Вступ. Реалізм . Українська література ІІ половини ХІХ століття. Творчість Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного

"Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…"

"Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».

"Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун- реготун… Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі…”

"Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця".

"Сорочка на йому чорна; штани вибійчані, підсукані аж до колін; за спиною вірьовкою навхрест перев’язана одежа; через праве плече, на палиці перекинута торба...На взір — чоловік середніх літ. Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти; борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска".

"Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою".

перепродувала крадене, любила випити, зневажала тих, хто чесно трудиться

радила свекруху посадити в клітку і показувати на ярмарках, пряла починки окремо від неї

у своєму домі сама все робила з радістю; допомогла чоловіку на деякий час повернутись до чесної хліборобської праці

наймалась на заробітки в сусідні села; вийшла заміж, щоб мати притулок

уміє гарно готувати, служила покоївкою у панів, пожалілась на сина у волость

уміє лікувати від пияцтва в "наймодерніший" спосіб, водить мирян на прощу

йде на прощу до Києва і там лишається

переймається стражданнями інших людей, не має гармонії в подружньому житті, розуміє пошуки правдошукача