найбільшим з п'яти видів, які проживають в Новій Зеландії, є великий сірий ківі. Його висота досягає 45 сантиметрів.

У природних умовах проживання побачити ківі практично неможливо, оскільки вона веде нічний спосіб життя. Нюх у неї розвинене краще, ніж дотик, своїм довгим дзьобом з ніздрями на кінці птах буквально винюхує видобуток. Основним раціоном ківі є комахи, черви, молюски, ракоподібні, ягоди та дрібні плоди. Вдень птах ховається в спеціально підготовлених притулках. Це можуть бути нори, які визначені види ківі риють у вигляді лабіринтів, дупла і заплутані кореневі системи дерев. На своїй території проживання пара птахів може мати до 50 укриттів, добре замаскованих листям і мохом. І хоча ківі - неофіційний символ Нової Зеландії, все ж цей ендемік - самий відомий і улюблений жителями країни представник фауни. Його зображення можна зустріти всюди - від монет, ювелірних прикрас та сувенірів до логотипів і рекламних банерів.

Ми знаємо, що на державному гербі Канади зображений кленовий листок. Він прикрашає і форму канадських хокеїстів. Що ж це за рослина, яка стала національним символом? Це клен цукровий – один з найвищих видів клена. Його дерева ростуть на сході Північної Америки й досягають висоти 40 м. Це струнке дерево з пишною кроною, але знамените воно не красою. Своєю славою клен зобов’язаний тому, що був єдиним джерелом цукру для місцевих племен, а згодом і для перших переселенців з Європи. Цукор робили з кленового соку, що виділявся навесні до появи листя, а добували його так само як і березовий сік. У ХІХ ст. в Канаді було налагоджено виробництво кленового цукру та сиропу. Зараз його роблять тільки для туристів.

Луїзіана (англ. Louisiana) — штат у США, над Мексиканською затокою. Площа — 123,7 тис. км². Населення — 4,4 млн мешканців (30 % - чорношкіре населення). Столиця — Батон-Руж. Головні міста: порт Новий Орлеан, Шривпорт, Лавайєт, Лейк-Чарльз. Примексиканська низовина з дельтою Міссісіпі. 40 % території — ліси.

Першими європейцями, які тут з 'явилися, стали іспанці. Зокрема, 1539 року ці землі виявила експедиція, очолювана Ернандо де Сото. На той момент на них мешкали численні племена індіанців. Активна колонізація регіону почалася в сімнадцятому столітті, після того як басейн річки Міссісіпі в 1682 році проголосив власністю Франції Кавальє де ла Саль. Пізніше цей чоловік був призначений місцевим губернатором. Через кілька років східна частина на деякий час опинилася в британській власності. Після проголошення незалежності США 1803 року ці землі в складі більшої території були викуплені у французького правителя Наполеона за суму в п 'ятнадцять мільйонів доларів. Дев 'ять років потому утворилася окрема адміністративна одиниця - штат Луїзіана (США), столицею якого уряд вибрав місто Батон-Руж.

Морган-Сіті, штат Луїзіана

Цікаві факти про Бразилію

● Назва країни походить від назви червоного дерева — Pau Brasil. Раніше держава називалася Терра-де-Санта-Крус, що перекладається як Земля Святого Хреста.

● Державна мова Бразилії — португальська. Річ у тому, що Бразилія протягом 322 років була колонією Португалії: з 1500 до 1822 року. Сьогодні португальською мовою говорить 99% населення Бразилії. У районах Амазонії збереглися деякі індіанські (аборигенні) мови.

● Грошова одиниця в країні — бразильський реал. Гроші в Бразилії називаються так само, як іспанські середньовічні монети з золота, їх назва перекладається як «королівський».

● Бразилія — найбільша за площею держава в Латинській Америці і завдяки своїм розмірам займає п'яте місце на планеті.

● Столицею Бразилії з 1960 року є місто Бразиліа. До того столицею було місто Ріо-де-Жанейро.

● Населення Бразилії становить близько 201 млн осіб, за цією ознакою країна займає 5 місце у світі. При цьому населення підрозділяється не на національності, а на раси. Всього їх виділяють п'ять:

- «білі» — бразильці європейського походження;

- «чорні» — бразильці, чия історична батьківщина — Африка;

- «жовті» — азійські бразильці;

- «коричневі» або Парду — бразильці змішаної крові;

- «індіанці» — споконвічні жителі, які жили на території країни до приходу європейців.

● Незважаючи на її значну територію, Бразилію омиває тільки Атлантичний океан. Виходу до Тихого океану країна не має. Зате в країні багато повноводних річок та озер.

● Бразильці НЕ пунктуальні. Це стосується не тільки зустрічей, але навіть і телевізійних новин. Вони завжди починаються на 10-15 хвилин пізніше зазначеного часу.

● Бразильці дуже товариські. Вони можуть годинами розмовляти з абсолютно незнайомими людьми на вулиці, спокійно підсаджуватися за столики до одиноких відвідувачів. При цьому приставати до жінки з пропозицією познайомитись вважається негарним вчинком.

● Бразильці дуже імпульсивні та ревниві. Сім'я — це важлива частина життя бразильця. Вони трепетно ​​ставляться до всіх членів сім'ї і спілкуються навіть з дуже далекими родичами.

● В Бразилії не всі люди мають темну шкіру та волосся, на півдні проживає безліч бразильців блондинів з блакитними очима.

● Найулюбленіші розваги бразильців — це футбол, пляж, поїдання шухаско. Все це супроводжується випиванням величезної кількості місцевого пива або кокосової води. До речі, серіали і футбол ніколи не ставлять в один і той же час на телебаченні.

● Головне за чим варто їхати до Бразилії це за унікальними враженнями від подорожі по недоторканих місцях цієї країни.

● Бразильці гіпер патріотичні, і попри всі економічні труднощі в країні, вони відчувають себе щасливими. До речі, сім'ї в Бразилії найчастіше багатодітні. Троє дітей — це норма.

● Найпопулярніший предмет одягу в Бразилії — це купальники. У них іноді ходять і поза пляжем, так само як і в сланцях. До слова, навіть в розкішних клубах трапляються люди в гумових ляпанцях.

● Відома на весь світ статуя Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро розташована на вершині гори Корковаду. Вона є символом міста і всієї Бразилії в цілому. Висота Ісуса досягає 39.6 метрів, розмах обіймів Христа — 28 метрів, вага — 1145 тон, а матеріали для будівництва та всі складові майбутнього монумента були виготовлені у Франції.

Ліберія

Ліберія справді була колонією, але на відміну від інших країн, які були захоплені європейцями та ними скористалися, вона ніколи не була порушена. Американське товариство колонізації вільних 15 грудня 1821 р. та Народи Колоритів США (відомий просто як Американське колонізаційне товариство, АКС) створили колонію мису Месурадо на узбережжі Зерна. Цю колонію 15 липня 1824 року було додатково розширено до Колонії Ліберії. Ця колонія була створена для переселенців кольорових людей (також відомих як небілі). АСУ була групою білих чоловіків, які сортуваливитісняють вільних негрів із США. Вони вважали, що вільним чорним людям немає місця в Америці, тому цих негрів повернули до Африки, колонії Ліберії (маючи на увазі землю вільної).

Ліберія отримала часткову незалежність у 1839 роцічерез декларацію про співдружність, але лише до 26 липня 1847 року Ліберія дійсно здобула свободу. Під час епохи колонізації (або «боротьби за Африку», як її називають) у 1880-х роках, коли різні європейські держави намагалися колонізувати Африку, Ліберію ігнорували, оскільки її досі вважали колонією Сполучених Штатів.

Також, коли були перші європейські колоніїутворені в Африці, вони були не що інше, як просто прибережні торгові пости. І те, що сьогодні визнано Ліберією, не мала природної гавані, яка була б достатньою для того, щоб стояти проблем із встановленням торгового пункту.

Ефіопія

Ефіопія (раніше відома як Абіссінія) на сз іншого боку, вони могли б бути колонізованими Великобританією та Італією, якби тільки їм це вдалося. Британці намагалися заволодіти Ефіопією, детронуючи короля Федора. Однак цей план провалився, і британці вважали Ефіопію недостойною колонізації.

Через кілька років Італія намагалася захопити регіон, але невдало провалилася через підрив розумності ефіопців, які успішно навчилися захищати свою землю.

Ефіопія, під нею вразливий воєначальник,Імператор Менелік II організував опір, який досяг кульмінації в битві при Адві в 1896 році. Сто тисяч ефіопських військ протистояли італійцям і завдали рішучої поразки, яка йтиме вперед, щоб забезпечити їх незалежність під час колоніального правління.

Європейські держави в кінцевому рахунку також були визнані легітимною державою, поки Італія, під диктатором Беніто Муссоліні, не намагалася вдруге спробувати захопити країну, що їм вдалося зробити.

Однак їхній успіх був нетривалим, як Держави-союзники, які виграли Другу світову війну, разом з деякими повстанцями, взяли Ефіопію з рук Муссоліні та відновили Хайле Селассі імператором Ефіопії.